ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ. Олексій Набожняк, експерт-економіст, магістр, виконавчий директор комунікаційної групи PR-Effect, старший викладач Могилянської школиОлексій Набожняк, експерт-економіст, магістр, виконавчий директор комунікаційної групи PR-Effect, старший викладач Могилянської школи журналістики. НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДИСЦИПЛІНИ (НМКД)
«Екологія»
Дніпропетровськ − 2012 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара Факультет біології, екології та медицини Кафедра зоології та екології
„ЗАТВЕРДЖУЮ” Декан ФБЕМ ДНУ проф.
___________ О. Є. Пахомов 26.07.2012 р.
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
дисципліни «Екологія»
Дніпропетровськ − 2012 Екологія. Програма навчальної дисципліни. – ДНУ, 2012. – 42 с. Розробник: канд. біол. наук, доцент кафедри зоології та екології В. В. Бригадиренко Рецензенти: канд. біол. наук, доцент кафедри садово-паркового господарства ДДАУ К.К. Голобородько канд. біол. наук, доцент кафедри геоботаніки, грунтознавства та екології ДНУ А. О. Дубина Затверджено навчально-методичною радою ФБЕМ ДНУ Протокол № 50 від 26.05.2012 р.
© ДНУ, 2012 СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОЛОГІЯ» ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
МЕТА Мета вивчення курсу екології – формування у студентів основ екологічно орієнтованого світогляду, оптимальних взаємовідносин особистості з природою. Формування екологічної культури досягається шляхом усвідомлення причин і механізмів розвитку екологічних проблем глобального, національного та локального рівня. Досвід емоційного відношення людства до природи розглядається з позицій вітчизняної школи В. І. Вернадського: відчуття, мотиви, відношення, ціннісні орієнтації, переконання, на основі яких формується осмислення студентами свого місця, відповідальність за збереження життя на планеті. Досягнення мети курсу ґрунтується на засвоєнні інформації про виникнення Всесвіту, галактик, Сонячної системи, Землі, життя на нашій планеті, уявленні про відносини у системі «клітина – тканина – орган – організм – популяція – екосистема – біосфера». Завдання вивчення дисципліни: – формування поглядів на еволюцію Всесвіту, галактик, Сонячної системи, Землі як єдиної багаторівневої системи; – створення системного підходу щодо розуміння живих організмів на основі уявлень про будову, функціонування та взаємодію між молекулярним, клітинним, тканинним, органним, організмовим, популяційно-видовим і біосферним рівнями організації; – інтеграція відомостей про цикли розвитку живих організмів різних таксономічних груп; – розвиток уявлень про єдність процесів онто- та філогенезу; – створення єдиної системи знань про зваємозв’язки між живими організмами; – вивчення теоретичних і практичних аспектів сучасної екології, еволюції взаємовідносин людини та довкілля, структури природного середовища, особливостей біосфери, природних ресурсів; – вивчення теорії та процедур управління охороною навколишнього природного середовища, екологічної безпеки та використання природних ресурсів; – формування уявлення про методи оцінки впливу на природне середовище різних сфер діяльності суспільства; – формування уявлення про систему міжнародних і національних правових норм у галузі охорони природи. У результаті вивчення дисципліни бакалавр повинен знати: – теоретичні основи класичної екології; – будову галактик, Сонячної системи, планети Земля; – основні закономірності організації генетичної інформації, будови клітин, способи регуляції функцій організму, вприву на них екологічних факторів; – будову та функції біогеоценозу та його компонентів; – основні характеристики біологічного різноманіття планети, України, Дніпропетровської області; – основні законодавчі акти у галузі охорони навколишнього середовища; – основні типи природоохоронних територій України та світу. Підготовлений студент повинен уміти: – працювати з навчальною та науковою літературою у галузі екології для отримання інформації про природні процеси та явища; – давати екологічну оцінку стану природних компонентів довкілля, пояснювати процеси, що спостерігаються, за допомогою законів традиційної екології; – прогнозувати екологічні зміни на підставі понятійно-термінологічного апарату, що використовується у класичній екології (біохімічні процеси, кругообіг речовин, екологічні фактори, ресурси, екологічна ніша, різноманіття основних типів взаємодії живих організмів тощо); – на підставі понятійно-термінологічного апарату екології (головні закони, правила, принципи екології, глобальні проблеми екології, проблеми екологічної безпеки, механізми процесів забруднення, контроль якості довкілля) давати екологічну оцінку стану антропогенно трансформованих екосистем.
|
