ЛІТЕРАТУРА. 1. Актон Д. История свободы в античности // Полис
1. Актон Д. История свободы в античности // Полис. – 1993. – № 3. 2. Аптекер Г. О природе демократии, свободы и революции. – М., 1970. 3. Ашимбаев М. Политический транзит: от глобального к национальному измерению. – Астана: Ел Орда. – 2002. – 304 с. 4. Банс В. Элементы неопределенности в переходный период // Политические исследования. – 1993. - № 1. – С. 44-51. 5. Гаджиев К. Концепция гражданского общества // Вопросы философии. – 1991. – № 7. 6. Гантингтон С. Третья волна. Демократизация в конце ХХ века. – М.:,,Российская политическая энциклопедия”, 2003. – 368 с. 7. Володин Г. Современные теории модернизации: Кризис парадигмы // Политическя наука. – 2003. – № 2. – С. 8-30. 8. Гуттенбергер Б. Теория демократии // Полис. – 1991. – № 4. 9. Гладкий О. Недосконалість демократі // Молода нація. Альманах. – 2000. – № 3. – С. 54-74. 10. Гельман В. Постсоветские политические трансформации (Наброски к теории) // Полис. – 2001. – № 1. 11. Гельман В. Пострадянські політичні трансформації: начерки до теорії // Політична думка. – 2000. – № 2. 12. Даймонд Л. Прошла ли,,третья волна” демократизации // Политические исследования. – 1999. - №1. – С.10-25. 13. Даль Р. О демократии. – М., 2000. 14. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и ее проблемы в Восточной Европе // Вопросы философии. – 1990. - №9. – С. 69-75. 15. Демократія: Антологія / Упорядник О. Проценко. – К.: Смолоскип, 2005. – 1108 с. 16. Зеленько Г. Взаємозалежність фаз демократизації і становлення громадянського суспільства у постсоціалістичних країнах / Політичний менеджмент. – 2007. – №6. 17. Зеленько Г. „Навздогін на модернізацію”: досвід Польщі та України. – Київ, 2003. – 213 с. 18. Ильин М., Мельвиль А. Демократия и демократизация // Полис. – 1996. – № 6. 19. Каменская Г. Генезис идей демократии // Социс. – 1994. – № 4. 20. Капустин Б. Конец,,транзитологии”? (О теоретическом осмыслении первого посткоммунистического десятилетия) // Политические исследования. – 2004. – №4. – С. 6-26. 21. Карл Т. Демократизация: концепты, постулаты, гипотезы. Размышления по поводу применимости транзитологической парадигмы при изучении посткоммунистических трансформаций // Политические исследования. – 2004. – №4. – С. 6-27. 22. Карозерс Т. Конец парадигмы транзита // Политическя наука. – 2003. – № 2. – С. 42-66. 23. Ковалевский М. От прямого народоправства к представительному и от патриархальной монархии к парламентаризму. – М., 1906. 24. Ковлер А. Исторические формы демократии: проблемы политико-правовой теории. – М., 1990. 25. Кузнецов И. Парадигма транзитологии (Плюсы и минусы объяснительной концепции переходного периода) // Общественные науки и современность. – 2000. – №5. – С. 46-51. 26. Латигіна Н. До визначення феномена демократії // Політичний менеджмент. – 2004. – №3. – С. 20-29. 27. Латигіна Н. Передумови демократизації суспільства: основні підходи // Персонал. – 2005. – №3. – С. 15-18. 28. Латигіна Н. Шляхи та структурні фази демократизації суспільства // Політичний менеджмент. – 2005. – №2. – С. 68-77. 29. турні фази демократизації суспільства // Політичний менеджмент. – 2005. – №2. – С. 68-77. 30. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование. – М., 1997. 31. Линц Х.,,Государственность”, национализм и демократизация // Политические исследования. – 1997. – №5. – С. 9-30. 32. Марадик Н. Концептуальні моделі та методологічні засади вивчення процесів демократичного переходу у постсоціалістичних країнах / Наталія Марадик // Сучасна українська політика. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2010. – Вип.21. – C.246-257. 33. Мельвиль А. Опыт теоретико-методологического синтеза структурного и процедурного подходов к демократическим транзитам / Андрей Мельвиль // Политические исследования. – 1998. – № 2. – С. 6-38. 34. Мельвиль А. Посткоммунистические политии и переходы „третьей волны” / Андрей Мельвиль // Политические исследования. – 1999. – № 3. – С. 33-34. 35. Мельвиль А. Демократические транзити: теоретико-методологические и прикладные аспекти / Андрей Мельвиль. – М: МОНФ, 1999. – 108 с. 36. Мельвіль А. До аналізу демократичного транзиту в Росії // Політична думка. – 1998. – № 1. 