ТЕМА № 2. Індивідуальні зміни
Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань: - фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності; - пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності; - виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками; - мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу; - контроль за збереженням та використанням оборотних активів і прискоренням їх обороту; - контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів. 1. Фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності. Фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності полягає у забезпечувані фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва суб’єктів господарювання, розширювані їх виробничих фондів (основних та оборотних), активно впливати на підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва. 2. Пошук резервів. Одним із засобів успішної фінансової діяльності є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства. Резервом щодо підвищення ефективності господарювання є використання обігових коштів за рахунок залучення в обіг наднормативних запасів матеріальних ресурсів, прискорення обігу коштів, раціоналізації господарських зв’язків, кращої організації виробництва. Вплив фінансів на ефективність виробництва на рівні господарської структури має свої обмеження, зумовлені обмеженістю ресурсів у кожній одиниці господарювання. Звісно, кожна певна виробнича структура повинна мати можливість створювати за результатами своєї діяльності фонди фінансових ресурсів, достатні за своїм обсягом для стимулювання соціального розвитку, високих результатів виробництва, його розширення та удосконалення. Проте тут фінанси виконують дещо локальну роль у господарських процесах. При нестачі у підприємницьких структур коштів для виробничої діяльності та розширення виробництва вони використовують кредит як джерело формування фінансових ресурсів. При наявності вільних коштів підприємство їх продає банку на певний час. Досягнення визначеної мети імовірне при залученні фондів фінансових ресурсів на впровадження нових технологій, кращому використанні основних фондів через застосування методів прискореної амортизації, забезпечення великих резервів для підтримки зростання ефективності виробництва, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності. Звісно, підвищення якості продукції потребує додаткових затрат фінансових ресурсів, але вони дають значний виробничий ефект і швидко окуповуються. 3. Виконання фінансових зобов'язань. Фінансові зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що визначаються як економічні вигоди. Своєчасне виконання зобов’язань перед ланками фінансово-кредитної системи, зокрема: - перед бюджетом — зі сплати встановлених податків і платежів; - перед централізованими позабюджетними фондами — зі сплати встановлених платежів; - перед банками — з повернення кредитів і сплати відсотків за ними; - своєчасне виконання зобов’язань перед постачальниками з оплати товарно-матеріальних цінностей, перед працівниками — з оплати праці; 4. Мобілізація фінансових ресурсів. Организація господарчої діяльності потребує відповідного фінансового забезпечення виявлення та мобілізацію резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів. 5. Контроль за збереженням та використанням оборотних активів. Оборотні активи є однією із складових, що становлять матеріальну основу процесу виробництва. Від ступеня їх використання залежать кінцеві результати виробництва, фінансовий стан усіх підприємств. Покращення використання оборотних активів сприяє підвищенню рентабельності підприємств і, навпаки, погіршення використання таких активів і відволікання на позапланові цілі (капітальні вкладення, капітальний ремонт й інші витрати, що покриваються за рахунок спеціальних джерел), знижує їх ефективність, створює тяжкий фінансовий стан. Тому на підприємствах необхідно організовувати систематичний контроль за використанням наявних оборотних активів. Цей контроль має включати перевірку: - зберігання наявних у підприємства власних оборотних активів; - правильності витрачання власних та позикових коштів, виявлення та ліквідацію надлишкових та непотрібних підприємству активів; - ефективності здійснюваних на підприємстві заходів з економного витрачання на виробництво матеріальних цінностей та коштів. Важливим етапом у контролі за використанням власних оборотних активів є систематичне порівняння