Коефіцієнт платоспроможності.Платоспроможність підприємства – це наявність можливості на визначену дату задовольнити усі свої зобов’язання перед контрагентами, банками, акціонерами й іншими суб’єктами підприємницької діяльності. Коефіцієнт платоспроможності характеризує перспективи розрахунків підприємств за своїми обов’язками за допомогою реалізації при необхідності всіх приналежних їм активів:
Додаткові: 1. Показники використання оборотних коштів: · тривалість одному обороту (Т) оборотних коштів у днях: коефіцієнт оборотності (Коб) оборотних коштів: 2. Показники виробничого потенціалу: · наявність, динаміка, питома вага основних фондів у загальній вартості майна; · коефіцієнт зносу основних фондів; · середня норма амортизації (коефіцієнт модернізації основних фондів); · співвідношення капітальних вкладень з фінансовими вкладеннями . 3. Показники фінансової стійкості: · коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів підприємства. По рекомендаціях Національного банку України він повинен знаходитися в межах від 0,5 до 1. Цей показник показує скільки позикових коштів приходитися на 1 грн. власних. Якщо показник перевищує величину (0,5—1), тоді фінансова стійкість негативна стан дебіторської і кредиторської заборгованості. При цьому аналізуються їхні розміри, тривалість, причини виникнення. Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості повинне бути приблизно 2:1. При недотриманні зазначеної пропорції фінансовий стан підприємства оцінюється як негативний з тієї причини, що дебіторська заборгованість може бути перетворена в грошові кошти. Крім того, вона є одним з основних джерел погашення короткострокових зобов’язань підприємства, тому кредиторська заборгованість, що не забезпечена дебіторською, є основною причиною неплатоспроможності підприємства. коефіцієнт рентабельність (Кр): По рекомендаціях Національного банку України коефіцієнт рентабельності не повинний бути нижче 0,25. Коефіцієнт рентабельності розраховується як відношення чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, до виторгу від реалізації без податку на додану вартість (ПДВ).
коефіцієнт співвідношення ліквідних і неліквідних активів. Позитивним є співвідношення, якщо сума ліквідних коштів приблизно дорівнює сумі неліквідних коштів. Цій меті служить і коефіцієнт мобільності всіх коштів підприємства, розрахований відношенням ліквідних коштів до всього майна підприємства. Збільшення коефіцієнта ліквідності на кінець аналізованого періоду в порівнянні з початковим свідчить також про прискорення оборотних коштів підприємства. коефіцієнт «переливу капіталу». Коефіцієнт переливу капіталу (КПК) показує, яку частину свого прибутку підприємство вклало в інші підприємства. Він визначається по формулі:
коефіцієнт ділової активності (Ка) показує обсяг продукції, для виробництва якої використовується майно підприємства, і визначається по формулі:
коефіцієнт окупності відсотків за кредит. Цей коефіцієнт (К) розраховується по формулі, у чисельнику якої відображається величина чистого прибутку, витрати по виплаті відсотків і податків, а в знаменнику — витрати по виплаті відсотків за кредити. По значенню цього коефіцієнта визначається, скільки разів протягом року підприємство заробляє кошти для виплати відсотків. § коефіцієнт незалежності, який дозволяє оцінити частку власника у загальній вартості майна підприємства і характеризує доходність позичальника в перспективі, дозволяє мати якісну картину фінансової стійкості підприємства. Оцінюється такий фактор часткою величини джерел власних коштів у загальній сумі балансу. 1.7.3. Фінансове планування на підприємстві
Підприємство самостійно планує свою фінансову діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію, роботи та послуги і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його працівників. Основу фінансових планів складають договори, укладені зі споживачами продукції, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів. Вихідною базою для розробки фінансових планів є: виробничі потужності підприємства, їхня структура; державне замовлення; портфель договірних замовлень на продукцію, сформований на основі прямих договірних зв’язків. Основою фінансів підприємств є фінансовий план, що відображає в грошовій формі баланс доходів і витрат, фінансові результати господарської діяльності, складається на рік і має наступні розділи: 1. Доходи і надходження коштів: · податок з обороту; · прибуток балансовий; · прибуток від зниження вартості будівельно-монтажних робіт, виконаних господарським способом; · орендна плата; · нецентралізовані джерела фінансування капітальних вкладень; · довгостроковий кредит на капітальні вкладення; · виторг від реалізації вибулого майна. 2. Витрати і відрахування коштів (передбачаються витрати): · на капітальні вкладення і ремонт; · приріст нормативу власних оборотних коштів; · відрахування у фонди економічного стимулювання; · витрати на утримання об’єктів соціально-культурного побуту; · амортизаційні відрахування. 3. Взаємини з бюджетом: · платежі в бюджет у виді податку з обороту, податку на прибуток, плати за трудові ресурси; · асигнування з бюджету на державні капітальні вкладення. У процесі виконання фінансовий план може корегуватися на підставі зміни якісних і кількісних показників виробничого плану. Виконання фінансових планів підприємств знаходиться під контролем податкової інспекції. Фінансовий контроль здійснюється на стадії утворення грошових фондів та на стадії розміщення і використання коштів на цілі, передбачені планом. На підприємстві фінансовий контроль здійснюється фінансовим відділом. Важливу роль у забезпеченні контролю за виконанням фінансових планів грає платіжний календар – оперативний фінансовий документ, основне призначення якого – сприяти дотриманню встановлених термінів здійснення фінансових операцій, послідовності в русі і розміщенні коштів, досягненню гнучкості в маневруванні власними і позиковими коштами. Фінансові результати відображають цілі підприємницької діяльності, її прибутковість і ефективність реалізації обраного напрямку. Тема 18
|
