Гуманістично-психологічний підхід

Ідея: Допомогти людині примірятися з самим собою.

Організацією править далеко не розум і важливо уміти спілкуватися на емоційному рівні.

Справжньої ефективності не досягти без повного емоційного володіння ситуацією.

Моделі:

Ієрархія потреб Маслоу

Роджерс: шлях до особистого зростання

Гештальт-підхід

Одним із фундаторів гуманістичної психології є американський дослідник К. Роджерс (1902-1990). Він вважав, що в кожної людини є прагнення стати компетентною і здібною настільки, наскільки це можливо для неї біологічно. Основним положенням його теорії е самооцінка, уявлення людини про себе, „Я-концепція", що породжується у взаємодії з іншими людьми. Але формування самооцінки не проходить без конфліктів, вона часто не збігається з оцінкою людини оточуючими, і виникає дилема — чи прийняти оцінку інших, чи залишитися зі своєю. Здатність до гнучкої самооцінки, уміння завдяки досвіду переоцінити систему цінностей, що виникла раніше, — усе це визначається К.Роджерсом як важлива умова психічної цілісності особистості та її психічного здоров'я в різних життєвих ситуаціях.

Завдяки К. Роджерсу явище самосвідомості та самооцінки, їх функції' в поведінці та розвитку суб'єкта стали важливим предметом подальших психологічних досліджень інших представники) гуманістичного напряму психологи США – Г. Олпорта (1887-1967) та А. Маслоу(1907-1970).

А. Маслоу досліджував проблеми особистісного росту і розвитку. Його теорія є своєрідною альтернативою біхевіоризму і психоаналізу, які заперечували творчість, любов, альтруїзм та інші людські цінності.

Центральним поняттям гуманістичної психології є самоактуалізація.

Вивчаючи видатних людей, А.Маслоу виокремив характеристики особистості, що самоактуалізується:

1. Ефективніше сприйняття реальності і комфортніше ставлення до неї.

2. Прийняття себе, інших, природи.

3. Спонтанність, простота, природність.

4. Центрованість на завданні, а не на собі.

5. Деяка потреба в усамітненні.

6. Автономія, незалежність від культури і середовища.

7. Постійна свіжість оцінки.

8. Міжособистісність і досвід зовнішніх станів.

9. Почуття співпричетності, єднання з іншими.

10. Більш глибокі міжособистісні стосунки.

11. Демократична структура характеру.

12. Розрізнення засобів і цілей, добра і зла.

13. Філософське невороже почуття гумору.

14. Творчість, що самоактуалізується.

Особистість, що самоактуалізується, не досконала, вона може переживати і негативні відчуття. Самоактуалізація — не відхід від проблеми, а рух від проблем уявних і простих до проблем реальних і складних.

А. Маслоу описує вісім шляхів самоактуалізації індивіда:

1. Повне і самовіддане переживання життєвої ситуації з підвищеною усвідомлюваністю та інтересом.

2. Прагнення до особистісного росту в кожному життєвому виборі, навіть якщо це пов'язано з ризиком, насамперед з ризиком виявитися в невідомому.

3. Ставати реальним, існувати фактично, а не лише в потенціалі.

4. Чесність і прийняття відповідальності за свої дії. Відповіді на питання, що виникають, необхідно шукати в собі.

5. Розвиток здатності „кращого життєвого вибору", уміння вірити своїм судженням та інтуїції, діяти від повідно до них.

6. Розвиток своїх потенційних можливостей.

7. Прагнення до „піку переживань", коли ми повніше усвідомлюємо світ і себе, думаємо, діємо і відчуваємо ясно і точно.

8. Виявлення своїх „захистів" і робота по відмові від них.

Крім цього, відомою є концепція А. Маслоу, у якій він виокремлює ієрархію фундаментальних потреб, що розвиваються від нижчих до вищих:

1) фізіологічні потреби;

2) потреби в безпеці;

3) потреби в любові й прихильності;

4) потреби у визнанні та оцінці;

5) потреби в самоактуалізації.

Рівня самоактуалізації досягають не всі особистості. Характеристиками особистості, яка досягла рівня самоактуалізації, є невимушеність у поведінці, ділова спрямованість, вибірковість, глибина та демократичність у стосунках, незалежність, вияви творчості тощо.

Гештальт-підхід сприяє встановленню справжнього контакту між людьми, розвитку творчого пристосування кожної унікальної людини до навколишнього середовища і, простіше кажучи, до свого власного життя, а також усвідомленням тих внутрішніх механізмів, які дуже часто штовхають нас на повторення застарілих стереотипів у поведінці. Він виявляє наші процеси блокування або зриви в циклі задоволення наших власних потреб, і, працюючи зі страхами, власними заборонами та ілюзіями, ми таки досягаємо БАЖАНОГО!

Гештальт-підхід прагне не просто до пояснення причин наших труднощів, а до дослідження нових шляхів їх вирішення. І не просто відповідає на запитання «Чому це у мене так відбувається?», А надає перевагу мобілізуючому нас до змін питанню: «Як я можу це змінити?»

 

 

2. ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ ОСОБИ ПО ВІДНОШЕННЮ ДО ЗМІН НА ОСНОВІ ТИПОЛОГІЇ МАЙЕРС-БРІГГС (MBTI)

Е. Кемерон і М.Грін пропонують зручний спосіб визначення типів особи по відношенню до змін на основі типології Майерс-Бріггс (MBTI).

