Елейська школа(Ксенофан, Парменід, Зенон).

Еле́йська шко́ла — давньогрецька філософська школа, що виникла в місті Елея на півдні Італії у 6-7 століттях до н. е. Головними її представниками були Ксенофан, Парменід, Зенон Елейський, Мелісс Самоський, Горгій.

На відміну від мілетської та піфагорійської традицій розглядати дійсність як узгодження, єднання протилежностей. Елеати аргументовано критикують всі вчення, де визнається рухома, мінлива першооснова речей. Елеати обґрунтовують поняття про незмінну сутність істинного буття, позірність усіх помітних змін та відношень між речами, бо в іншому випадку будь-яке вчення про ту чи іншу річ стає простою марою, жодне знання не є опорою ані в теорії, ані в практичному житті.

Елейська школа вперше розрізнила мислення (і мислиме буття) та чуттєві дані (і буття, що сприймається чуттєво), виділила буття як поняття про дійсність. Завдяки цьому вперше був здійснений поділ між поняттям і тим, що воно позначає, поняття стає окремим предметом дослідження. Елеати змогли сформулювати поняття єдності, єдиного буття як неперервного, незмінного, неподільного цілого, однаково присутнього в усіх елементах чуттєво даної дійсності.

Поняття «буття» стало одним з головних для класифікації відомої дійсності, для побудови перших логічно обґрунтованих систем знання за принципом поєднання відомих уявлень у висловлювання, які не суперечать одне одному. Здійснені перші спроби аналізу понять, що використовувалися філософами, призвели до відкриття феномену обмеженості, суперечливості понять. Так, відомі апоріїЗенона засвідчили, що поняття «єдине — множинне», «обмежене — необмежене» та інші неспроможні відобразити дійсність, яку за своїми визначеннями вони повинні відображати. Завдяки цьому відкриттю постала проблема створення нових понять, більш придатних для пізнання Космосу. Передусім — це проблема відображення засобами логіки зміни, руху, процесів.

Філософія Ксенофана. Місто Елея з’явилось на пдн. Італії в VI столітті до н.е. Там з’явилось багато мудреців, що0 сформували Елейську школу. Не розглядались питання про першоначала, почались філософські диспути. Один з відомих мислителів елейської школи – Ксенофан, походив з Малої Азії, багато подорожував. Його «акме» (з грецької «розквіт») відбулось в Елеї. Він вважав, що сонце на вечір згорає, а вранці з’являється нове, і в кожному регіоні – своє сонце. Ксенофан першим з європейських філософів засуджував антропоморфізм, вважав, що Богів немає. Антропоморфізм – наділення предмету людськими рисами. «Якби коні мали Богів, вони були б схожі на коней», — Ксенофан. Ксенофан першим запропонував твердження про те, що релігію започаткували царі, для підсилення своєї влади через поширення її на духовну сферу людського існування. Проте атеїстом він не був, а радше монотеїстом. Божество у нього має кулясту форму, однак є необмеженим. Ксенфан проявляє деякий антагонізм: є суспільна думка, а думка філософа існує окремо.

Вчення Парменіда про буття Парменід народився в Елеї, тому приналежність його до елейської школи безперечна. Його «акме» припадає на V ст... до н.е. Він теж є автором філософської поеми «Про природу» (від грецького «Пері Фюзіз»). Там розповідається про зустріч філософа з богинею Гіхе (богиня справедливості), яка розповіла йому таємниці всесвіту. Отож, філософія Парменіда:

* Пропонує єдність мислення і буття: «Мислити означає те ж саме, що й бути»;

* Пропонує концепцію: «Буття є, а небуття немає». Намагався знайти гармонію між ними; * Говорить про безперервність буття та його постійність: «Не може бути більше буття, чи менше, воно просто Є!»;

* Відкриває закон виключення третього: «або є, або немає, третього не дано»;

* Започатковує Онтологію – вчення про буття (з грецького «онтос» — суще, «логос» — буття);

* Розглядав світ, як єдність видимого та невидимого, що сполучаються «еросом» (з грецького – «сполучення»).

Апорії Зенона Елейського Ще один представник елейської школи - Зенон — супроводжував свої думки аргументами і зважав на можливі контраргументи. Був учнем Парменіда. Філософія Зенона:

- Повністю заперечує рух;

- Намагався з’ясувати природу та значення мислення;

- Займається гносеологічною проблематикою (Гносеологія – наука про знання, пізнання. * Вивчаючи питання механіки, чимало уваги звертав саме на проблему пізнання; * Започатковує логічний аналіз філософських проблем).

Висновки: 1. Представників елейської школи цікавило широке коло філософських проблем: етика, онтологія, гносеологія, логіка, вагоме значення відігравала і практика релігії Ксенофана; 2. Парменід був першим давньогрецьким мислителем, що обґрунтував концепцію буття; 3. 3 Пріорітетним напрямком філософії представники елейської школи вважали дослідження мислення;