Мистецтвознавчий аспект глибинного психоаналізу К. Г. Юнга.

Широке коло проблем мистецтва висвітлюється Юнгом у різних працях упродовж багатьох років наукової роботи, вивчення творчої спадщини художників різних регіонів Землі. підсумовуючи розроб-ки Юнга, можна виокремити такі ознаки мистецтва, які насамперед цікавлять теоретика і визначають його естетичну позицію.

у праці «Сучасність і майбутнє» (1953), написаній зрілим теоре-тиком за кілька років до смерті, Юнг пов'язує мистецтво зі складним, суперечливим процесом саморозуміння людини: «Тяжіння до само-розуміння перспективне ще й тому, що один, до цього часу зовсім не помічений чинник, який іде назустріч нашим очікуванням, а саме — позасвідомий дух часу, який компенсує настанови нашої свідомості й інтуїтивно передбачає майбутні зміни». Найяскравішим прикладом цього процесу, на думку Юнга, є сучасне мистецтво. психолог переконаний, що панування у XX ст. «холодних абстракцій суб'єктивного характеру», відмова від «роман-тичної чуттєвості» є спробою спрямувати «пророчий дух мистецтв» на виявлення «темних і хаотичних передумов суб'єктивності». Юнг вважає, що мистецтво попередніх епох цікавилося лише зовнішніми ознаками предметів, щодо XX ст., то в царині художньої діяльності відбувається процес зміни парадигм.

У згаданій праці, як і в попередніх дослідженнях, Юнг обстоює думку, що «велич мистецтва наснажувалась як у минулому, так і сьо-годні, міфами, тобто тим позасвідомим процесом символізації, що тягнеться через еони і як найперший вияв людського духу залиша-ється джерелом і для всіх майбутніх його утворів».

Аналіз мистецтва як специфічної людської діяльності Юнг по-стійно співвідносить із процесом художньої творчості, внаслідок якої створюються ті чи ті мистецькі твори. Щодо творчості в широкому розумінні цього слова, то виявлення її специфіки, за Юнгом, має спи-ратися на інстинкт.

У курсі лекцій, які Юнг читав в університетах Європи в 1936— 1937 pp., він намагається психологічно обґрунтувати інстинкт, ви-явити його структуру. Теоретик пропонує поділяти інстинктивні чинники на п'ять груп: голод, сексуальність, активність, рефлексія і творчість. Юнг оперує поняттям творчий інстинкт і прирівнює його до інших інстинктів.

Таким чином, у позиції Юнга перехрещуються протилежні під-ходи. Якщо мистецтво — приймаючи чи заперечуючи — все-таки «ру-хається» від реальної дійсності, то процес творчості тісно пов'язаний з інстинктом. при цьому він відрізняється від інстинкту голоду чи продовження роду лише своєю «необов'язковістю».

Віддаючи належне виховним і психологічним можливостям мис-тецтва, підкреслюючи історичну динаміку його змін, Юнг і внутріш-ню структуру його вважав доволі складною. Твори мистецтва, згідно з поглядами Юнга, поділяються на «психологічні» та «візіонерські». «психологічні» лише зовнішньо, поверхово копіюють життя, відтво-рюють його на рівні свідомості. Твори «візіонерські» «схоплюють» «усю безодню часу», вони позначені глибиною і витонченістю.

Слід зазначити, що Юнг, віддавши належне мистецтву «холодних абстракцій» і підтримавши різні напрями нереалістичного мистецтва, вдався до порівняння творчості митців-нереалістів з пацієнтами, які страждали на різні психічні захворювання. Юнг завважував «збіг спрямованості інтересів» у кубістів, абстракціоністів, сюрреалістів з пацієнтами, хворими на неврози, шизофренію, параною.

Учений заявляв, що творчість пабло пікассо та його «літератур-ного брата» (дж. джойса) цікавить його передусім з професійного погляду. Юнг наголошував, що, спираючись на власний лікарський досвід, він може переконати будь-кого з нас, що психологічні пробле-ми, які отримують втілення в картинах пабло пікассо, є цілковитою

Аналогією тому, що він спостерігає у своїх пацієнтів. подібно до того, як серед своїх пацієнтів Юнг виділяє групи невротиків і шизофрені-ків, так і аналізуючи специфіку творчого процесу, художнього бачен-ня світу, він вичленовує відповідну спрямованість (невротичну чи шизофренічну) психіки митця.

Принцип поділу митців на невротиків і шизофреніків ґрунтуєть-ся на оцінюванні міри участі чуттєвого моменту в процесі художньої творчості. невротики, на думку Юнга, створюють картини синтетич-ного характеру зі «спотвореним та уніфікованим чуттєвим мотивом». навіть якщо ці картини абстрактні й не містять емоційно-чуттєвого компонента, вони «симетричні, або передають безпомилково розпі-знаваний нами зміст».

Щодо шизофреніків, Юнг наголошує на «позачуттєвому» харак-тері їхньої художньої продукції, вважає, що вони «створюють карти-ни, які миттєво демонструють їхню відчуженість від почуттів, вони не передають гармонійних, уніфікованих почуттів». Якщо твори ши-зофреніків і намагаються передавати почуття, то це суперечливі по-чуття, які «важко виокремити».

Невротики (для Юнга це, передусім, пабло пікассо) створюють мистецтво фрагментоване, особливу увагу зосереджують на руйну-ванні предмета зображення й насолоджуються сприйманням «лама-них ліній».

Водночас вони роблять спроби бодай «підкорити собі» елементи форми.

Шизофренік (у цьому разі Юнг орієнтується на творчість дж. джойса) здається пригніченим власною творчістю, вона «поглинає його». Шизофренік не тільки алогічний у своїй творчості — він по-стійно балансує між прекрасним і потворним, не будучи спроможним виробити своє ставлення до них. Твори шизофреніків Юнг оцінює як «щось потворне, хворобливе, абсурдне, банальне». Тому такі тво-ри не мають успіху в читачів чи глядачів, залишають їх байдужими. Твори невротиків також не викликають інтересу в широкої аудиторії до мистецтва. і творчість шизофреніків, і творчість невротиків — це, зрештою, «вистава без глядача, творчість без аудиторії», це послі-довне руйнування комунікативної функції мистецтва. Юнг конста-тує у творчості митців і одного, й другого типів розрив змісту і фор-ми. Водночас він визнає наявність у творах психічно хворих людей