Рекомендації щодо опрацювання наукових джерел

Перш за все, вам необхідно з'ясувати, що з цієї проблеми зроблено вашими попередниками. Це допоможе вам у визначенні наукової новизни вашого дослідження. Робота з літературою передбачає такі три етапи:

■ складання попереднього бібліографічного списку публікацій;

■ підбір робіт;

■ опрацювання відібраних робіт.

При складанні бібліографії звертайте увагу на різноманітні публікації: книжки, журнальні періодичні видання, збірники наукових праць тощо. Не забудьте з'ясувати і коло методистів, які вивчали питання, пов'язані з обраною вами методичною пробле­мою. Укладений список наукових джерел буде відображати вашу загальну і наукову культуру, обізнаність з фундаментальними роботами з певної проблеми. Отже, бібліографія має бути якісною як за змістом, так і за оформленням.

Для пошуку літератури скористайтеся каталогами бібліотек (систематичними, предметними і алфавітними), прикнижковими і пристатейними списками літератури, реферативними журналами тощо. Знайомитися з літературою починайте з новітніх публікацій (зворотно-хронологічний підхід); зміст видань останніх років як правило охоплює матеріали попередніх методичних розробок.

Під час читання відібраної літератури робіть бібліографічні картки стандартного розміру (125x75 мм) з картону і записуйте на них загальні відомості про публікацію.

Корисними будуть і картки для записів умовного розміру (215x150 мм) з картону або паперу. В заголовку аркуш розділіть на 3 частини, в яких зліва направо фіксуйте такі дані: розділ, в якому подається зміст запису; автор і назва роботи; рік та місце видання, кількість сторінок у праці. Під заголовком коротко сформулюйте зміст запису. На кожній картці робіть один або кілька записів, але таких, що відносяться до однієї проблеми, питання, теми тощо. Наприклад:

 

Методи дослідження в методиці викладання іноземних мов	Методика навчання іно­земних мов у середніх на­вчальних закладах / Колектив авторів під керівн.	К.;Ленвіт, 1999.-320 с.
■ С. 17. "Допоміжні методи охоплюють: 1) метод інтерв'ю; 2) анкетування; 3) тестування; 4) бесіду; 5) хронометрування; 6) метод експертів тощо". ■ … ■ …

 

Картки для реферування прочитаної літератури мають, як правило, розмір стандартного аркуша паперу (210x300 мм). Заголовок позначається так, як і на картках для записів. Призначення таких карток різнопланове: запис цитат, виклад тексту своїми словами, фіксація окремих даних тощо. Наприклад:

 

Особливості реалізації педагогічного дослідження	Савченко О.Я. Дидактика початкової школи	К.: Генеза, 1999. - 368 с.
* С. ЗО. "... дидактичне дослідження розгортається від вибору теми до його завершення за певною програмою (підготовчий етап, основний, завершальний), має комплексний характер, оскільки включає сукупність різних методів збирання, опису, перетворення умов навчання і оцінки здобутих результатів". * Автор констатує, що програма дослідження має проходити за такою схемою: 1) етапи роботи та їх тривалість; 2) мета етапу; 3) методи дослідження; 4) форма результату. * З'ясувати, що таке якісний аналіз ходу дослідної роботи.

 

Всі зібрані та систематизовані вами матеріали мають бути критично проаналі­зовані за такими критеріями:

■ основна ідея автора публікації; його наукова позиція;

■ відмінність цієї точки зору від інших;

■ сутність полеміки автора з іншими методистами;

■ фундаментальні положення теорії;

■ невисвітлені питання;

■ перспективні напрями подальших досліджень;

■ положення, які викликають у вас сумнів.

Вчіться аналізувати публікації, а не перелічувати авторів і їх точки зору! Накопиченню матеріалів у процесі критичного аналізу допомагають також:

■ папки з інформацією з окремих питань (окремі аркуші з описом певних публікацій);

■ витяги (скорочений або повний виклад змісту окремих фрагментів літератури);

■ словник термінів;

■ цитування (дослівний запис авторського тексту);

■ анотування (характеристика публікації з точки зору її змісту, спрямування, форми тощо)..

■ конспектування (детальний виклад змісту інформації).

Розрізняють два шляхи написання конспектів.

Перший – передбачає послідовне опрацювання зібраної інформації з наступним узагальненням в оглядовому повідомленні. Другий – вибірковий спосіб. Він полягає у фіксуванні лише окремих, найбільш важливих, положень.

Конспекти також бувають різними: простими, складними і зведеними.

Простий конспект містить скорочений виклад змісту роботи без її аналізу і поділу тексту на частини.

Складний конспект передбачає виклад матеріалу з висвітленням фактичних даних, їхньою аргументацією, узагальненням, висновками. Зведений – єдиний цілісний виклад змісту кількох публікацій. Як правило, такі конспекти є тематичними, тобто висвітлюють точки зору різних дослідників з однієї проблеми.

У процесі наукового пошуку ви зустрінетесь з неоднаковим тлумаченням різними авторами окремих понять. Це призводить до необхідності уточнення поняттєвого апарату дослідження, що передбачає вибір та осмислення тих наукових визначень, які найбільш точно характеризують поставлену проблему. Пам'ятайте, що робота над поняттєвим (термінологічним) апаратом є дуже важливою. Частіше звертайтеся до методичних, педагогічних, психо­логічних і лінгвістичних словників. Бажаним є застосування поширених, зрозумілих у методичному плані термінів.

Опрацьовані вами наукові джерела, на які є посилання в тексті, вносяться до списку використаної літератури.