Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Силовой анализ механизмов




Режимом короткого замикання називають такий режим роботи трансформатора, при якому до первинної обмотки підводиться певна напруга, а вторинна обмотка замкнена на коротко. Роз­різняють два режими короткого замикання: аварійний і випро­бувальний.

Аварійне коротке замикання проходить, як правило, в експ­луатаційних умовах у трансформаторі, що підключений до номі­нальної первинної напруги. В обмотках трансформатора проходять струми, які в багато разів (в 7-20 раз) перевищують номінальний і можуть пошкодити трансформатор.

Випробувальний режим короткого замикання створюють штучно і проводять при пониженій первинній напрузі, значення якої підбирається таким, щоб по обмотках трансформатора, протікали номінальні струми. Цю напругу називають напругою короткого замикання Uк, виражають у відносних одиницях (Uк (в.о.) = Uк / U), або в процентах від номінальної напруги (Uк (%) = Uк / U • 100), і вказують у паспорті на (щитку) трансформатора. У трансформаторах потужністю 100 кВА і менше Uк = 4,4-5,5%. Через це таку ж малу величину створює і магнітний потік (1.1). В цьому випадку величиною магнітних втрат, викликаних цим потоком ножна знехтувати і вважати, що потужність втрат у випробувальному режимі корот­кого замикання повністю йде на покриття електричних втрат у міді первинної Рм1 і вторинної Рм2 обмотках трансформатора:

Рк = Рм1 + Рм2.

Відхилення величини Рк (Uк %) від паспортного значення вказує на належність несправностей в електричних колах обмо­ток трансформатора (обриви фазних обмоток, якість пайки, по­рушення перехідних контактів та ін.)

 

4. Конструкція силового трансформатора

Трифазний трансформатор складається з активної частини осердя з обмотками) і допоміжних частин: бака, кришки бака, високовольтних і низьковольтних вводів, перемикаючого пристрою, розширюю чого бачка, термометра, возика з катками та ін­ших частин (рис.3.1).

Активна частина (осердя) являє собою тристержневий шихтований магнітопровід разом з насадженими на нього двома трифазними (первинною і вторинною) обмотками. Стержні і ярма шихтованого магнітопроводу збирають в перепліт (шихтують), тобто весь переріз магнітопроводу розбивають по товщині на шари (майже зажди по два - три листа), зіставлені з окремих пластин так, щоб в кожному шарі частина пластин стержня заходила в ярмо на його ширину. При цьому пластини одного шару перекривають стики пластин суміжного шару (рис.3.2).

 

 

 
 

 

 


Шари 1, 3, 5… Шари 2, 4, 6…

 

Рис.3.2. Укладка листів сталі в шарах.

Форма поперечного перерізу стержнів залежить від потужності трансформатора (рис.3.3).

В невеликих трансформаторах застосовують стержні прямокут­ного перерізу, в трансформаторах середньої і великої потужності застосовують стержні ступеневого перерізу з числом ступеней, яке збільшується зі зростанням потужності трансформатора. Ступневий переріз стержнів забезпечує краще використання площі всередині обмотки, так як периметр ступневого перерізу наближається до кола.

 
 

 


а) б)

 

Рис. 3. Форми перерізу стержнів.

а – прямокутна; б – ступенева.

 

В шихтованому магнітопроводі з’являються немагнітні щілини в стиках між листами кожного шару, але вони перекриваються листами сусідніх шарів і не спричиняють істотного впливу на струм намагнічування сталі магнітопроводу. З метою надання магнітопроводу достатньої жорсткості пластини стержнів та ярма при збиранні зпресовуються і з’єднуються в одне ціле. У транс­форматорів невеликої потужності стержні пресують дерев'яними планками, які вбивають між бакелітовими циліндрами внутрішніх обмоток НН і стержнями магнітопроводу. Ці планки розклинюють стержні відносно обмоток і зпресовують їх. Зпресовка магнітопроводу більш потужних трансформаторів виконується з допомогою стяжних шпильок, пропущених крізь отвори стержнів, ярем і стяж­них штаб та ярмових балок. Нерівномірна і недостатня зпресовка і недобір або перебір пластин в одному зі стержнів або в ярмі ви­кликає підвищену вібрацію, що може привести до механічного руйнування деталей кріплення магнітопроводу. Підвищена вібра­ція супроводжується сильним шумом (гудінням) в трансформаторі.

