В2 - обсяг випуску продукції після використання капітальних вкладень.

Розраховані в такий спосіб показники абсолютної ефективності капітальних вкладень порівнювалися з нормативними величинами. Якщо вони були рівні чи перевищували значення нормативних коефіцієнтів ефективності капітальних вкладень, то вважалося, що капітальні вкладення в економічному плані обґрунтовані.

Значення нормативних коефіцієнтів капітальних вкладень були диференційовані по галузях господарства і коливалися від величини 0,07 до 0,25. У цілому по народному господарству нормативний коефіцієнт ефективності був установлений на рівні Ен = 0,15, що відповідало строку окупності капітальних вкладень протягом шести з половиною років.

У сучасних умовах основний недолік даної методики в тому, що величини нормативних коефіцієнтів у значній мірі занижені. В умовах ринкової економіки їхня величина повинна адекватно змінюватися в залежності від зміни рівня інфляції і бути на рівні процентної ставки, досягнутої норми прибутку на капітал, ставки дивіденду або іншого аналогічного критерію.

Методика визначення порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень заснована на порівнянні приведених витрат (ПВ) по варіантах. Відповідно до цієї методики економічно доцільним варіантом вважається той, котрий забезпечує мінімум приведених витрат, що являють собою суму поточних витрат (собівартість) С и капітальних вкладень К, приведених до однакової розмірності відповідно до нормативу Ен ефективності, тобто

ПВi = Ci + Ен * Ki min

де Сi - собівартість продукції по варіантах;

Кi - капітальні вкладення по варіантах;

Ен – нормативний коефіцієнт капітальних вкладень;

Ен * К = П норм – нормативний прибуток.

Економія в поточних витратах:

При цьому річний економічний ефект (Ер) від реалізації кращого варіанта визначається по формулі

де В₁, В₂ - приведені витрати по варіантах;

С₁, С₂ - собівартість продукції по варіантах;