Принципи озеленення санітарно-захисних зон підприємств

Конструкція зелених насаджень в межах санітарно-захисних зон. Територія санітарно-захисної зони підприємства має бути розпланованою та упорядкованою. Мінімальна площа озеленення санітарно-захисної зони залежно від ширини зони повинна складати:

– до 300 м – 60 %,

– від 300 до 1000 м – 50 %,

– понад 1000 м – 40 %.

З боку сельбищної території передбачають смугу дерево-чагарникових насаджень шириною не менше 50 м, а при ширині зони до 100 м – не менше 20 м.

Залежно від аераційної дії захисних смуг зелених насаджень, ступеня забрудненості повітря та віддаленості від джерела виробничих викидів створюють смуги продувної, щільної та ажурної конструкції.

Смуга продувної конструкції – це щільне у верхній і середній частинах насадження, з крупними кронами і просвітами в нижній та приземній частинах. Ширина смуги продувної конструкції, яка складається з ланок дерев та чагарників, що чергуються між собою, становить 15–18 м і має 5–6 рядів; довжина ланок становить 3 Н, тобто висоти рослини, головної породи, чагарників – 2, 5–3, 0 Н. Для продувних конструкцій з тіньовим типом культур ширина встановлюється 15–17 м з 5–7 рядами.

Смуга щільної конструкції являє собою щільне зверху донизу насадження, у вертикальному профілі якого відсутні помітні для ока наскрізні просвіти або ж їх кількість не перевищує 5 %. Ширина смуги щільної конструкції 27–39 м із закраїнами, має 9–13 рядів.

Смуга ажурної конструкції – насадження, що не мають наскрізних дрібних просвітів, які б рівномірно розподілялися за всім повздовжнім профілем смуги. Ширина смуги ажурної конструкції 21–24 м, із 5–7 рядами.

Територію санітарно-захисної зони за умовами місцезнаходження рослин (температурний режим, ступінь забруднення повітря і ґрунту розподіляють на три підзони завширшки:

250–300 м; при ширині санітарно-захисної зони 1000 м, яка безпосередньо прилягає до території промислової зони (перша підзона);

400–450 м; розташована в середній частині санітарно-захисної зони (друга підзона);

300 м; розташована з боку житлової забудови і характеризується дещо кращими умовами порівняно з двома попередніми зонами (третя підзона).

Територію першої підзони озеленюють двома-трьома вузькими продувними смугами, які складаються з ланок деревних і чагарникових порід, що чергуються між собою (рис. 3, І). Ці смуги забезпечують розсіювання викидів радіальними та латеральними потоками. Водночас вони підвищують життєвість рослин за надзвичайно несприятливих умов їх місцезростання.

У другій підзоні створюють п’яти-шестирядні вузькі продувні смуги з деревно-тіньовим типом культур (рис 3, ІІ). Призначення смуги – провітрювати і розсіювати шкідливі речовини у верхніх шарах атмосфери, а також частково перехоплювати і поглинати пил, аерозолі та гази.

На території третьої підзони створюють дві-три смуги насаджень ажурної конструкції (рис. 3, ІІІ), а на межі із житловою забудовою – дві смуги щільної конструкції (рис. 3, IV), які виконують роль останнього захисного бар’єра, що дає змогу запобігти доступу виробничих викидів у житловий район. Використання ажурного типу конструкції в цій частині зони обумовлено призначенням смуги – затримувати і поглинати пил і шкідливі гази в зоні концентрації забруднень. Ширина аеродинамічного коридору між смугами має становити 5–6 Н головної породи в умовах продувної і 4 Н – ажурної конструкції.

 

Рис. 3. Розташування захисних смуг у санітарно-захисній смузі шириною 1000 м:

І – провітрювана смуга з дерев і чагарників, що чергуються; ІІ – провітрювана смуга з деревно-тіньовим типом культур; ІІІ – ажурна смуга; IV – щільна смуга.

Враховуючи несприятливі умови місцезростання дерев на території санітарно-захисної зони, висоту головної породи в середньому віці приймають 10–12 м, ширина міжсмугового простору в зв’язку з цим має становити 40–70 м, що забезпечить провітрювання простору і запобігатиме застою забрудненого повітря.

Для створення захисних смуг використовують рядовий спосіб посадки дерев і чагарників з міжряддям 3 м, що забезпечує механізований догляд за молодими посадками, створює оптимальні умови росту і розвитку рослин.

Віддаль між деревними саджанцями в рядах має бути не менш 2 м, а між чагарниками – не менш 1 м. Така густота посадки забезпечує швидке змикання крон дерев у рядах, а отже, і як найшвидшу захисну дію смуги. Крім того, скорочується кількість ручного догляду за ґрунтом.

Для надання зеленим насадженням санітарно-захисних смуг в процесі їх створення декоративних якостей використовують художньо-декоративний принцип підбору дерев, чагарників і квітів, а також їх розташування в межах архітектурно-планувальних композицій. З метою уникнення монотонних узлісь з їх рядовими посадками дерев і чагарників рекомендують висаджувати рослини ландшафтними групами, віддаль між якими має бути різною. Особливу увагу приділяють декоративному оформленню в’їздів, майданчиків короткочасного відпочинку, входів в адміністративні приміщення та їдальні.

