Організаційно-правові форми підприємств, їх особливості

 

Наявність різних організаційно-правових форм господарювання, як показала світова практика, є найважливішою передумовою для ефективного функціонування ринкової економіки в будь-якій державі.

Вибір організаційної форми бізнесу залежить від багатьох факторів, у т.ч. від особливостей сфери майбутнього бізнесу і персональних якостей підприємця. (Чи досить коштів для фінансування? Що буде у випадку банкрутства? Чи буде рости ваш бізнес? Як ви оцінюєте рівень своєї професійної підготовки в області техніки, технології, організації, економіки? Як можуть уплинути зміни в зовнішнім середовищі? Чи можна швидко згорнути чи переорієнтувати свій бізнес?)

У першу чергу необхідно зробити вибір між підприємництвом індивідуальним і колективним.

Індивідуальне чи одноособове володіння - це підприємство, власником якого є одна особа /чи родина/. У даному випадку підприємець володіє матеріальними ресурсами необхідними для виробничої діяльності, особисто контролює діяльність підприємства, одержує доход, несе відповідальність по боргах, зобов'язанням і іншій заборгованості фірми.

Переваги одноособового володіння:

1. Високий ступінь самостійності, волі й оперативності дії (підприємець - сам собі бос). Тому дана форма пасує людям з чітко вираженими індивідуальними підприємницькими якостями.

2. Одержуваний доход цілком залежить від успішної діяльності підприємця. У даній формі підприємства задіяний максимум спонукальних мотивів діяльності, у тому числі моральна задоволеність своєю роботою.

3. Одноособове володіння дає можливість краще зберігати секрети щодо технології, техніки, організації виробництва і т.п.

4. Спрощена система оподатковування, обліку і звітності.

5. У багатьох західних країнах прийнята не дозвільна, а заявна форма реєстрації одноособових володінь, що дозволяє легко почати і припинити бізнес, оскільки це не вимагає значних витрат часу і коштів на юридичні послуги і виключає бюрократичну тяганину.

Недоліки одноособового володіння:

1. Труднощі в залученні великих фінансових коштів.

2. Одноособовий власник є суб'єктом необмеженої відповідальності (ризик утратити не тільки активи фірми, але і своє особисте майно).

3. Труднощі поділу праці і спеціалізації у виробництві і менеджменті. Підприємець повинний мати здатності, необхідні для ефективної професійної діяльності у всіх напрямках.

4. Невизначеність термінів діяльності (обмежується дієздатністю самого підприємця).

5. Великі фізичні і психологічні навантаження на підприємця в зв'язку з необхідністю особистого здійснення усіх функцій управління.

6. Функціональні недоліки (невдале розташування підприємства, необладнані будинки, застаріле обладнання, труднощі в залученні кваліфікованої робочої сили, неможливість придбання матеріалів у достатніх кількостях у зв'язку з труднощами в одержанні фінансових коштів).

Комерційні організації (юридичні особи, що переслідують отримання прибутку як основну мету своєї діяльності) можуть створюватися у формі товариств, виробничих кооперативів, державних і комунальних підприємств.

Найбільше поширення, як в Україні, так і у світовій практиці, одержали господарські товариства.

Господарське товариство - це об'єднання учасників, що домовилися організувати яку-небудь справу, іншими словами, об'єднання капіталів. Товариство створюється і діє на основі установчого договору і статуту, що є установчими документами.

Відповідно до українського законодавства господарські товариства бувають п'яти видів:

· акціонерне товариство;

· товариство з обмеженою відповідальністю;

· товариство з додатковою відповідальністю;

· командитне товариство;

· повне товариство.

Порядок утворення, реєстрації, розмір і формування статутного фонду, відносини між засновниками й учасниками товариств строго регламентуються Законом України "Про господарські товариства" від 19.09.91р. №1576-Х11 із змінами і доповненнями.

Повним товариством визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях суспільства усім своїм майном.

Переваги повного товариства:

1. Можливість акумулювання значних коштів у відносно короткий термін.

2. Кожен член повного товариства має право займатися підприємницькою діяльністю від імені товариства нарівні з іншими.

3. Повні товариства більш привабливі для кредиторів, тому що їхні члени несуть необмежену відповідальність по зобов'язаннях суспільства.

Недоліки повного товариства:

1. Між повними товаришами повинні бути особливі довірчі відносини.

2. Повне товариство не може бути "компанією однієї особи".

3. Кожен член повного товариства несе повну і солідарну необмежену відповідальність по зобов'язаннях цієї організації, тобто у випадку банкрутства кожен член відповідає не тільки внеском, але й особистим майном.

Командитним товариством визнається товариство, що включає поряд з одним чи більшістю учасників, що несуть відповідальність по зобов'язаннях товариства усім своїм майном (повні товариші), також одного чи більш учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майні товариства (командити).