фактичної їх наявності зі встановленою потребою (нормативом), оскільки як їх надлишок, так і нестача негативно позначаються на діяльності підприємства. Надлишок власних оборотних активів — це різниця між фактичною їх наявністю та встановленим нормативом. Якщо ж норматив перевищує фактичну наявність оборотних активів, то у підприємства виникає їх нестача, яка є наслідком невиконання плану прибутку, використання оборотних активів не за призначенням. Нестача власних оборотних активів на підприємствах покривається за рахунок прибутку, коштів резервного фонду. При контролі за станом оборотних активів слід визначати наповненість нормативу (потребу) як за їх окремими елементами та групами, так і по підприємству загалом, виявляти причини відхилень. Ефективність використання оборотних активів, врешті-решт, можна встановити, аналізуючи їх оборотність. Порівняння оборотності оборотних активів за поточний звітний період з оборотністю базисного періоду дає змогу встановити уповільнення або прискорення оборотності активів, визначити, як це вплинуло на їх вивільнення або заморожування, знайти причини уповільнення їх оборотності та намітити шляхи її прискорення. Ефективність використання оборотних активів підвищується при скороченні часу перебування їх у виробничих запасах, тривалості виробничого процесу, прискоренні реалізації продукції та оборотів коштів у розрахунках, збільшенні обсягів виробництва продукції та прибутку (чистого доходу) у розрахунку на кожну гривню оборотних активів. 6. Контроль за використанням фінансових ресурсів. Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюють органи управління і відомства всіх рівнів за різними напрямками: - державні структури — щодо отримання прибутку, правильності вирахування і своєчасності сплати податків та платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди; - установи банків — щодо порядку кредитування і здійснення розрахунків підприємств. При цьому контроль за діяльністю підприємств пов’язаний із застосуванням різних санкцій і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств. Фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських організацій зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, вартісного (фінансового) обліку.
Запитання для закріплення теми: 1. Прокоментуйте у чому полягає організація фінансової діяльності? 2. Чому, на вашу думку, необхідно прогнозування фінансового стану підприємства? 3. Охарактеризуйте цілі та функції складання фінансового аналізу. 4. Доведіть, чому сьогодні поділяється велика увага фінансового планування підприємства? 5.Визначити на вирішення яких завдань спрямовано фінансову діяльність. 6. Доведіть за якими напрямками проводиться аналіз фінансового стану підприємства. 7. Визначити у чому полягає зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві. 8. Доведіть за якими напрямками здійснюється аналіз фінансових результатів підприємства. 9. Визначити мету планування витрат. ТЕМА № 2. Індивідуальні зміни ПЛАН 1. Школи індивідуальних змін 2. Визначення типу особи по відношенню до змін на основі типології Майерс-Бріггс (MBTI) 3. П’ять чинників індивідуальної реакції на зміни 4. Модель трансформаційних змін Шайна 5. Чотирьохетапний цикл навчання (Д. Колб) 6. Таксономія Блума
ЛІТЕРАТУРА Грин М. Управление изменениями: пер. с англ. [Текст] / Майк Грин. – СПб.: ДК, 2007. Виханский О.С. Менеджмент. [Текст] / О.С. Виханский, А.И. Наумов. – 3-е изд. – М.: Гардарика, 2010. Коттер Дж. Впереди перемен: пер. с англ. [Текст] / Джон Коттер. – М.: Олимп-Бизнес, 2007. Майстер Д. Стратегия и толстый курильщик. Как наконец сделать то, что будет для вас полезно": пер. с англ. [Текст] /. Дэвид Майстер. – М.: Манн, Иванов и Фербер, 2008. Рамперсад Х. Универсальная система показателей деятельности. Как достигать результатов, сохраняя целостность: пер. с англ. [Текст] / Хьюберт Рамперсад. – М.: Альпина Паблишерз, 2009.
НА САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ Ø Матриця готовності співробітників до змін (О. Віханський, А. Наумов); Ø Навчальна модель змін ADKAR-PROSSI (Джеф Найят); Ø Оцінка вірогідності успіху змін (Хьюберт Рамперсад); Ø Неординарні способи переконання співробітників в необхідності змін (Джон Коттер); Ø Типологія співробітників по відношенню до змін (Ф. Кругер); Ø Корекція переваг співробітників при проведенні стратегічних змін (Давид Майстер);
1. ШКОЛИ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗМІН
|