Зпресовка обмоток в осьовому напрямі виконується з допомогою притискних кілець, виготовлених із сталі або із склопластиків.

Фазні первинна і вторинна обмотки являються циліндричними одно-, дво-, або тришаровими обмотками з дроту прямокутного або круглого перерізу. Дріт, ізольований бавовняно-паперовою тканиною або кабельним папером, намотується на паперо-бакелітові циліндри (паперові циліндри, просочені бакелітовим лаком). Для підвищення поверхні охолодження між деякими шарами обмотки за допомогою рейок з електрокар тону або бука створюється осьовий канал. Обмотки розташовані на стержнях концентрично: ближче до стержнів обмотка НН, що потребує меншої ізоляції від стержнів, потім шар ізоляції з картону чи паперу і обмотка ВН. Ізоляція обмоток в трансформаторах малої та середньої потужності (до 630 кВА) зроблена з дерев'яних планок або електрокар тонних деталей простої форми.

Магнітопровід та деталі його кріплення заземляють (надають їм однакового потенціалу). Заземлення проводять за допомогою мідних стрічок, закріплених одним кінцем між пластинами сталі магнітопроводу, а іншим - на ярмовій балці.

 
 

 


Рис. 3.1. Трансформатор з трубчатим баком

1 – обмотка вищої напруги (ВН); 2 – обмотка нижчої напруги (НН); 3 – перемикаючий пристрій ПБЗ; 4 – швелер, пресуючий ярмо; 5 – шихтований магнітопровід; 6 – підведення ВН; 7 - відведення НН; 8 – патрубок для приєднання вакуумного насоса; 9 – рим-болт; 10 – кран для заливання масла; 11 – увід (ізолятор) ВН; 12 - увід (ізолятор) НН; 13 – привід перемикача; 14 – вихлопна труба; 15 – розширювач; 16 – газове реле; 17 – трубчатий блок; 18 – кран для зливу масла; 19 – трансформаторний ролик; 20 – вертикальна шпилька, стягуюча швелери; 21 – опорний кутник на дні бака.

Верхню та нижню балки зв'язують вертикальними стяжними під'ємними шпильками. Магнітопровід з обмотками розташовують в баці, наповненому очищеним мінеральним трансформаторним маслом. Масло підвищує інтенсивність охолодження обмоток і електричну міцність та надійність їх ізоляції. В трансформаторах потужністю 20-30 кВА застосовують баки з гладкими стінками. У більш потужних трансформаторах (до 1600 кВА) для досягнення необхідної інтенсивності відведення тепла застосовують трубчасті баки.

В кришці бака встановлені два рим-болта для підняття осердя трансформатора, пробка для заливки масла, а в його нижній частині – зливна пробка (кран) та шпилька для монтажу шини заземлення. Для компенсації об'єму масла при зміні температури, а також для зменшення площі контакту масла з повітрям і захисту його від окислення і зволоження, бак трансформатора обладнують розширювальним циліндричним бачком, який встановлюється на кришці бака і з'єднується з ним за допомогою патрубка. Для доливання масла в верхній частині розширювального у бачка встановлена пробка, а в нижній – відстійник для збирання і видалення механічних домішок, які можуть бути в маслі. Відстійник має пробку для зливу осаду. Щоб осад не попав в бак, а залишився в відстійнику, маслопровід, ведучий до бака виступає в середину розширювального бачка на 20…25 мм. Для контролю рівня масла розширювач оснащений маслопокажчиком з плоским склом товщиною 3 мм, під котрим вирізана повздовжня щілина шириною 10 мм або просвердлені отвори діаметром 4 мм. По периметру щілини укладають маслостійку гумову прокладку. Скло притискають фасонним фланцем за допомогою шпильок, приварених до стінок бака, і гайок. Контроль температури масла у верхній частині бака здійснюється ртутним, а в трансформаторах потужністю більше 1000 кВА манометричний термометром.

Електричне з'єднання обмоток ВН і НН з мережею відбувається за допомогою відгалуження (ізольованих провідників, які закріплені в середині бака буковими планками) та вводів (прохідних фарфорових ізоляторів, крізь які проходять струмоведучі стержні).