Командитні товариства мають ті ж переваги, недоліки, що і повні товариства. Додатковою перевагою є те, що для збільшення капіталу повні товариші можуть залучити кошти вкладників.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх внесків.

Переваги товариства з обмеженою відповідальністю:

1. Можливість швидкого акумулювання значних коштів.

2. Члени товариства несуть обмежену відповідальність по зобов'язаннях товариства.

Недоліки:

1. Статутний капітал не може бути менше величини, установленої законодавством (еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства).

2. Товариство менш привабливе для кредиторів, тому що члени суспільства несуть тільки обмежену відповідальність по його зобов'язаннях.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають по його боргах своїми внесками в статутний фонд, а при недостатності цих сум - додатково приналежним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника, (наприклад, у двох-, трьох-, п'ятикратному і т.д.). Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Перетворення державних підприємств в акціонерні товариства – один з напрямків роздержавлення власності, передбачені в законі «Про власність в Україні».

Акціонерним товариством визнається товариство, що має не менш чим два учасники, статутний фонд якого розділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і яке несе відповідальність по зобов'язаннях тільки майном товариства. Акціонери відповідають по зобов'язаннях товариства тільки в межах приналежних їм акцій.

Акціонерні товариства поділяють на:

· відкриті акціонерні товариства, акції яких поширюються шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах;

· закриті акціонерні товариства, акції яких розподіляються між засновниками і не можуть поширюватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на біржі.

Переваги акціонерного товариства:

1. Акціонерна форма довела свою раціональність там, де необхідні великі капітали, великомасштабне виробництво, великий ступінь ризику.

2. Акціонерні товариства гарантовані від того, що при виході його учасників основний капітал товариства буде зменшений. Організація капіталу за допомогою відчужених цінних паперів - акцій дає можливість швидкого відчуження і придбання акцій, особливо за допомогою біржового механізму, тобто можливість швидкого переливу великого капіталу з однієї сфери діяльності в іншу у відповідності з кон'юнктурою, що складається

3. Акціонерні товариства є провідниками прискорення НТП, тому що вони можуть здійснити весь цикл «наука-виробництво».

4. Акціонер несе обмежену відповідальність (у межах своїх акцій) у випадку банкрутства товариства.

Недоліки акціонерного товариства:

1. Відсутність можливості у всіх власників акцій брати участь у управлінні акціонерним товариством, тому що для реального контролю необхідно мати близько 20% акцій.

2. У руках окремих осіб зосереджується величезний капітал, що при відсутності належного законодавства і контролю з боку акціонерів може привести до зловживання і некомпетентності при його використанні.

Під кооперативом мається на увазі організаційно-правова форма підприємства, що має наступні відмінні ознаки:

· кооператив створюється фізичними особами /громадянами/, яких повинно бути не менш 3 чоловік;

· засновники кооперативу зобов'язані самі продуктивно трудитися в цьому кооперативі;

· засновники і члени кооперативу несуть підвищену матеріальну відповідальність за фінансово-господарську діяльність кооперативу - у межах усього майна кооперативу і свого особистого майна в розмірі не менш річного заробітку;

· існують деякі обмеження по найму працівників і т.д.

За родом діяльності кооперативи підрозділяються на виробничі, споживчі, збутові, постачальницькі, кредитні, житлово-будівельні й ін. Кошти кооперативу складаються з пайових і членських внесків, а також з прибутку від господарської діяльності. Кооперативи являють собою колективні підприємства, однак від товариств відрізняються тим, що основною метою їхньої діяльності є не отримання максимального прибутку, а забезпечення споживчих, виробничих і інших економічних потреб своїх членів. Кооператив на відміну від акціонерних товариств, що поєднували капітали, є об'єднанням осіб, що користуються їхніми послугами чи приймають участь у їхній діяльності. Кооперативу присущий більш демократичний характер управління і господарювання: поза залежністю від кількості паїв діє принцип "один член - один голос"

(Уперше кооперативи з'явилися в Англії наприкінці ХУШ століття. В даний час на частку споживчої кооперації в Англії, Норвегії, Данії, Швейцарії приходиться 8 – 11% загальної суми роздрібного товарообігу, у Швеції - 14%. в Ісландії - 30%, у Фінляндії - 36%).

Державні (комунальні) підприємства в порівнянні з іншими комерційними організаціями мають ряд особливостей:

1. Відповідна комерційна організація не наділяється правом власності на закріплене за нею майно. Власником цього майна залишається засновник, тобто держава.

2. Майно такого підприємства є неподільним і ні при яких умовах не може бути розподілене по внесках, часткам і паям, у т.ч. між працівниками підприємства.

3. Право відповідальності зберігається за засновником, і майно за підприємством закріплюється лише на обмеженому речовому праві (господарського ведення або оперативного управління).

4. На чолі підприємства - одноособовий керівник, що призначається власником або уповноваженим їм органом і їм підзвітний.