Базисна універсальна формула у генеральній архитектониці Біблії.

Аналіз універсально-культурного змісту релігійних текстів, за нашою думкою, повинен проводитися із значною долею делікатності та толерантності. Навіть неприхована наявність в деяких з них відверто агресивного або еротичного змісту, присутність протиріч та неузгоджень не може тлумачитися в межах звичайного підходу, який застосовується до аналізу мирських текстів. Тому ми не наважуємося проводити самостійний аналіз біблійного Одкровення, а спиратимемося на фундаментальну працю західноєвропейських богословів – «Словник біблійного богослов’я» (9). Окрім цього поза увагою залишаться сучасні модерністські рішення традиційних християнських богословських проблем, які, до речі, є достатньо близькими до проблематики універсально-культурного аналізу (для цього досить згадати сучасні розробки «теології смерті» у протестантизмі). Не буду я торкатися і суто філософсько-теоретичного підходу до релігійної свідомості та її світоглядних настанов, як це має місце у деяких напрямках сучасної філософської антропології. Тут теж можна констатувати наближеність до категоріально-методологічного апарату універсально-культурного аналізу, зокрема, еротичного кодування КГП безсмертя, як це ми бачимо у «сексологічному» доказі буття Божого Ф. Хамера та деяких інших філософських антропологів, котрі проводять пряму аналогію між богопізнанням та статевим контактом чоловіка й жінки. Вважаю, що для збереження об’єктивності підходу слід орієнтуватися переважно на самі тексти, а також їх енциклопедичні, світоглядно нейтральні їх тлумачення (10).

Виявлення універсально-культурних компонентів біблійного тексту потребує значно більшого друкарського простору, ніж його надають шпальти збірника наукових праць, де представлені матеріали обмежені за своїм обсягом. Внаслідок цього відтворення універсально-культурних схем в Біблії у такому обсязі несе у собі, як і будь-яка схематизація, певне спрощення суті справи. Проте окреслення загальних напрямків втілення в Книзі універсальної базисної формули життєствердження у вигляді вчення про спасіння душ вірних, підходи до проблеми народження, життя, смерті та безсмертя, аліментарне, еротичне, агресивне та інформаційне їх кодування тощо все ж таки вбачається можливим. Зауважимо також, що Біблія при цьому розглядатиметься без врахування розбіжностей між її варіантами та визнанням канонічності її окремих книг у різних конфесіях.

Як пишуть автори «Словника біблійного богослов’я», розглянута як цілісна пам’ятка культури, Біблія несе у собі рішучий заклик до людини звернутися до своїх життєзначущих проблем буття в світі у його трансцендентній перспективі. Разом з цим вона змальовує загальні картини цього буття та цієї перспективи, що осяяні потойбічним світлом. У біблійному викладенні це виглядає як певний процес, кожна із стадій якого насичена відповідними КГП-значеннями. Цей процес можна представити у такому схематичному вигляді.

1) Творіння світу та людини Богом-Отцем; 2) Життя людей в Раю; 3) Гріхопадіння людей, що покоштували забороненого плоду з дерева пізнання 3) Покарання людей за гріх, вигнання їх з Раю, надбання ними смертного єства; 4) Земне життя людей: праця «у поті лиця», народження «в муках», розмноження людей, братовбивства, чвари, перелюбства тощо; 5) Кара Божа у вигляді потопу, спасіння Ноя із своєю великою родиною; 6) Невиправність людей, нові гріхи та поява страшної перспективи не тільки тілесної, але й вічної смерті; 7) Чудесне народження Сина Божого на Землі як початок втілення свідомого задуму Божого від великої любові до свого створіння -- людини, щоб через віддачу Ісуса в руки смерті спасти людей від перспективи вічної смерті; 8) Початок виконання Ісусом Христом своєї місії на Землі – поширення його вчення, свідчення про майбутнє торжество сил Життя (зцілення хворих, оживлення мертвих, нагодовування малим великої кількості голодних тощо); 9) Несприйняття Христа світом та навіть його учнями, початок переслідувань та зрада; 10) Катування та хресна смерть Спокутника; 11) Подолання Смерті через смерть на хресті, воскресіння Ісуса та Його посідання одесну від Бога-Отця; 12) Противник Бога та людини – Сатана, володар царства смерті, переможений;13) Виконання задуму Божого та відкриття перспективи особистого спасіння для кожного вірного; 14) Грішники та ті, хто не примкне до Бога, «просто вмруть», заринувши «у води смерті» навічно; 15) Християнин відтепер живе на землі надією на спасіння, дароване Богом, запорукою чого служить євхаристія, та чеканням на Страшний Суд, майбутнє Царство Господнє та остаточну перемогу над ворогом людства.

