Рівні наукового пізнання і критерії їх розрізнення.

Наукове пізнання – це процес (система знань), який розвивається і охоплює 2 рівні – емпіричний та теоретичний. Світ ділиться на світ явищ(поверхня речей, видимість) і сутність (глибину речей невидиме). Ці 2 рівні наукового пізнання розрізняються за змістом, метою і методологічною спрямованістю.

За змістом:

Емпіричний – це пізнання явищ, зовнішніх зв’язків.

Теоретичний – це пізнання суті, внутрішніх, необхідних, сталих, істотних зв’язків речі; пізнання структури.

За метою:

Емпіричний – дослідження зв’язку явищ.

Теоретичний – пізнання чи встановлення меж цього явища, зв’язків між законами.

За методологічною спрямованістю:

Емпіричний – ми застосовуємо апарат науки домових явищ. Наприклад температуру(про холодний квітень).

Теоретичний – розробка поняттєвого апарату або нових понять.

Ці 2 рівні між собою взаємопов’язані. На емпіричному рівні переважає живе споглядання – чуттєве пізнання. Раціональний момент та його форми (поняття, судження) хоча й присутні, але підпорядковані чуттєвості. Тому об’єкт, який досліджується, відображається переважно через його зовнішні зв’язки та вияви. Що є доступними для живого споглядання. Значною мірою вони відображають і внутрішні відносини. Збір фактів, їх первинне узагальнення, аналіз експериментальних даних та їх систематизація і класифікація – це специфічні ознаки емпіричного пізнання. Емпіричне, дослідне випробування спрямоване безпосередньо на об’єкт опановує його за допомогою таких засобів, як порівняння, вимірювання, спостереження, експеримент, аналіз, індукція. Тим часом дослідження не буває сліпим: воно планується, конструюється за допомогою теорії. З цієї причини так звані емпіричні факти завжди мають теоретичне навантаження. Початок науки – це не самі по собі предмети, не голі факти, а теоретичні схеми, концептуальні каркаси дійсності. Вони склад з абстрактних, ідеальних конструктів. Це – постолати, визначення, принципи, концептуальні моделі тощо.(Йоптваюмать!)

Не можна почати наукове дослідження не маючи чогось на зразок теорії. І тому певна концептуальна точка зору є необхідною. Навіть достеменна перевірка ідеї досвідом сама живиться ідеями. Експеримент є дією, яка планується і на кожному кроці скориговується теорією. Тобто людина сама формує свій досвід.

Теоретичному рівню наукового пізнання властиве переважання раціонального моменту- понять, теорій, законів та ін. форм, пов’язаних з діяльністю мислення. Живе споглядання при цьому не заперечується, але стає підпорядкованим. Теоретичне пізнання відображає явища в їх внутр. зв’язках та закономірностях, які виявляються в результаті раціональної обробки даних емпіричного знання. Така обробка здійснюється за допомогою систем абстракції (понять, умовиводів, законів, категорій, принципів). Мислення на основі емпіричних даних працює з об’єктами дослідження, сягає їх сутності. Прагнучи істинного знання, теоретичне пізнання користується такими пізнавальними засобами, як абстрагування (відхід від певних якостей та відношень речей), ідеалізація (процес створення чистомислительських речей та предметів) синтезу (поєднання в систему набутих у результаті аналізу елементів), дедукція (рух пізнання від загального до окремого, сходження від абстрактного до конкретного тощо). Межа між емпіричним і теоретичним рівнями пізнання умовна і рухома. Емпіричні дослідження, набуваючи за допомогою експериментів та спостережень усе нових і нових даних, стимулюють просування теоретичного пізнання. А з іншого боку, теоретичне пізнання, розвиваючи та конкретизуючи свій зміст на основі емпіричного дослідженні розкриває ширші обрії для діяльності емпіричного пізнання.

Колись емпіричний рівень розвитку науки домінував, а зараз домінує теоретичний.

Метод:

- систематизований спосіб досягнення певних цілей

- теоретичне усвідомлення і принципи наукової раціоналізації.

Методологія – наука, яка вивчає методи, наука про сукупність підходів, способів, методів, прийомів, процедур, що застос. в методі наукового пізнання і практичної діяльності. Ця форма самосвідомості науки виникає в середині 19 ст.. Теоретичному рівні окрім синтезу і дедукції властиві ще методи формалізації (матем., логіка), матемалізації, аксіоматичні методи (в геометрії). Теоретичний рівень є домінуючим в науці, оскільки з однієї теорії виводиться інша, а вже потім під неї добувається емпіричний матеріал.

Шлях пізнання є оберненим:

S→O = знання спочатку теорія а потім знання (винахід)

O→S = знання

Форми розвитку наукового пізнання і наукового знання:

- науковий факт – це не предмет і не об’єкт, а перша форма нашого знання(темп, погода);

- наукова проблема – чому?(погода холодна?) усвідомлення того, чого я не знаю в цьому предметі. Знання про незнання – формуються варіанти відповідей;

- наукова гіпотеза – один із можливих розв’язків проблеми. Має бути 2 несумісні гіпотези (ймовірне значення);

- наукова теорія – форма вірогідного знання, яке дає цілісне знання про сутність вірогідного знання;

- наукова ідея, як форма синтезу знання – способи бачення використання теорії.