Аеротенків і вторинних відстійників
Технологічна схема ерліфтної циркуляції активного мулу і мулової суміші при послідовному включенні аеротенків та вторинних відстійників, яка може забезпечити підвищений ступінь очищення стічних вод від азоту та фосфору, показана на рис. 3.1. Її особливість полягає в тому, що вихідні стічні води подаються в об’єднаний аеротенк в три точки. Розрахункове співвідношення потоків 18, 20 і 21 складає 1:5:4, але в залежності від конкретних обставин це співвідношення можливо змінювати і корегувати в процесі роботи. Потік стічних вод 21 разом з потоком активного мулу 11, який забирається з мулової камери ерліфтом 9 за допомогою стиснутого повітря 7, потрапляє в анаеробну зону АН аеротенка. У цієї зоні, яка має протяжність на половину довжини аеротенка, відбуваються біологічні процеси очищення стічних вод, в тому числі денітрифікація тому, що там спостерігається нестача розчиненого кисню, концентрація якого повинна бути близькою до 2—3 мг/дм3. На вході в анаеробну зону встановлено ерліфт 13, за допомогою якого відбувається розбавлення вихідних стічних вод, що має дуже важливе значення для запобігання можливості отруєння мікроорганізмів активного мулу під час залпових викидів чи погіршення якості вихідних стічних вод.
Рис. 3.1. Технологічна схема ерліфтної циркуляції активного мулу і мулової суміші при послідовному включенні аеротенків та вторинних відстійників: 1, 14 — активний мул на ущільнення; 2,5 — вторинні відстійники; 3 — очищені стічні води на біоставки; 4 — лоток; 6, 11 — активний мул в аеротенки; 7 — повітря; 8 — мулова суміш; 9, 13, 17, 19, 21 — ерліфти; 10, 12 — засувки; 15 — аератори; 16 — мулова суміш до пісковловлювачів; 18, 20, 21 — стічні води з первинних відстійників; АН — анаеробна зона; А — аеробна зона; Д — денітрифікатор (аноксидна зона); Н — нітрифікатор (аеробна зона)
З анаеробної зони АН суміш стічних вод і активного мулу самопливом проходить анаеробну зону А,в якоїконцентрація розчиненого кисню досить висока і тому там переважають аеробні біологічні процеси очищення стоків від органічних і частково неорганічних речовин. З аеробної зони А передбачено подачу частки мулової суміші 16 за допомогою ерліфта 17 в кінець пісковловлювачів, де вона змішується з вихідними стічними водами і далі потрапляє в первинний відстійник. Таким чином, вже в первинному відстійнику починається анаеробний процес нітрифікації. В зоні денітрифікації Д аеротенка підтримується анаеробний режим, тобто туди подається мало повітря, якого достатньо лише для попередження осідання і злежування мулу на дні апарату. Для збалансованого живлення мікроорганізмів в зону Д передбачено подачу свіжої маси вихідних стічних вод 18, а також мулової суміші з зони нітрифікації Н за допомогою ерліфта 19. Остаточна очистка стічних вод відбувається в зонах нітрифікації Н, в якихподача повітря повинна бути високою, але трохи менш, ніж в зоні А. Для збалансованого живлення мікроорганізмів в зони Н передбачено подача свіжої води 20 і активного мулу 11, регулювання кількості якого можливо за допомогою засувок 10 і 12, а також за рахунок подачі повітря 7 на ерліфт 9. В схемі збережено відведення надлишкового мулу 14 у відділення ущільнення з наступною подачею його на муловій майданчики. Потік мулової суміші 8 самопливом потрапляє у вторинний відстійник 5, в якому проводиться відокремлення активного мулу від очищених стічних вод. Потік відстояної води по лотку 4 самопливом перетікає в другий вторинний відстійник 2 для додаткового осадження активного мулу. Цей мул у вигляді потоку 1 скидається в діючу систему ущільнення мулу. Відстояні стічні води 3 перетікають самопливом на діючі біологічні ставки. Як видно з приведеного вище опису схеми, два існуючі аеротенки з двома регенераторами і обидва вторинні відстійники включено на послідовне проходження стічних