Низького тиску

У системах парового опалення рух пари по паропроводу від котла до нагрівального приладу відбувається завдяки різниці тисків у котлі та перед вентилем приладу. Ця різниця і є наявним тиском, що витрачається на подолання опорів у паропроводі між котлом і вентилем приладу. Тиск пари перед вентилем приладу приймають рівним 0, 0015÷ 0, 0020 МПа.

Тиск пари на початку парової магістралі (при виході з котла) приймають у залежності від протяжності паропроводів :

, м	< 100	100÷ 200	200÷ 300
, МПа	0, 005÷ 0, 01	0, 01÷ 0, 02	0, 02÷ 0, 03

Методика розрахунку паропроводів низького тиску аналогічна методиці розрахунку трубопроводів водяного опалення. При попередньому розрахунку паропроводів приймають, що на подолання опорів тертя витрачається 65% наявного тиску. Розділивши цей тиск на довжину паропроводу від котла до приладу, визначають питому втрату тиску на тертя , Па/м.

По величині і тепловим навантаженням ділянок паропроводу добирають їх діаметри, відповідні фактичні значення і швидкості м/c, користуючись таблицями додатка С. Далі знаходять втрати тиску на подолання опорів тертя на ділянках і для всієї розрахункової гілки паропроводу. Потім визначають суму коефіцієнтів місцевих опорів на окремих ділянках, як і для водяного опалення, за додатком М і втрати на подолання місцевих опорів за додатком Т. Після цього обчислюють розмір для всієї розрахункової гілки паропроводу.

Визначивши в розрахунковій гілці, порівнюють одержану величину із наявним тиском у системі. Для подолання опорів, не врахованих розрахунком паропроводів, варто передбачати запас у розмірі до 10% від наявного тиску.

Узгодження втрат тиску у гілках систем парового опалення повинно виконуватися з урахуванням тільки тих ділянок, що не є загальними для порівнюваних гілок систем. Втрати тиску у взаємозалежних частинах систем не повинні відрізнятися більше ніж на 25%.

Діаметри конденсатопроводів добирають за додатком У у залежності від теплових навантажень ділянок, характеру конденсатопроводу (сухий або мокрий) та його довжини.