Вчення Ш. Монтеск’є про розподіл влади. Актуальність його для сучасної України.

Особлива роль у розвитку соціально-політичної думки ХVІІ—ХVІІІ ст. належала французьким просвітителям. Видатний французький мислитель Шарль Монтеск’є (1689—1775) написав цілий ряд творів, серед яких особливо треба виділити його фундаментальну працю «Про дух законів». “ Про дух законів”, над яким він працював 20 років. Ця праця складається з 31 книги по 20 і більш за розділи. Тут М. критикує релігійний для феодала підхід до суспільства і його закономірностей, викриває станову для феодала монархію, виступає проти реакційних династичних воєн. Основною методологічною посилкою автора є положення: “Принципи свої я вивів не з своїх забобонів, а з самої природи речей.” Монтеск’є виявив себе як активний борець проти деспотизму за політичну
й громадську свободу, за правову державу, в якій би панувало «правління законів».

М. не вірив в залежність держави від божественного свавілля, це виправдовувало б деспотизм в будь-яких його проявах.

Просвітителі, у тому числі і М, виходили з договірної теорії, стверджуючи, що політичний устрій створюється не потойбічними силами, людьми і на користь людей. Люди зрозуміли, що поза державою вони не зможуть нормально існувати і розвиватися, і тому віддали перевагу державі природному стану. Будучи представником правого крила просвітителів, М. не вірив в сили і здібності народних мас, він залишав за трудящими порівняно обмежені функції в суспільно-політичному житті. Проте він вважав, що державна влада існує для народу і відповідає характеру народу.

М. досліджує три основні форми державної влади: республіку, монархію і деспотію. Республіка - це правління, в якому верховна влада повністю або частково в руках народу. Монархія - влада однієї людини, здійснювана за допомогою законів. Деспотія - державний лад, що цілком підкоряється свавіллю однієї особи, що ігнорує всякі закони.

Аналізуючи республіканський порядок, М. виступає в захист загального виборчого права. Він доводить, що народ може вибирати гідних керівників і контролювати їх. Разом з тим він проти того, щоб вихідці з народу обиралися на керівні посади. Він бачить головний порок республіки в тому, що нею керують народні маси, що діють “по вабленню серця, а не по велінню розуму”. Він віддавав перевагу розумному монархові, що спирається на закони.

Не дивлячись на своє співчуття освіченій монархії, М. знаходить в історії докази відомих переваг республіканського ладу. Він був супротивником революційного скидання монархії, висловлювався за компроміс з королівською владою.

М. про переваги республіканського режиму: цивільна рівність сприяє добробуту населення, тоді як деспотизм приводить до бідності і убогості переважної маси людей. У республіці багатство країни приводить до зростання народонаселення. Всі республіки є доказом цього, і більше всіх Швейцарія і Голландія, дві найгірші країни Європи, якщо мати на увазі природні умови їх території, і проте найнаселеніші.

Ніщо так не привертає іноземців, як свобода і завжди супроводжуюче її багатство.

Не так йде справа з країнами, підлеглими влади свавілля: государ, придворні і деяка кількість приватних осіб володіють всіма багатствами, тоді як всі інші стогнуть від крайньої бідності.

Услід за Локком він розвиває ідею розділення властей на законодавчу, старанну і судову, що діють ізольовано один від одного.

М. мріяв про класовий компроміс буржуазії і аристократичної для феодала влади. Відстоюючи монархічний принцип, М. виходив з інтересів буржуазної верхівки. Він пише, що не можна мислити собі монархічне правління без наявності привілейованої меншини, без багатих купців, підприємців і родовитого дворянства. Проте він виступає за буржуазно-демократичні свободи і вимагає, щоб монархічна влада відносилася до народу з належною пошаною. Монархічний лад повинен гарантувати кожному мінімум політичних свобод. Государ не має права піддавати підданих образам і порушувати закони. М. орієнтувався на революцію зверху, на прогресивне законодавство.

Монтеск’є надав ідеї Локка про розподіл влади більш чіткої форми. Поділивши владу на законодавчу, виконавчу та судову, Монтеск’є вбачав у пропонованому поділі гарантію безпеки громадян від беззаконня та свавілля. Однак такі гарантії, за Монтеск’є, можуть стати реальними лише в тому випадку, коли влада поділена між різними політичними силами, які взаємно стримують одна одну. Монтеск’є висловлювався також і за доповнення конституційної монархії народним представництвом.