Однак в умовах ринку більш важливо обчислювати реальний, а не відносний ефект.

У відповідності з другим методичним підходом визначення економічної ефективності нової техніки засновано на обчисленні не тільки витрат, але і всіх можливих корисних результатів.

Економічний ефект заходів НТП розраховується на всіх етапах реалізації і за весь період здійснення цих заходів і визначається як різниця між вартісною оцінкою результатів і вартісною оцінкою витрат ресурсів за даний період.

У залежності від задач, що ставляться, економічний ефект може обчислюватися в одній із двох форм:

загальний ефект в умовах використання нововведень;

комерційний (госпрозрахунковий) ефект, що окремо одержує розроблювач, виробник і споживач нової техніки.

Загальний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів по місцю використання нової техніки, інших нововведень і усіх витрат на їхню розробку, виробництво і споживання.

Комерційний економічний ефект визначається на окремих стадіях “життєвого циклу” нововведення (розробка, виробництво, експлуатація) і дає можливість оцінити ефективність нової техніки з урахуванням економічних інтересів окремих проектно-конструкторських організацій, підприємств- виробників і підприємств-споживачів.

Перша форма економічного ефекту застосовується на стадії обґрунтування доцільності розробки і вибору найкращого варіанта проектного рішення, друга форма - у процесі реалізації заходів, коли відомі ціни на нову науково-технічну продукцію, обсяги її виробництва, умови і терміни застосування.

На стадії техніко-економічного обґрунтування і вибору кращого варіанта, при формуванні планів наукових і дослідницько-конструкторських робіт повинний бути витриманий загальнодержавний підхід, що припускає урахування при оцінці заходів НТП усіх можливих наслідків - економічних, соціальних, екологічних, зовнішньоекономічних.

Етапи реалізації даного підходу зводяться до наступного:

з потенційно можливих варіантів вибирають ті, які задовольняють заданим обмеженням;

по кожному з обраних варіантів розраховують результати, витрати, економічний ефект;

кращим вважається варіант, що забезпечує максимальну величину економічного ефекту, а за умови його тотожності по декількох варіантах - варіант із мінімальними витратами на його досягнення.

Різночасні витрати і результати обов’язково приводяться до єдиного для усіх варіантів розрахункового року за допомогою коефіцієнта приведення Т:

Т = (1 +Ед)^ТР-Т

 

де Ед - норматив приведення різночасних витрат (ставка дисконту);

тр - розрахунковий рік, самий ранній із усіх розглянутих варіантів рік, що передує початку освоєння нової техніки;

т - кількість років, що відокремлює витрати і результати даного року від початку розрахункового.

(Фактично витрати й ефект, які відносяться к періоду до року приведення збільшуються на коефіцієнт приведення який дорівнює (I + Ед)^Т , ті, що відносяться до наступного періоду - ділять на відповідний коефіцієнт).

,

Економічний ефект, одержуваний від впровадження і застосування нової техніки на розрахунковий період часу Т, визначається по формулі

Ет = Рт - Вт

 

де Рт і Вт - відповідно вартісна оцінка результатів і витрат на здійснення заходу щодо нової техніки за розрахунковий період Т.

 

Розрахунковий період Т = Т_К - Тп

де Тп - рік початку фінансування робіт з нової техніки;