Розкрийте зміст форм політичної влади: демократія, аристократія, технократія, теократія.
Поняття «демократія» багатогранне. Його використовують на позначення типу політичної культури, певних політичних цінностей, політичного режиму. У вузькому розумінні «демократія» має тільки політичну спрямованість, а в широкому — це форма внутрішнього устрою будь-якої суспільної організації. Демократія — правління народу, обране народом, для народу. Основними ознаками демократичного політичного режиму є наявність конституції, яка закріплює повноваження органів влади й управління, механізм їх формування; визначає правовий статус особистості та принцип рівності перед законом, а також принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову з визначенням функціональних прерогатив кожної з них. Для демократії характерними є вільна діяльність політичних і громадських організацій, обов'язкова виборність органів влади, розмежування державної сфери та сфери громадянського суспільства, економічний та політичний, ідеологічний плюралізм (заборони торкаються лише анти-людських ідеологій). Демократії властива зміна лідерів. Сутнісними ознаками демократії є електоральні змагання, можливість розподілу інтересів, націленість на консолідацію суспільства. Конституція держави, що стала на шлях демократії, повинна виконувати три основні завдання: 1) фіксувати певну форму правління; 2) закріплювати й виражати згоду народу; 3) регламентувати повноваження урядових структур. І найголовніше — слід спочатку усвідомити демократичні цінності, а вже потім втілювати їх у політичній діяльності. Аристократія – форма правління, за якої державна влада належить привілейованій меншості; вищий, привілейований стан (група) певного суспільства, що володіє особливими правами чи можливостями. Теократія – форма правління, за якої вся повнота влади в державі належить главі церкви та духовенству. Управління церквою здійснює Бог, а не людина. В церкві теократична форма правління, теократія означає «управління здійснюється Богом». Бог управляє помісною церквою через пастора, пастор має бачення від Бога й передає його церкві, а церква має діяти, рухатися у відповідності до бачення пастора. Пастор навчає, проповідує, тобто кормить духовною їжею «отару», членів церкви. Також він опікується людьми, молиться за них, консультує, дає поради, наставляє, коректує, виправляє, підбадьорює та підтримує духовно. Все це входить в обов’язки пастора. Термін " технократія " уперше був застосований американським дослідником В. Смітом. У буквальному перекладі з грецького це слово означає "влада майстерності". Надалі поняття одержало три загальновживані тлумачення: по-перше, теоретичні концепції влади, заснованої не на ідеології, а на науково-технічному знанні; по-друге, тип соціально-політичного переустрою суспільства, який практично реалізує принципи цієї концепції; по-третє, соціальне коло носіїв науково-технічного знання, котрі виконують функції управління. Таким чином, можна говорити про технократію як сукупне панування техніки або техносистеми. У даний час найбільш розповсюдженими є наступні чотири варіанти концепції технократії: 1. Технократія розглядається як панування технічних експертів (експертократія). 2. Технократія -- це орієнтація на техніку як на так званий «технологічний імператив» (Л.Маркузе): усе, що можна виготовити, виготовляється і притому для задоволення визначених потреб. 3. Технократія розуміється як панування предметної необхідності аж до появи тотальної «технічної держави» (Х.Шельскі), у якому лише керують, однак політичних рішень уже не приймають. 4. Технократія виступає в якості тенденції до інформаційно- і системно-контрольованого суспільства в більш загальному вигляді: до інформаційної системотехнократії. Гносеологічні корені ідеології технократизму пов'язані з філософією позитивізму, що будує свої висновки лише на базі емпіричних даних, які отримані природничими і технічними науками.
|