Навіть в цій вкрай спрощеній схемі ми бачимо стрижневий мотив розгортання великої драми віковічної боротьби Життя зі Смертю так, як вона була представлена в одній з форм практично-духовного світорозуміння. Глибинна ж структура Одкровення повною мірою ґрунтується на історично втілених категоріях граничних підставин та відповідних світоглядних кодах. Особливість її репрезентації в Біблії полягає у певній «багатошаровості» інваріанту «життя – смерть – воскресіння», який, окрім його втілення у загальну генеральну структуру цього тексту, декілька разів повторюється навіть у викладеній схемі (не говорячи вже про інкрустовані в текст універсально-культурні формульні сюжети, такі, як воскресіння Лазаря або дівчинки). При цьому вся оповідь нібито «облямована» імортальною універсалією, що виражає сутність Творця, Бога «безсмертного». Поряд з цим він втілює у собі всі КГП та коди. Будучи страшним у своєму гніві та покаранні та «міцним» (крєпким) у своїй силі (агресивний код), він любить своє творіння (еротичний код). Вже за самим своїм визначенням, Він – це «Життя» (вітальна універсалія), «Слово» (інформаційний код), «Любов» (еротичний код), «Хліб Життя» (аліментарне кодування вітальності), «Агнець Божий» як жертовне та «поживне джерело спасіння» (аліментарно-агресивне кодування іммортальності) тощо. Врешті решт саме від Нього залежить життя, смерть та безсмертя людей (вітальна, мортальна та іммортальна універсалії в їх формульній зв’язці).

Вже сам е визначення Бога-Отця як Творця демонструє присутність генетивної універсалії, КГП «народження». Вона присутня також у мотивах Різдва Сина Божого на землі. Вітальна універсалія реалізується у поняттях життя людей в Раю та на Землі, яке відповідно аліментарно (праця) та еротично (розмноження) кодифіковане. Мортальна КГП виявляється у мотиві набуття людьми смертності, їх загибелі через власні гріхи та карального потопу тощо. Кульмінацією світоглядних проявів цієї КГП є діалектичне подолання Смерті смертю Спасителя, коли через подвійне заперечення формується позитив – оновлене земне Життя та перспектива Життя вічного. Іммортальна універсалія в її понятійному вираженні спасіння вбачається в мотивах порятунку Ноя, а головне, – через жертву Христа та Світле Воскресіння Господнє, – всіх людей. При цьому драма, що розгортається в ім’я спасіння людини, підкреслена темою суворою боротьби проти сил зла, Смерті та володаря її Диявола, яка завершується перемогою Бога над ними (агресивне кодування вітальної та іммортальної універсалій)

Таким чином, універсальна базисна формула розгортається тут принаймні тричі:

А. 1). Народження (творення світу та людей): 2) Життя людей в Раю та на Землі; 3) Смерть людей через потоп; 4) Спасіння (виживання) частини людства.

В. 1) Народження (Різдво) Ісуса Христа; 2) Земне життя Ісуса Христа; 3) Хресна смерть Ісуса Христа; 4) Воскресіння Ісуса Христа як перемога над силами смерті.

С. 1). Нове народження (спасіння людей після потопу); 2) Неправедне життя людей; 3) Загроза вічної смерті грішному людству; 4) Спасіння людей у Христі, відродження у Дусі Святім та одержання перспективи вічного життя та перемоги над ворогом – смертю.

Друга конкретизація загальної формули (В) виступає як певний медіатор першої та третьої її конкретизацій (А та С), оскільки саме завдяки воскресінню Христа стає можливим незаперечне та остаточне спасіння людей від смерті. Вже у першому наближенні ця потрійна базисна формула при більш розширеному розгляді тексту демонструє відповідне світоглядне універсально-культурне кодифікування. Процес творіння світу словом (логосом) дає інформаційне кодування генетивної КГП, а творіння людини з глини є трансформованим проявом аліментарного коду (у ремісницький, а саме – гончарній парадигмі). Поїдання забороненого плоду також є проявом аліментарного коду, а те, що це сталося за навчанням Змія, свідчить про отримання від нього небезпечно хибної інформації. Ворожнеча між двома єдинокровними братами – Каїном та Авелем, демонструє агресивну кодифікацію їх спільного життя. Содомський гріх (табуйований еротичний код) карається знищенням міста (агресивний код). Агресивними є також дії земної влади щодо Ісуса Христа, описи перспективи Страшного Суду тощо. Сама Хресна Жертва втілює в собі складний агресивно-аліментарний комплекс, коли Христос постає як вбитий та порятований Агнець Божий, а євхаристичне вкушання Його плоті та крові стає запорукою причастя вірного до Бога. Взаємини Христа та Церкви розглядаються як відносини Нареченого та Нареченої, а християнські чорниці вважають себе нареченими Христа (культивований еротичний код). Чудо манни небесної та годування п’ятьма хлібинами тисяч зголоднілих дає аліментарний код вітальної, а вислів про духовну їжу «Не хлібом самим буде жити людина» – іммортальної універсалії. Воскресіння Ісусом Христом Лазаря словом («Вийди!) та вербальне визначення його стану («Хвороба ця не до смерті») інформаційно кодифікує універсалію безсмертя.

Проте ясно, що викладеними матеріалами універсально-культурний зміст біблійного тексту не обмежується. Без перебільшення можна твердити, що при домінуванні загального сотеріологічного мотиву (ідеї Спасіння) він буквально насичений смислами, що торкаються граничних підставин буття. Вже перше наближення до Біблії з позицій універсально-культурного аналізу дає ясне свідчення КГП-структурованості цього тексту. Беручи до уваги вищеназвану потрійну репрезентацію базисної універсальної формули, можна говорити і про відповідне потрійне представлення основних КГП та кодів, значення яких нюансується в залежності від того, чи йдеться про старозавітні чи новозаповітні часи або про постать самого Ісуса Христа. Тому відповідні універсалії та коди набувають в цих варіантах базисної формули дещо відмінного забарвлення.