Газопостачання

 

Газове господарство є потенційно небезпечним через можливість утворення вибухових газоповітряних сумішей при витоку газу. Крім того, окис вуглецю, метан, сірководень і т.д., що містяться в газу, при відтоку або неповному згорянні газу, погано організованому відводі продуктів згоряння і недостатній вентиляції приміщень можуть спричинити задушення або отруєння людей. Тому за будь-яким об’єктом здійснюється суворий контроль, що регламентується нормативними документами. Відповідальність за дотримання правил експлуатації та вживання заходів техніки безпеки покладається на керівних інженерно-технічних робітників, у веденні яких знаходиться газове господарство, і осіб, відповідальних за експлуатацію конкретної ділянки.

Експлуатацію систем газопостачання будівель здійснює служба внутрішньодомового газового устаткування управління газового господарства міста. Служба внутрішньодомового газового господарства приймає системи в експлуатацію, налагоджує їх, здійснює ремонт, обслуговування устаткування та мереж житлових і цивільних будівель, веде облік витрати мережевого газу.

Перед введенням в експлуатацію системи газопостачання житлових, цивільних будівель випробують на міцність (при тиску 0, 1 МПа) і на щільність (при тиску 0, 005 МПа – 500 мм вод. ст.). При іспиті на міцність не допускають видимого падіння тиску. Внутрішні газопроводи випробують на щільність при відключених вводах, газових приладах і знятих лічильниках, які замінюють перемичками. При наявності лічильників випробування на щільність здійснюються тиском 0, 004 МПа (400 мм вод. ст.). Газопровід вважається випробуваним, якщо падіння тиску газу за 5 хвилин становить не більше 0, 2 кПа (20 мм вод. ст.).

Внутрішні газопроводи промислових і комунальних будівель перевіряють на щільність тиском 0, 01 МПа (1000 мм вод. ст.) при цьому не допускається падіння тиску в мережі більше, ніж на 0, 6 кПа (60 мм вод. ст.) протягом 1 години.

Введенням в експлуатацію перевіряють також відповідність проекту виконаних робіт по монтажу системи, міцність кріплення, комплектність устаткування, стан допоміжних пристроїв (димовідвідних і вентиляційних пристроїв, освітлювального й електросилового устаткування).

За результатами перевірки оформлюють відповідні акти і разом із технічною документацією передають експлуатаційній організації. Перед пуском газу служба внутрішнього газового устаткування інструктує співробітників, у віданні яких знаходиться газове господарство, і населення про правила користування газом: способи запалювання пальників, виявлення витоку газу, місця розташування й засоби відключення приладів та ділянок газопроводів тощо.

Мешканцям квартир під розписку видається друкарська інструкція про правила користування газом.

 

16.4.1 Технічні заходи щодо експлуатації систем

газопостачання будівель

 

Для забезпечення безпечної експлуатації системи газопостачання і безперебійної подачі газу споживачу служба експлуатації повинна: регулярно оглядати газові мережі та устаткування, вживати заходи щодо виявлення й усунення витоку газу; спостерігати за правильним горінням газу в газових приладах; періодично очищувати газопроводи від твердих відкладень (іржа, нафталін), видаляти вологу, підтримувати в належному стані арматуру і контрольно-вимірювальні прилади.

Витік газу може відбуватися через розущільнення фланцевих, різьбових з’єднань, арматури, заглушок та інших елементів мережі; через отвори, що утворилися від корозії труб. Основним профілактичним заходом щодо виявлення витоку газу є періодичний обхід траси і замір загазованості (за допомогою газоіндикаторів) колодязів газопроводу і контрольних трубок, колодязів інших комунікацій та підвальних приміщень, що знаходяться на відстані 15 м з обох сторін газопроводу.

На внутрішніх газопроводах витік газу виявляється по запаху, а місця витоку виявляються по бульбашках, що утворюються при обмазці стиків і з’єднань арматури мильним розчином.

 

Служба експлуатації повинна не менше одного разу на місяць перевіряти технічну справність і герметичність газопроводів, лічильників, газових приладів та правильність їх експлуатації; перевіряти наявність тяги в димоходах і вентиляційних каналах.

Сталеві труби газопроводів зазнають корозії від дії вологи, вуглекислоти, кисню, що містяться в газі. Крім того, з газу іноді осаджується нафталін. Іржу, нафталін видаляють продуванням трубопроводів стисненим повітрям (при тиску 0, 3÷ 0, 4 МПа) вуглекислотою.

Запірна та регулююча арматура в процесі експлуатації зношується, тому вона потребує безупинного нагляду і профілактичного догляду. Пробкові крани необхідно періодично змащувати, протирати пробки, підкручувати натяжні гайки.

Ремонт газопроводів можна робити тільки після відключення домового розведення з дотриманням правил, установлених для газо- і вибухонебезпечних робіт. Зварювання труб здійснюється при тиску газу 0, 001÷ 0, 002 МПа (100÷ 200 мм вод. ст.). При меншому тиску можливо утворення в трубі вибухонебезпечної суміші газу й повітря, при більшому – газ загоряється при виході з отвору. У приміщенні, де ремонтують газопровід забороняється палити, запалювати вогонь, включати електричні прилади. Інструменти повинні бути виготовлені з матеріалів, що не дають іскор при ударах. Інженерно-технічні робітники, відповідальні за роботу газового господарства, повинні бути проінструктовані співробітниками управління газового господарства, знати систему газопостачання будівель.

 

Контрольні питання:

 

1. Призначення газорозподільних станцій (ГРС).

2. Який номінальний тиск газу у внутрішньодомовій газовій мережі?

3. Для чого одорують природний газ, який використовується для побутових потреб?

4. Для чого служать газорегулювальні пункти (ГРП)?

5. Які бувають міські газові мережі в залежності від наявного в них тиску?

6. Які повинні бути мінімальні об’єми кухонь для установки газових плит на 4, 3 і 2 конфорки?

7. Як проводять випробовування газопроводів житлових будівель.

8. Які основні завдання служби внутрішньодомового газового господарства?

9. Як виявляють витік газу на внутрішніх газопроводах?