Та масивів у суспільстві

Важливою тенденцією розвитку ДП та М як специфічної закономірності є постійне зростання кількості документів, що їх утворюють.

Динаміка росту ДП та М - це тенденція збільшення часом їх річного обсягу. Вивчати можна динаміку зміни світового, національного, регіонального, галузевого, проблемнотематичного ДП та М або динаміку росту однорідної за будь-якою ознакою частини потоку, наприклад, потік патентних документів, потік видань українською мовою та ін. Базою для отримання даних про динаміку росту ДП є вторинні джерела: літописи та статистичні довідники Книжкової палати, відомо­сті про надходження до неї обов'язкових примірників, база даних "Книги в наявності та друці" тощо.

Явище постійного приросту кількості документів у по­тоці виявили ще в минулому столітті завдяки стеженню за ДП наукових журналів. Так, на початку XIX ст. у світі налічува­лося близько 100 наукових періодичних видань, у 1850 р. їх було вже більше 1000, а нині - майже 8000 назв.

Кількість книжкових видань подвоюється кожні 50 ро­ків, кількість серіальних видань, що вийшли друком за остан­ні 20 років еквівалентна кількості, виданій за всі роки існу­вання книгодрукування. Кількість електронних видань за на­звами в останні 20 років зросла з 300 до 9000, тобто у ЗО ра­зів. Фахівці вважають, що обсяг інформації, виробленої за останні ЗО років, у 9 тис. разів перевищує сукупність даних, накопичених за п'ять попередніх тисячоліть.

Перші спроби експериментального вивчення тенденцій росту ДП у 50-60-ті рр. XX ст. здійснили наукознавці Д. Прайс, Г.М. Добров, В.В. Налімов, З.М. Мульченко, відкрив­ши стабільно високі темпи зростання обсягу ДП у часі.

Найвідомішою концепцією росту ДП є експоненційна модель, запропонована й теоретично обґрунтована в 1956 р. Д. Прайсом, який визначив надзвичайно високі темпи екстен­сивного росту науки: кількість наукових працівників та обсяг потоку наукових документів подвоюється кожні 10 - 15 р. Д. Прайс вважав, що наукова продукція аналогічно розвитку науки в цілому зростає відповідно до закону складних процесів із постійним для кожного періоду коефіцієнтом.

Суть закону експоненційного росту в тому, що в певний момент часу темпи росту будь-якої величини пропорцій­ні її значенню в цей момент, тобто швидкість збільшення публікацій визначається їх кількістю за попередній період.

Експоненційний ріст ДП та М пов'язують з тим, щоекспонента відбиває основний механізм генерації документованої інформації, який має зворотний зв'язок, тобто нова ін­формація на виході подається знову на вхід, поповнює загальний масив документованої інформації та бере участь у новому процесі генерації документованої інформації.

Висновки Д. Прайса про прискорений ріст світового потоку наукових документів зумовили введення до науково обігу понять "інформаційний вибух" та "інформаційна криза”. Суть цих понять полягає в тому, що у зв'язку з постійним збільшенням обсягу ДП вчені втрачають можливість стежити за новими науковими документами зі спеціальності, тим більш безпосередньо знайомитися з їх змістом.

Експоненційний ріст ДП підтверджено для багатьох га­лузей науки, техніки, виробництва. Однак вже в 60-ті рр. XX ст. виявлено ДП окремих галузей та тематичних напрямів, для яких він не був характерним. Планомірніше дослідження цього явища наприкінці б0-х - початку 70-х рр. дозволило внести суттєві корективи в концепцію експоненційного росту і зробити висновок, що темпи росту ДП та М окремих галу­зей, різних тематичних напрямів значно розрізняються - від прискореного до згасаючого, а також змінюються із плином часу. Сам Д. Прайс наприкінці 60-х рр. висловив думку, що експоненційний ріст поступово сягає певної межі, потім спо­вільнюється і припиняється, не набуваючи абсурдних значень.

Теоретичне усвідомлення неможливості безмежного ро­сту ДП привело до розробки експоненційно - логістичної кон­цепції його розвитку. Найважливіше в цій концепції - визнання неминучості переходу ДП в процесі росту від стадії експоненційного розвитку до стадії насичення.

Закон експоненційно-логістичного росту ДП та М підтримує значна кількість фахівців, які розвивають та збагачують його. Так, В.В. Налімов та З.М. Мульченко в своїх працях теоретично виводять експоненційно-логістичну криву і як один із факторів, що стримує прискорений ріст ДП та переводить його у логістичну фазу, називають обмежені мож­ливості редакційно-видавничої діяльності й поліграфічної ба­зи.

