Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Аналіз стану атмосферного повітря




 

Аналіз стану та засади охорони атмосферного повітря визначаються чинними нормативно-законодавчими актами:

1. Закон України „Про охорону атмосферного повітря” № 302 від 13.03.2002 р.

2. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку розробки та затвердження нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферу” № 1780 від 28.12.2001 р.

3. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України „Про затвердження Інструкції про склад та порядок інвентаризації забруднюючих речовин на підприємствах” № 7 від 10.02.1995 р.

4. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України „Про затвердження Порядку розгляду документів та умов видачі лімітів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами” № 154 від 29.12.1995 р.

5. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України „Про затвердження Інструкції про порядок розгляду, перегляду та доведення лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря” № 65 від 28.06.1996 р.

6. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України „Про затвердження Методики розрахунку відшкодування збитків, які нанесені державі внаслідок понаднормативних викидів в атмосферне повітря” № 38 від 18.05.1995 р.

 

Викиди в атмосферне повітря із стаціонарних джерел (промислових підприємств міст) характеризуються кількістю забруднюючих речовин, хімічним складом, концентрацією та агрегатним станом.

Щодо агрегатного стану викиди промислових підприємств розділяють на чотири класи:

І – паро- і газоподібні; ІІІ – тверді;

ІІ – рідкі; ІV – змішані.

За величиною маси (т/доб) викиди об’єднані в шість груп:

1– маса менша 0,01 включно; 4– від 1,0 до 10,0;

2– від 0,02 до 0,1; 5– від 10,0 до 100,0;

3– від 0,1 до 1,0; 6– більше 100.

Під час нормування забруднюючих речовин в атмосфері застосовують середньодобові гранично допустимі концентрації – ГДКс.д. і гранично допустимі концентрації максимально разові – ГДКм.р.

ГДКс.д. – середньодобова гранично допустима концентрація забруднюючої речовини в повітрі, яка не проявляє на людину опосередкованої шкідливої дії при її цілодобовому вдиханні.

ГДКм.р. – максимально разова гранично допустима концентрація полютанту в повітрі міст, яка не викликає рефлекторних реакцій в організмі людини.

На територіях, які підлягають посиленій охороні, встановлюються більш жорсткі вимоги – ГДК повинні бути зменшені на 20 %.

У разі присутності в атмосферному повітрі декількох речовин, які мають здібність до сумарної дії, сума їх концентрацій не повинна перевищувати одиниці при розрахунку за відношенням:

С1 / ГДК1 + С2 /ГДК2 + ... + Сn / ГДКn < 1 ,

 

де С1, С2, Сn – фактичні концентрації речовин в атмосферному повітрі; ГДК1, ГДК2, ГДКn – ГДК цих речовин.

Ефект сумації мають такі речовини:

– ацетон, акролеїн, фталієвий ангідрид;

– ацетон і фенол;

– ацетон, фурфурол, формальдегід, фенол;

– аерозолі оксиду ванадію (V) і оксидів марганцю;

– аерозолі оксиду ванадію (V) і сірчистий ангідрид;

– аерозолі оксиду ванадію (V) і оксиду хрому (ІІІ);

– вольфрамовий і сірчистий ангідриди;

– озон, оксид азоту (ІІ) і формальдегід;

– оксид вуглецю. оксид азоту (ІІ), формальдегід, гексан;

– сірчаний ангідрид і аерозоль сірчаної кислоти;

– сірчаний ангідрид і нікель металевий;

– сірчаний ангідрид і сірководень;

– сірчаний ангідрид і оксид азоту (ІІ);

– сірчаний ангідрид, оксид вуглецю, оксид азоту (ІІ), фенол;

– сірчаний ангідрид і фенол;

– сірчаний ангідрид і фтористий водень;

– сірчана, соляна та азотна кислоти;

– циклогексан і бензол.

Нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ)забруднюючих речовин із стаціонарних джерел встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану устаткування і газоочисних установок. ГДВ розробляються на одиницю маси і одиницю часу; на одиницю продукції або сировини.

Норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини із стаціонарного джерела на одиницю маси і одиницю часувстановлюють для певної фактичної масової швидкості в технологічному процесі.

Масова швидкістьвизначається як відношення всієї маси матеріалів, які використовуються в конкретному технологічному процесі або в одній закінченій операції, до часу здійснення цього процесу.

Норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини із стаціонарного джерела на одиницю продукції або сировинивизначається як відношення кількості забруднюючої речовини, яка викидається в атмосферне повітря, до об’єму продукції виробництва або використаної сировини.

Українським законодавством (Постанова Кабінету Міністрів України № 1147 від 17.09.1996 р.) передбачені певні природоохоронні заходи щодо охорони атмосферного повітря:

1. Проведення робіт з інвентаризації джерел забруднення навколишнього природного середовища.

2. Розробка та впровадження технологій і методів, що забезпечують запобігання виникнення, зниження рівня впливу чи усунення факторів забруднення атмосферного повітря.

3. Зниження рівня впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря.







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 553. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия