Монтеск’є
· Виступав проти деспотизму · за політичну й громадянську свободу · за правову державу, що в ній панувало б «правління законів» · Характер законів значною мірою залежить також від форми держави (За деспотичної форми правління панують свавілля і страх, а не закони, за монархічної — порядок та законослухняність, за республіканської — добро й політична свобода) · Природним законом він уважав бажання людей жити спільно, їхнє тяжіння до рівності й миру · Монтеск’є висловлювався також і за доповнення конституційної монархії народним представництвом Жан-Жак Руссо · наполягає на прямому та безумовному управлінні народу без будь-якого поділу влад · визнавав «дійсним лише один акт суспільного договору, а саме — створення народу й суспільства · людина за своєю природою добра, але суспільство з усіма його атрибутами робить її поганою · Політичний ідеал Руссо — місто-держава зі спартанським порядком та абсолютною демократією · здійснення спільної волі неможливе, оскільки вона — ідеал, а ідеал недосяжний · Закони — протиприродні, оскільки спільна воля змінюється, а закони залишаються сталими · основне завдання суспільного договору полягає в тому, щоб «знайти таку форму асоціації, котра захищає всією загальною силою особистість і майно кожного з членів асоціації і завдяки якій кожний, з’єднуючись з усіма, підкоряється водночас тільки самому собі і залишається так само вільним, як і раніше» Просвітителі об’єктивно ідейно підготували буржуазні революції. У межах епохи їхня діяльність мала прогресивний характер. Основою нового «розумного» порядку вони вважали приватну власність. При цьому можливість гармонійного поєднання особистих та суспільних інтересів виводилася ними насамперед з моральних рис «природної людини», яка готова була добровільно поступитися особистими інтересами заради суспільного добробуту. Але цією «природною людиною» у них була ідеалізована людина — буржуа. Основні політичні ідеї Т. Гоббса. Їх актуальність. Т.Гоббс був сучасником англійської буржуазної революції та захисником монархії. У своїй головній праці «Левіафан» він розкриває свою концепцію влади і держави. Гоббс проводить аналогію між політичними реаліями та функціонуванням людського організму: верховна влада — душа держави, посадові особи — суглоби, нерви — це нагороди й покарання, справедливість і закони — це розум і воля, громадянський мир — здоров’я, непокора — хвороба, громадянська війна — смерть держави. Людина як біологічна істота — природне тіло, держава — твір мистецтва. Сама держава була створена за суспільним договором. Природний, додержавний стан він розглядав як війну проти всіх. Інстинкт самозбереження диктує людині два протилежні прагнення: збереження власної свободи та прагнення панувати іншими. Звідси виникає війна проти всіх і єдиний вихід – ухвалення суспільного договору про заснування влади й держави. Люди погоджуються втратити частину особистої свободи обравши правителя або верховний орган. Аналізуючи анархію та тиранію, вважає найкращими ліками від анархії – монархію, яка є втіленням абсолютної влади і повстання проти монарха є безглуздим. Говорив, що таке повстання є дорогою до хаосу, нової війни проти всіх. Томас Гоббс – захисник монархії в часи революції - проводив аналогію між політичними реаліями та людським організмом - державу створено на основі суспільного договору - до створення держави був стан війни всіх проти всіх - найліпші ліки від анархії – монархія. Значення політичних ідей Дж. Локка для розвитку демократичних правових держав світу. Локк · ідея власності (визначається як те, що людина виділила з природи, а також досягла своєю працею). · Громадянами треба вважати лише тих, хто має власність · принцип законності: жодна людина, що живе в суспільстві, не може претендувати на те, щоб для неї було зроблено виняток із закону цього суспільства. · пропонує систему стримувань та противаг — поділ влади на законодавчу, виконавчу та федеративну Локк був виразником ліберально-конституційного (ліберально-демократичного) напряму англійської політичної думки. У праці «Два трактати про державне правління» він першим серед мислителів на концептуальному рівні в ланцюжку «особа — суспільство — держава» поставив на перше місце особу (потреби й інтереси людини), на друге — потреби й інтереси суспільства і лише на третє — потреби й інтереси держави. Цей підхід згодом був покладений в основу політичної доктрини класичного лібералізму. Держава, за Локком, виникла не внаслідок «війни всіх проти всіх», а з первісного миру і злагоди серед рівних і вільних людей для забезпечення цих природних, невідчужуваних прав і захисту приватної власності. Люди, передавши державі права, не втрачають їх. Держава оберігає такі права. А найдосконалішою формою держави є не абсолютна, а конституційна монархія. Гарантом запобігання в ній політичної сваволі щодо особи повинен бути поділ влад на законодавчу, виконавчу (в т. ч. і судову) та союзну (займається зовнішньою політикою). Такий поділ слід здійснювати на засадах і принципах верховенства закону, якому підпорядковуються всі, в т. ч. й законодавці.
|