Уводи регулюючих відгалужень фазних обмоток з перемикаючим пристроєм утворюють схему з'єднання трифазної обмотки. Для підтримання незмінного рівня напруги на електроприймачах в трансформаторах малої і середньої потужності застосовують пристрій для регулювання напруги без збудження (регулювання здійснюється після вимикання всіх обмоток трансформатора від мережі). Такий спосіб регулювання називають перемикання без збудження (ПБЗ). В цьому способі регулювання напруги здійснюється ступенями ± 2 х 2,5 %, тобто одержуємо 95; 97,5; 100; 102,5 і 105% номінальної напруги. Більшість трансформаторів виготовляють з регулюванням числа витків в обмотці НН, оскільки в обмотці НН проходить великий струм і в зв'язку з цим перемикаючий пристрій виходить дуже громіздким. Як видно із виразу 1.4 первинна і вторинна напруги зв’язані між собою через відношення числа витків обмоток, тому при зниженні напруги U1 , наприклад на 5%, потрібно знизити на стільки ж відсотків число витків w1, а при підвищенні – підвищити їх число. При одночасній зміні напруг U1 і U2 (наприклад, при їх зменшенні на 5%) потрібно відключити частину витків w1 (на 5%), щоб скомпенсувати зменшення цих напруг. В трансформаторах до 630 кВА в кінці фазних обмоток ВН виділена регулююча частина з п’ятьма (трьома) ступенями регулювання по 2,5 (5%) кожна. Регулюючі кінці кожної фазної обмотки близько нейтралі за допомогою відгалужень виводяться на перемикач барабанного чи рейкового типу (рис.3.4).

 

 

5. Зовнішній огляд

Зовнішній огляд відключеного від навантаження трансформатора виконують в такій послідовності:

– наявність паспортних даних трансформатора;

– відсутність на трансформаторі сторонніх предметів;

– відсутність витікання масла з баку трансформатора і розширювального бачка через ущільнення, зливні пробки та тріщини;

– наявність і колір масла в трансформаторі виявити по показнику рівня масла на розширювачі (потемніння масла може свідчити про термічне розкладання внаслідок термічного нагріву);

– відсутність тріщин і чистота фарфорових прохідних ізоляторів, стан їх армування;

– наявність і якість заземлення бака трансформатора;

– стан перемикаючого пристрою і термометра;

– стан зовнішнього покриття.

Для своєчасного виявлення несправностей трансформатор може піддаватися зовнішньому огляду і без відключення від мережі. В цьому випадку показником стану трансформатора може служити температура масла, рівень гудіння, потріскування чи клацання. Сильне гудіння пов’язане з ослабленням болтів магнітопроводу, які стягують його листи, погіршення пресовки його стиків чи викові замикання в обмотках, при яких в короткозамкнутих витках протікає великий струм, який створює підвищений магнітний потік.

Потріскування чи клацання в середині бака можуть бути пов’язані з розрядами статичних зарядів на корпус трансформатора. Останні з’являються в стальному магнітопроводі через обрив заземлення активної частини трансформатора.

 

 

 

Рис.3.4 Схема регулювання напруги ПБЗ

 


1 – фазна обмотка;

2 – вивід;

3 – рухома контактна пластина;

4 – нерухомий контакт.


 

Головним елементом такого перемикача являється паперово-бакелітовий циліндр (трубка) з нерухомими контактами і привід з рухомою контактною трикутною пластиною (трьома рухомими контактами).

На кожному трансформаторі на видному місці прикріплена металева паспортна табличка, на якій значиться тип трансформатора (ТМ – трифазний масляний; ОС – однофазний сухий, тобто з повітряним охолодженням), його номінальна потужність в кіловольтамперах (чисельник) і клас напруги обмотки ВН в кіловольтах (знаменник), рік розробки (дві цифри), а також кліматичне виконання (У – помірного клімату; Т – тропічного; ХЛ – холодного), тип перемикаючого пристрою (наприклад ПБВ), число ступенів напруги, номінальні лінійні напруги обмоток Uн (В, кВ), номінальні лінійні струми Ін (А), номінальна частота напруги f (Гц), кількість фаз m, напруга короткого замикання Uк (%), схема та група з'єднання обмоток.


Контрольні питання

  1. Охарактеризувати режим холостого ходу трансформатора.
  2. Яким чином здійснюється регулювання напруги в силових трансформаторах?
  3. Куди витрачається енергія в режимі холостого ходу трансформатора?
  4. Що таке коефіцієнт трансформації?

 

 

Список літератури

 

 

Силовой анализ механизмов







Дата добавления: 2015-10-18; просмотров: 132. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.006 сек.) русская версия | украинская версия