Білет №211. Суспільна свідомість: її структура та рівні. Вихідним при відповіді на це питання повинно бути положення про те, що свідомість завжди є індивідуально-особистісною, а тому унікальною. Але в ній є деякий зміст, спільний для усіх людей або властивий лише окремим групам. Такий спільний, масовий, надіндивідуальний зміст свідомості називають суспільним. Він формується автоматично в силу належності тієї чи іншої людини до певного класу, етносу, професії, соціальної групи тощо. Ідентифікувати свою належність до тієї чи іншої соціальної спільноти — це значить «впустити» в зміст своєї особистісної свідомості якісь спільні з іншими людьми інтереси, потреби, цілі, тобто виявити однодушність і однодумність. І в цьому смислі суспільна свідомість безособистісна: вона характеризує загальний зміст пересічної псевдоінтелектуальної свідомості, який властивий тим чи іншим соціальним групам. Наприклад, представники одного й того ж соціального класу, політичної партії, приблизно однаково оцінюють, інтерпретують події, які відбуваються в суспільстві, оскільки підкорюють свою особисту долю соціальній спільноті і тому не в змозі «реально піднятись» над інтересами цієї спільноти. Потрібно пригадати, що такий випадок наочно проявився в нашому суспільстві сьогодні, коли люди, які належать до того чи іншого політичного «табору», незважаючи на унікальність своїх особистих біографій та інтелектуального потенціалу, виявляють дивну однодушність в оцінці подій, які відбуваються, тобто демонструють суспільну складову своєї свідомості. Тому, знаючи цілі й установки тієї чи іншої соціальної спільноти, можна передбачити, який зміст свідомості сформується у її представників. Наприклад, у людей, які належать до класу приватних власників, в свідомості буде домінувати орієнтація на привласнення багатства, на володіння ним, а конкуренція, коли успіх одного викликає невдачу іншого, витіснить із свідомості почуття сорому, жалості. Важливо уяснити, що суспільна свідомість — необхідний момент успішного функціонування як окремих соціальних груп, так і всього суспільства в цілому. Воно виконує ніби роль «мастила», яке полегшує рух механізму суспільного життя. Суспільна свідомість вплетена в «мову» реальної діяльності соціальних груп, які розрізняються за їх місцем в способі виробництва, за їх ставленням до власності. Більше того, соціальна система в цілому може стабільно функціонувати лише постійно відроджуючи в класовому масштабі адекватний їй зміст суспільної свідомості. Наприклад, буржуазні відносини в Європі в кінцевому результаті сформувались тільки тоді, коли переважна більшість нащадків зігнаних зі своїх земель селян, звикла добровільно продавати себе, обмінювати свою працю на гроші, тобто отримала свідомість пролетарів. Відомо, що «приручення» до дисципліни найманої праці здійснювалось з допомогою насильства і примусу протягом 150 років. Розпочата в нашій країні реформація соціалістичного суспільства в ліберальне — буржуазне може успішно завершитись тільки за однієї умови: більшість населення нашої країни повинна змінити свою суспільну свідомість і визнати буржуазні цінності. На завершення треба сказати про конкретно-історичний характер суспільної свідомості: будучи виразником інтересів повних соціальних груп, вона змінює свій зміст від епохи до епохи, зберігаючи при цьому свої власні функції по відношенню до свідомості індивіду. Ідеологи демократії вважають, що можлива побудова такого суспільства, в якому свідомість індивіда позбудеться диктату волі класу, партії, групи, і вона буде визначати як домінуючі загальнолюдські, тобто не пов'язані з якимись класовими інтересами, цінності. Але важко уявити, як в умовах розподілу праці, держав, націй, релігій і т.д., можна «заповнити» простір суспільної свідомості загальнолюдськими ідеалами і нормами. 2. “Філософія серця” П.Юркевича. Відомим філософам другої половини 19ст.був Ю.(1827-1874)професор Київської духовної академії.У 1860р.він опублікував статтю”З науки про людський дух”,де виступив проти матеріалізму. Ю. не задовольняла не тільки матеріалістична,а й ідеалістична філософія, він критикує діалектику Гегеля.У його філософській системі провідною фігурою є індивідуальна особа,суть якої становить не розум,а серце.Оскільки в основі світу лежить божественного мета, яку здійснюють люди,то вона може бути пізнання не головою,а серцем. Між мозком і духовною діяльністю,вважав Ю., існує не причинний зв’язок,а лише ідеальний,”доцільний”,в основі якого лежить духовна суть. Ю.вважав неможливим,щоб свідомість походила з матерії.Таким чином він активно виступає проти матеріалізму взагалі, стверджуючи,що останій неспроможний зрозуміти суть свідомості,руху відтворити правильну картину світу. Філософські погляди Ю.:можна охарак-ризувати як теологічний ідеалізм. Біблію він вважав єдиним шляхом до знання.Істину ми маємо,пише філософ, в біблійному вчені про серце,де зосержується духовне життя людини 3. Тест відкритого типу. Тейярдизм – Напрям філософії, який пропонує поєднати наукову ідею еволюції з елементами модернізованої християнської містики. Ренесанс(Відродження) – епоха в філософсько-культурному житті Європи,якій характерні орієнтація на природно0тілесне бачення світу увага до людськог тіла, інтерес до гуманітарного знання, естетичне розуміння дійсності. Представниками ідеалістичної філософії Стародавньої Греції є Платон, Сократ,Арістотель. Процес пізнання по Платону – пригадування душею ідей які вона споглядала в попередньому житті. Буття для елеатів – це філософська категорія субстанції, що є вічне, не виникає і не знищується, залишаючись тотожним і завжди рівним самому собі. 4. Тест закритого типу. 4.1. 1) ґ); 2) г; 3) е; 4) б; 5) д. 4.2. а) 4.3. в) 4.4. в) 4.5. б), г), ґ) 4.6. а) 4.7. в) 4.8. в) 4.9. 1) а; 2) в; 3) д; 4) г. 4.10.г)
|