вод, передбачено замінити циркуляцію активного мулу за допомогою насосу на передачу мулу з мулової камери вторинного відстійника до аеротенків ерліфтом. Крім того, запропоновано створити внутрішню циркуляцію мулової суміші між аеротенками і регенераторами, а також ерліфтну подачу мулової суміші до пісковловлювачів. Ще передбачено виділити в аеротенках анаеробну і аеробну зони, а також зони денітрифікації та нітрифікації шляхом перерозподілу існуючих потоків повітря на аерацію стічних вод. Реалізація запропонованої схеми дасть можливість суттєво збільшити ступінь очищення стічних вод від азоту і фосфору, зменшити витрати електричної енергії і повітря на аерацію, знизити кількість завислих речовин, що потрапляють на біоставки з вторинних відстійників, забезпечити можливість подачі фільтрату з мулових майданчиків на повторну біологічну очистку. Запропонована схема розширює можливості для підбору оптимального режиму роботи системи біологічної очистки в залежності від кількості і якості стічних вод, що надходять на очисні споруди. Для реалізації даної схеми не потрібні значні кошти і вона може бути виконана без залучення спеціалізованого будівельного підприємства. В даній технологічній схемі враховано світові досягнення з питань підвищення ступеня очистки стічних вод від азоту і фосфору. Однак, необхідно встановити ерліфти для циркуляції активного мулу, виконати підземний лоток між вторинними відстійниками, встановити два ерліфта в аеротенках для внутрішньої циркуляції мулової суміші. Крім того, необхідно організувати послідовне включення аеротенків. Для виконання цієї задачі, на наш погляд, найбільш привабними є два варіанти: 1) встановити два ерліфта сумарної потужністю по 500 м3/год між першим аеротенком і діючим другим регенератором; 2) встановити шандору заміст ерліфтів. У ході гідробіологічного контролю біоценозу аеротенка з класичною подачею активного мулу (аеротенк № 1) та з впровадженою ерліфтною системою (аеротенк № 2), зроблено висновок про переваги втіленої ерліфтної системи. Під час мікроскопічних досліджень встановлено 15 видів індикаторних мікроорганізмів в обох аеротенках. Для аеротенка № 1 на відміну від аеротенку № 2 характерна присутність наступних негативних видів: Paramecium, Nematoda, Vor. Microstoma, Amphyleptus та велика кількість цист коловерток, котрі є індикаторами поганого стану мулу та відображають несприятливі умови їх існування. Відомо, що Paramecium та Amphyleptus одна із форм найбільш невимогливих до недоліку кисню інфузорій, котрі зустрічаються при розкладенні мулу. Nematoda — круглий черв, котрий зустрічається в аеротенках з зонами застою та недостатньої аерації. Microstoma розвивається в перевантажених мулах з недостатньою аерацією. Виходячи з цього можливо зробити висновок, що втілення ерліфтної системи забезпечує покращення циркуляції активного мулу запобігаючи утворенню зон застою та його гниття, забезпечує оптимальні умови існування та стабільний розвиток мікроорганізмів з відсутністю анабіозу, а саме утворенню цист коловерток. За результатами спостережень даного пристрою зроблено висновок про необхідність впровадження ерліфту на другий аеротенк. Матеріальний баланс аеротенка, складений на підставі виконаних технологічних розрахунків, надано в табл. 3.1.
Таблиця 3.1. Матеріальний баланс аеротенка з послідовним включенням в роботу обох аеротенків
Орієнтовний перелік необхідних матеріалів і обладнання для реалізації технологічної схеми ерліфтної циркуляції активного мулу і мулової суміші при послідовному включенні аеротенків та вторинних відстійників, виконаний нами при технологічних розрахунках, приведено в табл. 3.2.
Таблиця 3.2. Витратні матеріали для внесення зміни до технологічної схеми ерліфтної циркуляції активного мулу і мулової суміші при послідовному включенні аеротенків та вторинних відстійників
|
