Оцінка загального стану очисних споруд

Встановлено, що фактична потужність очисних споруд вдвічі менше за проектною. З двох первинних відстійників тільки один знаходиться в роботі. Час перебування активного мулу в регенераторах складає 16 год, тобто у 2 рази більше норми. Як що додати до цього час перебування активного мулу у вторинних відстійниках, в резервуарі, то набереться більше 18—20 годин без харчового стану активного мулу на добу. Тому безумовно необхідно значно зменшити час перебування активного мулу в регенераторах. З двох вторинних відстійників тільки один діє, а другий також не завантажений. При включенні в роботу двох вторинних відстійників має місце вторинне забруднення очищених стічних вод за вмістом амонійного азоту і фосфатів з-за зайвого часу перебування в них активного мулу — більш як 4 год.

Одна діюча газодувка потужністю 6 тис. м³/год стабільно забезпечує аеротенки і регенератори повітрям, яке розподіляється достатньо рівномірно за недавно встановленою новою системою з полімерних фільтросних труб.

З двох мулоущільнювачів тільки один працює, а другий не завантажений. Мулові майданчики, які розраховані на прийом осадів від 40 тис. м³/добу стічних вод, з-за відсутності дренажів не в змозі прийняти осади від 19 тис. м³/добу стічних вод, які піддаються очищенню на цих спорудах. З-за великого часу перебування осадів на мулових майданчиках вони розкладаються, забруднюючі атмосферне повітря і воду, яки в них міститься. Наприклад, у воді на мулових майданчиках з застарілим осадом вміст азоту амонійного і фосфатів сягає 150 мг/дм³ і більше.

Біологічні ставки теж задіяні в роботі тільки наполовину. При використанні ставків на повну площу спостерігається вторинне забруднення очищених стічних вод ряскою.

Якість очищених стічних вод за більшістю показників коливається в широких межах і корелюється з якістю стічних вод, які надходять на очисні споруди. Це також свідчить про необхідність усереднення вхідних стічних вод перед подачею їх на біологічне очищення.

Перелік використаних джерел

 

1. СНиП 2.04.03—85.

2. Проектированиесооружений для очистки сточных вод/Всесоюз. комплекс. н.-и. и конструкт.-технолог. ин-т водоснабжения, канализации, гидротехн. сооружении и инж. гидрогеоло­гии. Справ, пособие к СНиП. 2.04.03.85.— М.: Стройиздат, 1990.— 192 с.

3. Канализация населенных мест и промышленных предприятий / Н.И. Лихачев, И. И. Ларин, С.А. Хаскин и др./ Под ред. В.Н. Самохина.— М.: Стройиздат, 1981.— 639 с.

Оцінка впливу техногенного

Забруднення водного середовища

ЗВОРОТНИМИ ВОДАМИ та сучасні

Екологічно ефективні технології

Його відновлення

Антропогенна евтрофікація водних об’єктів

Та методи її попередження

 

Проблема захисту водних об’єктів від антропогенного забруднення зворотними водами ставить завдання вдосконавлювати технологію водоочистки від сполук азоту. На теперішній час найбільш ефективними процесами видалення азоту із стічних вод визнані біологічні процеси нітрифікації та денітрифікації [1].

Присутність у воді азоту викликає негативні наслідки, найбільш небезпечними серед яких вважаються:

- іонізація солей азоту, яка призводе до амонійного азоту_, який є сильно токсичним для флори і фауни;

- нітрити, які утворюються з амонію, здатні підвищити концентрацію метгемоглобіну у крові, знизити активність дегідрогенази та порушити центральну нервовову систему у риб;

- у результаті окислення амонійного азоту знижується концентрація розчиненого кисню у водоймах;

- збільшується хлоропоглинання водою та знижується ефективність знезараження води для побутово-питних потреб [2].

Азот амонійний та фосфати належать до біогенних елементів, які призводять до розвитку водоростей, підвищення ступеню цвітіння води з усіма негативними наслідками [3].

Організми обростань відносять до бентосу. Фітобентос — макрофіти (вища водяна рослинність) та мікроводорості (одноклітинні, нитчасті, колоніальні). В утворенні м’якого мулу беруть участь водяні рослини, які призводять до природного (повторного) забруднення водойм, спричиняють евтрофікацію та підвищення концентрації органічних речовин [4].

Визначено [5], що накопичення у водоймах азоту амонійного спричиняє інтенсивний розвиток M. Aeruginosa — представника синьо-зелених водоростей, який має низьку нітратредуктазну активність.

