Система суб'єктів права та їх соціальні властивості.Цивілізаційна історія людства свідчить нам про те, що далеко не всі люди у минулому визнавалися за суб'єктів права. Наприклад. За часів стародавнього світу індивіди, що перебували у статусі невільника, могли бути лише об'єктами правовідносин (предметом купівлі - продажу); зокрема, у римському праві невільник розглядався як речь, предмет, "засіб виробництва, що говорить". До речі, в умовах рабовласницької формації всією повнотою формально - юридичних прав не володіли й багато хто з вільних громадян. У цьому факті безпосереднььо відбивається дія такого соціального чинника як залежність правосуб'єктності від соціального статусу особи у сословно - ієрархічних суспільствах. За часів феодалізму закріпачені селяни також не були рівноправними громадянами, отож не були вони й повноцінними суб'єктами права. Вони мали суттєві обмеження у правах, бо феодальне право було "правом привелеїв" і чітко провадило градацію людей в залежності від соціального походження, звання, стану тощо. В сучасних цивілізованих країнах соціально - правові дискримінації скасовані. В Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (1996 р.) проголошено: " Кожна людина, де б вона не знаходилась, має право на визнання його правосуб'єктності " (стат. 16). У системі суб'єктів права відбиваються всі соціальні характеристики і риси, що відповідають даному суспільству, його правовій та політичній системі, пануючому типу права. Учасниками правовідносин є суб'єкти права, під якими розуміють людей та їх об'єднання, що виступають в якості носіїв передбачених законом прав і обов'язків. Категорії "суб'єкт права" і "суб'єкт правовідносин" практично рівнозначні, але наукова література робить щодо цього деякі уточнення. По - перше, конкретний громадянин як постійний суб'єкт права не може бути водночас учасником всіх правовідносин; по - друге, народжені, малолітні діти і душевнохворі люди, що також є суб'єктами права, не стають суб'єктами більшості правовідносин; по - третє, врешті, правовідносини - не є єдиною формою реалізації права. Оскільки, ці обставини мають здебільше соціальний характер, їх необхідно враховувати при розгляді соціальної природи суб'єктів права. Отже, суб'єктами права можуть виступати індивіди, їх колективні спільноти (об'єднання, зокрема) чи організації, які на підставі юридичних норм стають учасниками правовідносин, тобто носіями суб'єктивних прав і обов'язків. У парадигмі соціологічного підходу, який, за висловлюванням його найвидатнішого представника, американського вченого Р.Паунда, вважає право соціальним інструментом, засобом "соціальної інженерії", суб'єктів правовідносин можна досить чітко класифікувати та систематизувати. До речі, аналітична юриспруденція за ознаками формально - юридичного підходу (найчастіше це - правовий статус) поділяє суб'єктів права на дві групи: ті, що здійснюють правовідносини в галузі приватного права; і такі, що діють у сфері публічного права. У сфері приватного права (цивільного, сімейного, трудового, зімельного, цивільного судочинства тощо) суб'єкти права поділяють на фізичних і юридичних осіб. В галузі публічного права самостійними суб'єктами виступають органи держави, що володіють повновагами зі здійснення владних функцій законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Соціологічна ж класифікація суб'єктів права вимагає ускладнення критеріїв, за якими їх розподіляють. В такому випадку за критерії беруться соціально - правові ознаки: по - перше, соціально - правовий статус; по - друге, - соціальна згуртованість; по - третє, - інституційность. Таким чином, суб'єкти правовідносин можна розподілити на: індивідуальні - громадянни конкретної держави, іноземні громадяни, особи без громадянства (апатриди), особи з подвійним громадянством(біпатріди); колективні (соціальні спільноти) - народ, нація, населення регіону, трудовий колектив; інституційні (організації) - державні організації (державні органи, адміністративно - територіальні одиниці, виборні округи, державні установи і підприємства, безпосередньо держава), недержавні організації (громадянські об'єднання, господарчі організації як юридичні особи, релігійні організації й установи, іноземні фірми) (див.мал.1). Слід обов'язково уточнити, що не будь - який колектив людей, або соціальна спільнота (група) можуть виступати суб'єктами права. Наприклад, такі соціальні чи соціопрофесійні спільності як сім'я (родина), учбова група, курс, кафедра вищого навчального закладу, виробнича бригада чи цех та деякі інші не володіють властивостями правосуб'єктності. Суб'єктами права можуть стати лише більш чи менш значні, усталені або постійні соціальні утворення, які характеризуються єдністю волі і мети, а також визначеною внутрішнею організацією. І це не яким чином не тимчасові поєднання громадян, або якихось структур. Соціальна природа суб'єктів права виявляється не із властивостей, що їм надає юридично й соціально обумовлена
Мал.1
|