Найбільш ефективний засіб визначення типу особи – типологія Майерс-бріггс (MBTI). Дану модель розробила Катерина Бріггс і її дочка Ізабелла Майерс. MBTI заснована на роботі швейцарського психоаналітика Карла Юнга. MBTI визначає вісім різних переваг особі в певні моменти, з яких створюється індивідуальна комбінація.

Вісім характеристик типів особи можна представити наступними парами:

А) ДЖЕРЕЛО ЕНЕРГІЇ

Екстраверсія – енергія черпається із зовнішнього світу, завдань і об'єктів.

Інтроверсія – з внутрішнього світу, думок і відчуттів.

Б) ЦЕНТР УВАГИ І СПОСОБИ ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ

Відчуття пов'язані з п'ятьма відчуттями, сьогоденням і минулим.

Інтуїція – з можливостями і моделями, з майбутнім.

В) СПОСІБ УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ

Мислення – рішення ухвалюються об'єктивно і логічно на основі поняття вірного і невірного,.

Почуття – емпатичне ухвалення рішень на основі особистих цінностей.

Г) СТИЛЬ ЖИТТЯ ІНДИВІДУУМА

Думка – життя на впорядкованому і передбаченому світі.

Сприйняття – життя на гнучкішому і стихійному світі, де відкриті варіанти вибору і рішення не приймаються до останнього моменту.

Наприклад, людина, що віддає перевагу інтроверсії,інтуїції, мисленню і думку (І І М Д),володіє одними характеристиками, а людина що віддає перевагу екстраверсії, відчуттям, почуттям і сприйняттю (Е В П С) – зовсім іншими.

MBTI застосовується і підтверджується ось вже п'ятдесят років, причому люди рідко відхиляються від свого початкового типу. Звичайно, екстраверти можуть провести якийсь час наодинці з собою в роздумах, а інтроверти – у великих групах за обговоренням широкого круга питань. Просто певний тип особи має конкретні переваги і відрізняється від інших типів. Тобто, коли справа доходить до змін,люди з різними перевагами реагують по-різному, неважливо, в якій ролі вони виступають – агентів або реципієнтів.

Для простоти аналізу типи МВТI можна об'єднати в чотири категорії:

Перша – обережні і передбачливі люди – задумливі реалісти (інтроверт, що віддає перевагу відчуттям).

Друга – люди створюючі концепції, які відображають реальне положення справ, – задумливі новатори (інтроверти, що віддають перевагу інтуїції).

Треті володіють енергією і ентузіазмом для виконання задуму – активні реалісти (екстраверт, що віддає перевагу відчуттям).

Четверті – активні новатори (екстраверти, що віддають перевагу інтуїції) – дуже скоро захочуть досліджувати нові області (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Тип МВТI по квадранту	Задумливий реаліст	Задумливий новатор
Що більше всього цікавить	Практична сторона справи	Думки, ідеї, концепції
Як навчаються	Прагматично, читаючи і спостерігаючи	Концептуально, читаючи, слухаючи і виявляючи зв'язки
На чому зосереджуються зусилля при змінах	На рішенні, що саме слід зберегти, а що змінити	На створенні нових ідей і теорій
Девіз	" Не лагодь те, що не зламане"	" Давайте продумаємо заздалегідь"
Тип МВТI по квадранту	Активний реаліст	Активний новатор
Що більше всього цікавить	Дії	Нові способи діяльності
Як навчаються	Активно, експериментуючи	Творчо, разом з тими, що оточують
На чому зосереджуються зусилля при змінах	На поліпшенні положення	На втіленні нових ідей
Девіз	" Давайте просто зробимо це"	" Давайте змінимо це"

 

Щоб скористатися даним методом при управлінні змінами потрібно відповісти на наступні питання:

· Що вам підходить з різних параметрів, а що ні?

· Як ви поводитиметеся з людиною схожого типу при складних змінах?

· Яка допомога потрібна вам для подолання змін?

 

 

3. П'ЯТЬ ЧИННИКІВ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РЕАКЦІЇ НА ЗМІНИ

Кемерон і Грін виділили п'ять чинників, які обумовлюють індивідуальну реакцію на зміни:

• Природа змін.

Зміни можна нав'язати ззовні або створити зсередини. Вони можуть бути еволюційні і революційні по суті. Повсякденні і одноразові. Поверхневі і глибокі. Що розширюють і обмежують. Різні типи змін викликають різне відношення і педалюють відповідну поведінку.

• Наслідки змін – в чию користь.

Означають дуже багато залежно від того, в чию вони користь: співробітників, клієнтів, суспільства, акціонерів, правління. Хто вийде переможцем, а хто – переможеним?

• Історія підприємства.

Тобто відомості про те, як воно переживало зміни у минулому (або як сприймається організація, що купує дане підприємство), яка система відносин переважає, який рівень менеджменту і ресурсів для ефективного управління змінами, що принесе майбутнє крім змін.

• Тип особи – головний визначальний чинник реакції на зміни.

По типології Майерс-Бріггс (описаним раніше) можна сказати, як людина відноситиметься до змін. Також важлива мотивація – наприклад, мотивація владою, статусом, грошима або приналежністю.

• Індивідуальна історія.

Тут мається на увазі попередня дія і реакція на зміни, рівень знань і досвіду, стабільність життя і стадія кар'єри індивідуума. Наприклад, людина, що потрапляла під скорочення раніше, може наново пережити початкову травму і потрясіння незалежно від нинішнього управління ситуацією. А, можливо, вона вже придбала необхідну гнучкість і упевненість з досвіду і готова справитися з ситуацією своїми силами.