Автором [6] проведено дослідження комплексної програми, розробленої Інститутом гідробіології токсикологічного профілю під керівництвом А. В. Топоявського, для вирішення актуальних завдань — проблеми цвітіння водойм у водосховищах Дніпровського каскаду та винайдення методів його обмеження. Під час досліджень виявлено токсичні фактори синьо-зелених водоростей.

У роботі [7] досліджено вплив цвітіння води, спричинений масовим розмноженням синьо-зелених водоростей, на концентрацію і чисельність молоді риб. Проведені дослідження показали, що оптимальними умовами для підвищення кількості молоді риб Кременчуцького водосховища — ляща та судака — є концентрація водоростей 50 — 100 г/м³. На дільницях з перевищеною концентрацією водоростей 200 — 300 г/м³ чисельність молоді знижується.

У водосховищах м. Москви спостерігається інтенсивне цвітіння водойм з масовим розвитком мікроскопічних водоростей. Евтрофірування водосховищ, пов’язане з потраплянням високих концентрацій біогенних елементів. З великої кількості відмерлого фітопланктону формується сірководнева плівка, яка спричиняє мор риби, неприємний запах та неприємний присмак питної води [8].

Встановлено [9, 10], що в період цвітіння води та інтенсивної вегетації клітин водоростей їх значна частина відмирає. Їх загибель супроводжується мінералізацією та потраплянням клітинного середовища в воду, що призводе до збагачення води органічними речовинами, азотом та фосфатам.

Встановлено [11], що 80 % органічних речовин синьо-зелених водоростей легко гідролізується. Основна маса клітин розкладається за один місяць контакту з водою. Розклад білків призводе до утворення різноманітних фізіологічно активних адорантів води та попередників канцерогенних N — з’єднань.

Науковцем [12] показано, що під час розкладення органічних речовин відмерлих клітин синьо-зелених водоростей (M. Aeruginosa та Asp. Flos — aquae) — збуджувачів цвітіння води, виділяються фенольні та індолові речовини. Кількість індольних речовин збільшується від 0,02 мг/дм³ до 17,4 мг/дм³. Спостерігається інтенсивність процесу розкладення при підвищенні температури від 20 — 25 °С.

Встановлено взаємозалежності фотосинтезу та накопичення нітритів в культуральних середовищах водоростей. Проведені дослідження показали, що утримання нітратного азоту зеленими та синьо-зеленими водоростями змінюється в залежності від етапу розвитку культур. З початком росту спостерігається підвищення кількості нітритів у середовищі усіх досліджених фотосинтезуючих організмів. Найбільш високий показник нітритів досягає концентрації 3,75 мг/дм³ за 14 — 26 діб [13].

Автором [14] доведено, що при розкладенні водоростей виділяються у водне середовище азотні з’єднання. Найбільш інтенсивне виділення відмічено за 1 місяць інкубації водоростей. Поряд з первинними та третинними амінами і гетероциклічними основами ідентифіковані також вторинні аміни, котрі становлять небезпеку утворення канцерогенних N — нітрозоамінів. Відмічено підвищення нітритів та нітратів в розкладених утвореннях зелених та синьо-зелених водоростей.

Процеси біологічного окислення амонійного азоту до нітритів та нітратів здійснюються мікроорганізмами — нітрифікантами. В процесах денітрифікації (видалення нітритів та нітратів із стічних вод біологічним методом за допомогою денітрифікуючих бактерій) роль окислювача виконують нітрати. Виходячи з цих умов, розроблено схеми споруд з від’ємними процесами нітри-денітрифікації [15].

Реакція окислення амонійного азоту в нітрити (перша фаза нітрифікації) виражається наступним рівнянням [16]:

(4.1)

(4.2)

(4.3)

а нітритів в нітрати (друга фаза) —

(4.4)

(4.5)

(4.6)

Для зниження азотистих сполук у зворотних водах чергують процеси нітрифікації-денітрифікації. В багатьох випадках ці процеси рекомендується проводити у відокремлених спорудах, де спочатку протікає нітрифікація, а потім денітрифікація [17].

З метою інтенсифікації очищення стічної води від азоту запропоновано іммобілізувати біоценоз на скляних волокнах та лавсанових йоржах [18].

В роботі [19] показано використання волокнистих матеріалів з метою боротьби з біообростанням. Вивчено процеси адгезії зелених та синьо-зелених водоростей на капронових, поліпропіленових та поліефірних волокнах залежно від ступеню гідратації поверхонь водоростей та волокон.