ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ЭНЕРГЕТИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ
Нова суспільна ситуація, що виникла в Україні після розпаду СРСР і проголошення незалежності України, поставила перед українським народом нові завдання і, перш за все: - будівництво власної суверенної держави; - демонтаж тоталітарних політичних структур і будівництво правової демократичної держави; - трансформація централізованої державної економіки в багатоукладну, ринкову, орієнтовану на соціальні потреби людей; - національне відродження й оздоровлення міжнаціональних відносин в Україні; - встановлення рівноправних зв'язків з далекими та ближніми сусідами. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, що забезпечує правову базу перетворень. Однак чимало з прийнятих парламентом різних скликань законів і постанов не діє через відсутність чи недосконалість конкретного механізму реалізації, контролю за виконанням або через їх популістський характер, невідповідність можливостям держави. Важливим етапом у діяльності ВРУ стало формування у 2002 р. парламентської пропрезидентської більшості, котра, однак, виявилась ситуативною і нестабільною. Чергові вибори до Верховної Ради України відбулися у березні 2006 р., а позачергові – у вересні 2007р. Немало проблем у становленні і роботі виконавчої влади (вищий орган - Кабінет Міністрів України; центральні органи - міністерства, державні комітети і відомства; в областях, містах, районах - державні адміністрації). Новим явищем у діяльності КМУ стало створення коаліційного уряду на партійній основі. Триває процес формування й утвердження судової влади, що концентрується в особі Конституційного Суду, Верховного Суду, загальних, арбітражних та військових судів. Главою держави є Президент України. Перший Президент незалежної України -Л. М. Кравчук (1991-1994 рр.), Л. Д. Кучма (1994-2005 рр.), теперішнім Президентом України є В.Ющенко. Концентрованим виразом процесу державного будівництва є стан справ з прийняттям нової Конституції. До 1996 р. Україна жила за підправленим основним, законом зразка 1978 р. 28 червня 1996 р. - V сесія Верховної Ради України прийняла нову Конституцію України. Процес юридичного оформлення української державності можна вважати в основному завершеним. Проте Конституція містить положення, які потребують уточнення і зміни. Життя довело необхідність зміни і перерозподіл владних повноважень у трикутнику Президент - Прем'єр-міністр (Кабінет міністрів) - Верховна Рада. Всі спроби внести зміни і доповнення у 2000-2004 рр. не мати успіху. Лише 8 грудня 2004 р. під час "пакетного" голосування було схвалено законопроект про внесення змін і доповнень до Конституції, які вступили в силу з січня 2006 р. Проте і ці зміни не завершили розподіл повноважень між Президентом і Прем’єр-міністром. Важливим компонентом державотворчого процесу є становлення і зміцнення власних Збройних Сил. Становлення Збройних Сил незалежної України розпочалося восени 1991 р. створенням Міністерства оборони України. 6 грудня 1991 р. прийнято Закон про Збройні Сили України, 19 жовтня 1993 р. - військову доктрину України яка виходить з того, що Україна не є потенційним противником жодної держави, а свою безпеку розглядає як стан захищеності національних інтересів в умовах потенційної та реальної воєнної загрози.Поряд з армією створювалися спеціальні підрозділи Міністерства внутрішніх справ. Національна гвардія (розпущена у 1999 р.), частини спеціального призначення, Служба безпеки України. Сьогодні продовжується реформування ЗС у напрямку їх відповідності стандартам НАТО. Особливостями державного будівництва в Україні є: - становлення й утвердження незалежної держави відбувалося одночасно з завершенням процесу становлення української політичної нації, формування національної самосвідомості; - тяжке соціально-економічне становище призвело до розчарування частини населення в ідеї суверенності, чим прагнуть скористатись відкриті і приховані противники незалежності.
ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ЭНЕРГЕТИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ кафедра МАТЕРИАЛОВЕДЕНИЕ
Отчет
|