Діагностика стану зелених насаджень, пошкоджених техногенними забрудненнями атмосфери. Пошкодження зелених насаджень техногенним забрудненням атмосфери залежить від його якісних і кількісних характеристик. Найбільш токсичними для деревної рослинності є сірчаний ангідрид, оксиди азоту, аміак, пари сірчаної кислоти і цілої низки інших сполук. У разі попадання їх в атмосферу відбувається не тільки забруднення приземного шару повітря, але й опадів, підстилки, ґрунту. Залежно від концентрації токсикантів і періоду їх дії виділяють два типи пошкоджень: гострі та хронічні.

Гострий тип пошкодження спостерігається за короткочасної дії високих концентрацій токсикантів та проявляється у всиханні рослин. Такі пошкодження перебігають швидко, наслідки для насадження є катастрофічними.

Хронічний тип пошкоджень є менш шкідливим, зумовлений тривалою дією низьких концентрацій і накопиченням у листках і хвої фітотоксикантів. Пошкодження характеризуються передчасним листопадом, зменшенням обхвоєності і облиствлення крон або навіть усиханням дерев. У степовій зоні України передчасне опадання хвої сосни звичайної спостерігається після накопичення в ній 0, 2–0, 3 % сірки від абсолютно сухої речовини.

Стан зелених насаджень у зоні техногенного забруднення атмосфери змінюється. За хронічного типу пошкоджень стан деревостанів погіршується порівняно повільно. Водночас за гострого пошкодження або збігу негативних дій низьких концентрацій токсикантів та інших негативних факторів (небезпечні явища: посуха, сильні морози або заморозки) процес засихання зелених насаджень відбувається дуже швидко. Значне погіршення стану насаджень призводить до видимих скорочень площ і до змін у межах зон пошкоджень. Тому в районі забруднення атмосфери має бути постійний контроль за станом зеленим насаджень. Інвентаризацію зелених насаджень в умовах хронічного типу пошкоджень проводять через два–три роки, а за гострої або ж синергуючої дії багатьох негативних чинників – через рік.

Пошкодженість насаджень фітотоксикантами має просторову залежність відносно підприємства:

– найбільше пошкоджуються деревостани, що наближені до джерела викидів;

– стан рослинних угруповань поліпшується віддаленістю насаджень від підприємств;

– найбільше деревостани пошкоджуються в напрямках частих вітрів з боку промислового виробництва.

Така просторова залежність зміни стану насаджень сприяє відділенню в районі забруднення атмосфери зони пошкодження зелених насаджень, що надзвичайно важливо для успішного планування і проведення заходів, спрямованих на підвищення стійкості зелених насаджень до фітотоксикантів.

Встановлення кореляційних взаємодій між радіальними приростами дерева, як основним показником життєдіяльності головного компонента фітоценозу, і деякими показниками, що характеризують загальний стан зелених насаджень, дає змогу попередньо визначити найбільш достовірні критерії, на основі зміни яких і виділяють зони пошкодження зелених насаджень. Такими показниками є індекси стану й обхвоєності дерев.

Пошкодженість дерев визначають за модифікованою шкалою категорії стану життєвості дерев з виділенням таких категорій:

I – здорові дерева – без ознак пошкодження;

II – ослаблені дерева, в яких пошкоджена, усохла або відсутня третина хвої (листя), скорочений приріст бруньок;

III – сильно ослабленідерева: пошкоджені, усохлі або відсутні дві третини хвої (листя), сильно скорочений приріст;

IV – всихаюча: дерева з блідо-зеленою, жовтіючою хвоєю, в яких пошкоджені або відсутні понад дві третини хвої (листя);

V – свіжий сухостій: дерева всохли в поточному році, зі сухою хвоєю і без неї;

VI – старий сухостій: дерева всохли в минулому році, без хвої, частково або повністю без кори, яка легко відокремлюється від стовбура.

Ступінь пошкодження деревостанів промисловими викидами характеризуються індексом стану, який визначають для чистих деревостанів за формулою

Іс =(k₁n₁ + k₂n₂ +... + k₆n₆ ) / N,

 

де Іс – індекс стану деревостану; k_1....k₆ – категорія стану від І до VI; n₁...n₆ – кількість дерев даної категорії; N – загальна кількість дерев на пробній площі.

Для змішаних деревостанів:

Іс = k₁(Nа + Nв +... + Nі) + k₂(Nа + Nв +... + Nі) + k₆(Nа +... + Nі) / N,

де Nа,... Nі – кількість дерев різних порід однієї категорії стану.

Решта позначень така сама як у попередній формулі.

Виділення зон пошкодження зелених насаджень проводять за даними, що наведені в табл. 25.

 

Таблиця 25 – Шкала оцінки санітарного стану і виділення зон пошкодження деревостанів

Індекс	Поточний середній періодичний радіальний приріст, % від контролю	Санітарний стан деревостану	Середня категорія дерево- стану	Зона пошкод- ження
1, 00–1, 50		Здоровий		–
1, 51–2, 50	71–100	Ослаблений		ІІІ
2, 51–3, 50	40–70	Сильно ослаблений		ІІ
3, 51–4, 50		Всихаючий		І
4, 41–6, 00		Мертвий		Іа