Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Характеристика теплоносіїв для систем опалення




 

Будь-який теплоносій для систем центрального опалення повинен задовольняти наступним вимогам:

– мати велику акумулюючу спроможність, припускати якісне та кількісне регулювання і задовольняти санітарно-гігієнічним вимогам опалювальних приміщень; бути рухливим (на його переміщення не повинно витрачатися багато енергії);

– бути дешевим і зручним в експлуатації, відповідати нормам пожежної профілактики та охорони праці.

Цим вимогам у тій чи іншій мірі задовольняють основні теплоносії: вода, пара і повітря.

Розглянемо основні характеристики теплоносіїв.

Вода має велику теплоємкість і густину, що дозволяє передавати велику кількість теплоти при малому об’ємі теплоносія. Це забезпечує малий розмір трубопроводів і відносно невисокі тепловтрати. Можливість зміни температури води дозволяє контролювати температуру тепловіддаючих поверхонь нагрівальних приладів та теплопроводів відповідно до санітарно-гігієнічних вимог і підтримувати рівномірний температурний режим упродовж усього опалювального сезону.

З метою зменшення витрат енергії швидкість руху води в системах опалення звичайно обмежують до 1,5 м/с.

До недоліків застосування води можна віднести значний гідростатичний тиск і витрати металу в системах; теплову інерцію води в опалювальних приладах, що знижує якість регулювання їхньої тепловіддачі.

Пара, яка використовується у системах опалення, має малу густину, але в ній міститься велика кількість тепла, яке виділяється при конденсації пари в нагрівальних приладах (2260÷2160 кДж/кг), що дозволяє передавати на великі відстані значні кількості тепла з мінімальними втратами. Крім того, при використанні пари в якості теплоносія істотно скорочується кількість нагрівальних приладів, тому що температура останнього значно вище, ніж температура гарячої води. До недоліків пари в якості теплоносія варто віднести неможливість центрального якісного регулювання тепловіддачі нагрівальних приладів, високу температуру на поверхні останніх та можливість пригоряння на них органічного пилу, що погіршує санітарно-гігієнічні умови опалювальних приміщень. Крім того, втрати тепла паропроводами і конденсатовідводами значно перевищують втрати тепла трубопроводами водяних систем опалення; паропроводи більш складні в експлуатації і мають менший термін роботи через підвищену корозію труб.

Повітря має малу густину (1,0÷1,2 кг/м3) та низьку питому теплоємкість (1,0 кДж/(кг ∙°С) і для передачі навіть невеликої кількості тепла потрібно переміщувати значний обсяг повітря. Це призводить до збільшення розмірів повітроводів і до більших енерговтрат, ніж при транспортуванні такої ж кількості тепла за допомогою води або пари. При використанні повітря в якості теплоносія відбувається помітне зниження його температури по довжині повітроводів, зростання втрат тепла, теплоізоляційного матеріалу та палива.

Застосування повітря в якості теплоносія є вигідним при поєднанні обігріву з вентиляцією приміщення.

При використанні повітря відсутня теплова інерція, тобто забезпечується миттєвий тепловий ефект при вмиканні системи в роботу, не потрібне встановлення в опалювальному приміщенні будь-яких нагрівальних приладів. Повітря є добре регульованим (по температурі та кількості) теплоносієм.

З розглянутих теплоносіїв найпоширенішим є вода, при використанні якої легко здійснюється центральне регулювання відпуску тепла споживачу.

 







Дата добавления: 2014-11-12; просмотров: 629. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.005 сек.) русская версия | украинская версия