Розвиток української науки у 20-30 рр. ХХ ст. Всеукраїнська академія наук.

Результатом і разом з тим базою для подальшого розвитку культури в повній мірі стала українська наука, як фундаментальна, так і прикладна. Наукові дослідження в 20-ті pp. зосереджувалися в основному в Українській академії наук, яку в 1921 р. перейменували у Всеукраїнську академію наук (ВУАН). Тут було три відділи: історико-філософський, фізико-математичний і соціально-економічний. У розвитку української науки найактивнішу участь взяли видатний природознавець зі світовим ім'ям В. Вернадський, мікробіолог і епідеміолог Д. Заболотний, математик М. Крилов, економіст М. Туган-Барановський, гігієніст та епідеміолог О. Корчак-Чепурківський, літературознавець С. Єфремов, О. Богомолець, який працював в галузі експериментальної патології, Є. Патон, який запропонував принципово нові методи електрозварювання. Ці та ряд інших вчених широко відомі за межами України.

Серед гуманітарних підрозділів Академії наук особливу активність виявила історична секція, роботу якої очолив М. Грушевський, який в 1924 повернувся з еміграції. Він реорганізував роботу секції, створив науково-дослідну кафедру історії України, очолив Археографічну комісію, редагував журнал «Україна», «Наукові збірники» історичної секції.

Медична наука в Україні розвивалася організаційно, якісно і кількісно. У 1921 році в Академії наук була організована кафедра народного здоров'я і соціальної медицини з кабінетом профілактичної медицини. У 1929 році був заснований інститут мікробіології та епідеміології, в 1930 у Києві став працювати великий науковий центр з вивчення проблем патологічної фізіології. Великою популярністю, заслуженим світовим авторитетом користувалися терапевтичні школи Микола Стражеско (кардіологія, ревматизм, сепсис, клінічна гематологія), Ф. Яновського (туберкульоз, захворювання нирок), офтальмологічна школа В. Філатова.

Інша інформація

20-ті рр. - це процес творчого злету української науки. Розгорнули свою діяльність математики Д. Граве, М.Кравчук, фізики М. Крилов та М. Боголюбов.учений Л. Ландау став ініціатором досліджень з термоядерного синтезу. Значний внесок у теорію освоєння космосу зробив Ю. Кондратюк (О. Шаргей). Видатним конструктором став І. Сікорський, який емігрував до США., економіст М.Туган-Барановський,, літературознавець С.Єфремов, філолог, історик і сходознавець А. Кримський, історики Д. Баталій, В. Бузескул, гідромеханік Г. Проскура, один із засновників вітчизняної школи газотурбобудування В. Маковський, Є.Патон, який запропонував принципово нові методи електрозварювання. Ці та ряд інших вчених широко відомі за межами України.

Серед гуманітарних підрозділів Академії наук особливу активність виявила історична секція, роботу якої очолив М.Грушевський, який в 1924 р. повернувся з еміграції. Він реорганізував роботу секції, створив науково-дослідну кафедру історії України, очолив Археографічну комісію, редагував журнал "Україна", що виходив до 1930 р. і став науковою трибуною для українців усього світу, "Наукові збірники" історичної секції.

Значні досягнення відбулися в медицині (епідеміологи та мікробіологи М. Гамалея Д. Заболотний, гігієніст та епідеміолог О.Корчак-Чепурківський, хімік Л. Писаржевський, медики та біологи біохімік О. Палладін,О. Богомолець (який працював в галузі експериментальної патології) У генетиці (М. Холодний, А. Сапєгін, В. Юр’єв, природознавець зі світовим ім'ям В.Вернадський). Медична наука в Україні розвивалася організаційно, якісно і кількісно. У 1921 р. в Академії наук була організована кафедра народного здоров'я і соціальної медицини з кабінетом профілактичної медицини. У 1929 р. був заснований інститут мікробіології та епідеміології, в 1930 р. у Києві став працювати великий науковий центр з вивчення проблем патологічної фізіології. Великою популярністю, заслуженим світовим авторитетом користувалися терапевтичні школи М. Стражеско (кардіологія, ревматизм, сепсис, клінічна гематологія), Ф.Яновського (туберкульоз, захворювання нирок), офтальмологічна школа В.Філатова.

На терені суспільних наук активно працювали історики Д. Яворницький, М. Грушевський.У 1928 р. в Україні працювало 37 тис. науковців. Проте після доби відродження почалося переслідування вчених. У 1930 р. з 45и засуджених науковців було 2 академіки, 11 професорів,та 2 письменники. Був заарештований Л. Ландау-вчений (той учений що став ініціатором досліджень з термоядерного синтезу,написав класичну працю з кінетичної теорії плазми і т д)

Центром українського наукового життя був Київ, осідок колишньої Всеукраїнської Академії Наук (створеної у часи національної революції (1918 р.)),згодом із затвердженням у лютому 1938 р. нового статуту її було перейменовано на Академію наук УРСР(УАН). ВАН була головним осередком наукової діяльності в Україні у ХХ ст. тут передусім, як і у філіях, чи в пізніших інститутах по більших містах, зосередилась уся наукова і видавнича праця.

В добу воєнного комунізму і русифікаційного курсу, ставлення влади до української науки було негативне, а то й вороже. Заснована в час Визвольних змагань Українська Академія Наук (УАН) опинилась у дуже непевних обставинах.

Діяльність ВУАН була суворо підпорядкована державі, яка контролювала усі сфери наукового пошуку. У першу чергу це стосувалося кадрового складу Академії. Партійно-державне керівництво України збільшувало кількість академіків і членів-кореспондентів за рахунок кандидатур, визначених ЦК КП(б)У. У результаті академіками крім таких вчених, як О. Богомолець, М. Вавілов, О. Палладін, Є. Патон, М. Холодний, Д. Яворницький та інші, було обрано також партійних функціонерів: В. Затонського, Г. Кржижанівського, М. Скрипника, О. Шліхтера, суспільствознавців С. Семковського, В. Юринця, М. Яворського, які не мали наукових здібностей, а виконували, в основному, наглядову, бюрократичну функцію. Найбільш важким періодом існування Академії наук в Україні були 1930-ті роки, коли сталінське керівницвто взяло курс на повне підпорядкування науки та наукового пошуку. У результаті політичних процесів проти української науки сотні вчених були позбавлені роботи, близько 250 науковців заарештовані і відправлені на заслання. Офіційно вважалося, що науку звільнено від псевдовчених, а ВУАН очищено від «ворогів народу — агентів фашизму».

Незважаючи на такі надзвичайно важкі умови, розвиток науки не припинився

Все ж таки українська наука не завмерла, а навпаки — виявила надиво гідну динаміку росту, бо за розмірно короткий час (від 1922-30 pp.) виявила перед усім науковим світом свій високий рівень сотнями наукових праць.