Основні виробничі фонди в залежності від ступеня їхнього впливу на предмет праці розділяють на активні і пасивні.

До активних відносяться такі основні фонди, що у процесі виробництва безпосередньо впливають на предмет праці, видозмінюючи його, прямо впливають на величину виробничої потужності й обсяг продукції. У цілому по підприємствах промисловості (без врахування галузевої специфіки) активна частина включає силові машини й устаткування, робочі машини й устаткування, вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, інструменти.

 

 

 

\

 

 

Рис. 3.2. Класифікація основних фондів

Всі інші основні фонди відносяться до пасивних, тому що вони безпосередньо не впливають на предмет праці, а створюють необхідні умови для нормального протікання виробничого процесу.

5. По галузевій ознаці:

· основні фонди промисловості;

· основні фонди сільського господарства і т.д.

Для аналізу якісного стану основних коштів на підприємстві необхідно знати їхню структуру. Розрізняють:

1. Виробнича (видова) структура – співвідношення різних груп основних виробничих фондів по матеріально-натуральному складу і їх доля в загальній середньорічній вартості.

Найважливішим показником виробничої структури основних виробничих фондів є частка активної частини в їхній загальній вартості.

При порівнянні різних виробництв найбільш раціональна структура буде в тім виробництві, де вище активна частина основних виробничих фондів.

Під удосконалюванням структури основних виробничих фондів розуміється процес збільшення в загальному обсязі активної частини за рахунок пасивної.

Виробнича структура основних виробничих фондів на підприємстві залежить від наступних факторів: особливості галузевої приналежності, форм організації виробництва, розміщення підприємства, технічного рівня виробництва, характеру продукції, що випускається, обсягу випуску продукції, форм відтворення основних фондів.

2. Технологічна структура. Характеризує розподіл основних фондів по структурних підрозділах підприємства в процентному вираженні від їхньої загальної вартості.

3. Вікова структура основних виробничих фондів характеризує їхній розподіл по вікових групах (до 5 років, від 5 до 10 років і т.д.).

Поліпшити структуру основних виробничих фондів дозволяє:

· відновлення і модернізація устаткування;

· удосконалювання структури за рахунок збільшення частки прогресивних видів верстатів і машин;

· краще використання будинків і споруджень, установка додаткового устаткування;

· правильна розробка проектів будівництва;

· ліквідація зайвого і маловикористовуваного устаткування й установка устаткування, що забезпечує більш правильні пропорції між окремими групами.

 

3.3. Методи оцінки основних фондів і їх економічне значення

 

Оцінка основних фондів – це грошовий вираз їхньої вартості. У зв'язку з тривалим функціонуванням і поступовим спрацьовуванням засобів праці, постійною зміною умов їхнього відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів: первісна, відновна, залишкова, ліквідаційна, ринкова (справедлива) вартість основних фондів.

Первісна вартість основних фондів - це вартість, що складається з витрат по їхньому зведенню (спорудженню) чи придбанню, включаючи витрати по їхній доставці й установці, а також інші витрати, необхідні для доведення даного об'єкта до стану готовності до експлуатації по призначенню.

 

У залежності від способу надходження активних основних фондів їхня первісна вартість визначається в такий спосіб:

· внесених засновниками в рахунок їхнього внеску в статутний капітал підприємства за домовленістю сторін;

· виготовлених на самому підприємстві, а також придбаних за плату в інших підприємств і осіб – виходячи з фактично зроблених витрат по зведенню (спорудженню) чи придбанню цих об'єктів, включаючи витрати по доставці, монтажу й установці;

· отриманих від інших підприємств і осіб безоплатно, а також як субсидії урядового органу – експертним шляхом чи за даними документів приймання-передачі;

· довгостроково орендованих – за домовленістю сторін.

Відновна вартість основних фондів – це вартість їхнього відтворення в сучасних умовах. Величина відхилення відновної вартості основних фондів від їхньої первісної вартості залежить від темпів прискорення НТП, рівня інфляції й ін. Своєчасна й об'єктивна переоцінка основних фондів має важливе значення, насамперед для їхнього простого і розширеного відтворення.

В умовах інфляції переоцінка основних фондів на підприємстві дозволяє:

· об'єктивно оцінити вартість основних фондів;

· більш правильно і точно визначити витрати на виробництво і реалізацію продукції;

· більш точно визначити величину амортизаційних відрахувань, достатню для простого відтворення основних фондів;

· об'єктивно встановлювати ціни реалізації на реалізовані основні фонди й орендну плату, у випадку здачі їх в оренду.

Залишкова вартість являє собою різницю між первісною чи відновною вартістю і сумою зносу, якому піддаються основні фонди, тобто це та частина вартості основних коштів, що ще не перенесена на вироблену продукцію.

 

Оцінка основних коштів по їхній залишковій вартості необхідна, насамперед, для того, щоб знати їхній якісний стан, зокрема визначити коефіцієнти придатності і фізичного зносу і складання бухгалтерського балансу.

Залишкова вартість основних фондів на момент їхнього вибуття являє собою ліквідаційну вартість.

Ліквідаційна вартість – сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) елементу основних фондів після закінчення терміну його корисного використання, після вирахування очікуваних витрат, пов’язаних з ліквідацією.

Крім того, немаловажним є і те, що основні фонди можуть бути оцінені по їх ринковій вартості. Ринкова вартість являє собою реальну ціну визначеного виду основних фондів на даному ринку і на даний момент часу, що складається виходячи з існуючого попиту та пропозиції на них.

Вартісна оцінка основних фондів необхідна для їхнього обліку, аналізу і планування, а також для визначення обсягу, структури капітальних вкладень.