Деякі фахівці вважають, що експоненційний ріст потоку характерний тільки для дуже короткого проміжку часу - 10-15 рр. Між двома періодами експоненційного росту ДП діє інший механізм. Деякі фахівці підтримують концепцію ліній­ного росту ДП, яка припускає збільшення його річного обся­гу з постійною у часі швидкістю.

Загалом проблему достовірності концепції росту світо­вого потоку не можна вирішити теоретично, без обробки по­вних статистичних даних. За думкою дослідників теорія не спроможна дати нині задовільне виведення експоненти, логі­сти або будь-якої іншої кривої росту ДП.

Вивчення теоретичних концепцій росту ДП та емпірич­них даних різної тематики доводить, що жодна із запропоно­ваних моделей не може претендувати на універсальність, оскільки динаміка росту ДП різна для різних галузей знань та певних тематичних напрямів; для різних етапів їх розвитку; різних видів документів, різних країн. Ці висновки підтвер­джені дослідженнями мікропотоків гуманітарної та суспільс­твознавчої проблематики.

Для характеристики темпів росту ДП використовують кількісні показники. Найважливіший з них - період подвоєння обсягу потоку — це час, протягом якого обсяг річного мікропотоку збільшується удвічі. Він визначається роками, протя­гом яких кількість документів базового року подвоюється. Методика визначення періоду подвоєння наводиться у працях Г.Ф. Гордукалової, яка на прикладі ДП суспільно-політичної літератури поділяє його за цим показником на чотири основні групи:

1 - ДП прискореного розвитку, період подвоєння об­сягу потоку триває менше 10 років (до цієї групи належать мікропотоки документів економічної, юридичної темати­ки);

2 - ДП середніх темпів розвитку, з періодом подвоєння обсягу від 10 до 20 років (мікропотоки документів філософської тематики, краєзнавчої та етнографічної проблематики);

З - ДП повільних темпів розвитку, з періодом подво­єння обсягу більше 20 років (мікропотоки документів іс­торичної, педагогічної, літературознавчої тематики);

4 - ДП, що згасають - обсяг річного потоку яких не зростає, а зменшується (ДП класичних та маловикористовуваних мов, літератури з марксизму-ленінізму та ін.).

Ще один важливий кількісний показник - швидкість зростання ДП - визначається відносною кількістю докумен­тів поточного року порівняно з кількістю документів базового року: V(t) = S(t):S(t’). Його доцільно використовувати з метою встановлення кількості публікацій для певної галузі науки і техніки.

Відносна швидкість росту ДП — показник, який визначається співвідношенням швидкостей росту двох або більше порівнюваних потоків документів з двох або більше тематич­них напрямів. Цей показник дозволяє не лише порівнювати швидкості росту, але й визначити абсолютну кількість документів у році, що прогнозується.

Результати численних досліджень свідчать, що на шви­дкість росту ДП та М впливають такі фактори: |

- соціально-демографічні (динаміка росту населення; кількість фахівців, наукових керівників, ви­нахідників; періоди соціальної нестабільності; інтерес суспільства до певної проблематики та ін.); І

- економіка-географічні (тенденції розвитку оптового та роздрібного товарообігу; наявність вироб­ництва паперу; вклади населення в банки; різке збільшення або зменшення кількості періодичних видань тощо);

- фактори культурного середовища (грамотність і загальний культурний рівень населення, важливі відкриття або зміна фундаментальних концепцій у науці, літературі, мистецтві).

Сучасний моніторинг щодо обсягів ДП та М не дає фак­тів постійного збільшення мікропотоків документів, тому можна стверджувати про їх певну стабілізацію. Однак дослі­джуючи потоки традиційних видів документів - видань та неопублікованих документів, необхідно зважати на те, що в останній час у загальному ДП все більшого значення почи­нають набувати електронні документи.

Загалом на результати досліджень темпів росту ДП та М фахівці мають зважати при прогнозуванні тенденцій збіль­шення кількості документів у подальші роки та віддалену пе­рспективу. У практичній діяльності ці дані дають можливість визначити зростання обсягів документних масивів транзит­них документних систем, а також документних фондів бібліо­тек, органів НТІ, архівів, встановити пропорції їх активних і пасивних частин у майбутньому.