37. Мадатов А. Пространственно-временные измерения демократии // Общественные науки и современность. – 1998. – № 1. 38. Медушевский А. Демократия и тирания в новое и новейшее время // Вопросы философии. – 1993. – № 10. 39. Мировое политическое развитие: век ХХ. – М., 1995. 40. Митева Л. Особенности консолидации демократии в странах Центральной и Восточной Европы / Людмила Митева // Политические исследования. – 1999. – № 3. – С. 48–50. 41. Наумкіна С. «Третя хвиля» демократизації: підсумки і перспективи // Політичний менеджмент. – 2004. – № 2. – С.162-171. 42. Никитченко А. Транснационализация демократии («Третья волна» демократизации в свете теорий мировой экономики) // Полис. – 1999. – № 2. 43. Орлова Т. Історія нових незалежних держав: Postsovieticum. – Київ: Знання, 2010. – 487 с. 44. Педрик К. Карнавал революції. Центральна Європа 1989 року. – К.: Критика, 2006. – 470 с. 45. Політологія посткомунізму: Політичний аналіз посткомуністичних суспільств / [ керівник авт. колективу В.Полохало]. – К: Політична думка, 1995. – 368 с. 46. Пьотр В. Ціна свободи. Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення. – К.: Критика, 2004. – 462 с. 47. Растоу Д. Переходы к демократии: попытка динамической модели // Полис. – 1996. – № 5. 48. Романюк О. Кінець „транзитології” чи криза її первинної парадигми? / Олександр Романюк // Політичний менеджмент. – 2007. – №2. – С. 3-15. 49. Романюк О. Моделі посткомуністичних трансформацій / Олександр Романюк // Політичний менеджмент. – 2006. – № 3 – С. 35-50. 50. Романюк О. Транзитивні демократії (про визначення характеру політичних режимів перехідних суспільств) / Олександр Романюк // Людина і політика. – 2004. – №2. – С. 23-30. 51. Романюк О. Суспільно-політичні трансформації в новоутворених посткомуністичних країнах: спроба системного аналізу // Людина і політика. – 2003. – №5. – С. 3-12. 52. Сапір Ж. Системні трансформації у колишніх економіках радянського типу // Політична думка. – 1997. - № 1. 53. Салмин А. Современная демократия. – М., 1997. 54. Складові демократії. – К., 1993. 55. Токвіль А. Про демократію в Америці. – К., 2000. 56. Трипольський В. Демократія і влада. – К., 1999. 57. У пошуках правильної парадигми: Концептуальні перспективи посткомуністичного переходу у країнах Східної Європи / [за ред. Д.Гузіни]. – Київ: вид-во „Ай Бі”, 2003. – 342 с. 58. Фадеев Д. От авторитаризма к демократии: закономерности переходного периода / Дмитрий Фадеев // Политические исследования. – 1992. – № 1-2. – С. 117-124. 59. Фукуяма Ф. Конец истории // Вопросы философии. – 1992. – №7. 60. Харитонова О.Г. Генезис демократии (Попытка реконструкции логики транзитологических моделей) // Полис. – 1996. – № 5.
ЗАВДАННЯ 3. Підготовка та усна презентація есе на наступну тематику (4 год): 1. Етапи становлення партійної системи України 2. Методи дослідження політичної науки 3. Особливості та специфіка української політичної науки 4. Основні завдання української політології 5. Основні напрямки дослідження світової політичної науки 6. Американська політологічна школа 7. Французька політологічна школа 8. Політична система суспільства 9. Політична влада – одна з ключових категорій політології 10. Держава у сучасному суспільстві 11. Партійні системи, їх сутність і типи 12. Типи виборчих систем 13. Виборча система України 14. Перехід до демократії: характеристика та основні моделі 15. Основні тенденції розвитку сучасної міжнародної політики 16. Форми державного устрою 17. Політичні конфлікти і кризи в суспільному житті 18. Причини виникнення політології як науки Оцінюється в 10 балів. Вибір теми та підбір літератури є самостійним, однак кожен студент зобов’язаний вибрати одну із запропонованих тем. Методика написання есе Есе — це короткий прозовий твір, де автор викладає свою думку з конкретного питання, яке відображене у темі, зважуючи всі аргументи “за” і “проти”. У тексті можна використовувати цитати з письмових творів і думки інших авторів, але із чітким зазначенням прізвищ і джерел, звідки взята цитата (думка), цитування не може становити більше однієї третини тексту. На окремій сторінці слід зазначити список джерел (підручники, спеціальна література, інтернет-джерела, виступи або промови), які використовувались під час написання есе.
|
