ТАКСОНОМІЯ БЛУМА

Поділ цілей навчання на групи. Після закінчення Другої світової війни група американських педагогів і психологів під керівництвом відомого вченого Б. Блума розробила загальні способи і правила чіткого формулювання та впорядкування педагогічних цілей. У 1956 р. вийшла у світ "Таксономія", частина, в якій було описано цілі пізнавальної (когнітивної) області. Поняття "таксономія" взято з біології (у перекладі з грецької означає "розміщення у порядку"; "закон").

До цілей першої, когнітивної групи входять такі, які передбачають запам´ятовування і відтворення вивченого матеріалу, а також розв´язання проблем, у ході яких необхідно переосмислити наявні знання, будувати їх нові об´єднання, структури, створювати нові знання. Цілі цієї групи в основному представлені у навчальних програмах, підруч­никах та посібниках, у повсякденній шкільній практиці.

Другу групу цілей (афективна, емоційно-ціннісна сфера) становлять цілі формування емоційно-особистісного ставлення до навколишнього світу. Вони виражаються через сприймання, інтерес, нахили, здібності, переживання почуттів, формування відношення, його осмислення і вияв у діяльності.

Цілі навчання психомоторної сфери становлять третю групу. Вони включають ті чи інші види моторної (рухливої) маніпулятивної діяльності нервово-м´язової координації. Це навички письма, мовні навич­ки, фізичні та трудові навички.

Використання чіткої, впорядкованої системи цілей навчання, на думку Б. Блума, дуже важливе для побудови навчального процесу у зв’язку з тим, що, по-перше, знаючи цілі навчання, учитель впорядко­вує їх, визначає першочергові, базові, порядок і перспективу подаль­шої роботи; по-друге, знання вчителем конкретних цілей дає мож­ливість пояснити учням орієнтири в їх спільній роботі; по-третє, чітке формулювання цілей, які виражені через результати діяльності, піддається надійній і об´єктивній оцінці.

Елементи таксономії Блума. Цілі навчання у когнітивній сфері можуть бути виражені через такі елементи засвоєння (їх ще називають елементами таксономії Блума): знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез і оцінка. Нижче розшифровується їх зміст, а також та діяльність, виконання якої передбачається даним рівнем освоєння змісту:

/. Знання. Ця категорія означає запам´ятовування та відтворення матеріалу, який вивчається. Йдеться про запам´ятовування і відтворен­ня термінів, конкретних фактів, методів і процедур, основних понять, правил, принципів, цілісних теорій.

2. Розуміння. Показником розуміння значення вивченого може бути здатність людини встановлювати зв´язок одного матеріалу з іншим, перетворювати його із одної форми вираження в іншу, пе­реводити його з однієї "мови" на іншу (наприклад, зі словесної у гра­фічну, математичну і навпаки). Як показник розуміння може також бути інтерпретація матеріалу учнем (пояснення, короткий виклад), прогнозування майбутніх наслідків, що випливають із наявних даних.

3. Застосування. Цей елемент засвоєння означає уміння використовувати вивчений матеріал у конкретних умовах і нових ситуаціях. Сюди входить застосування правил, методів, уміння розбивати матер­іал на складові понять, законів, принципів, теорій.

4. Аналіз. До цієї категорії належить виділення частин цілого, вияв­лення взаємозв´язку між ними, осмислення принципів організації ціло­го. Навчальні результати характеризуються осмисленням не тільки змісту навчального матеріалу, а і його внутрішньої структури.

Учень, який добре оволодів цією категорією навчальних цілей, ба­чить помилки й огріхи в логіці міркувань, бачить різницю між фактами і наслідками, оцінює значимість даних.

5. Синтез. Ця категорія означає вміння комбінувати елементи, щоб одержати ціле з новою системною властивістю. Таким новим продук­том може бути повідомлення, план дій, нова схема тощо.

6. Оцінка. Як категорія навчальних цілей, вона означає вміння оцінювати значення того чи іншого матеріалу для конкретної мети. Судження і умовиводи учня мають засновуватися на чітких критеріях. Учень оцінює логіку побудови матеріалу у вигляді письмового тексту, оцінює відповідність висновків уже даним і т.д.

Матриця цілей навчання. Конкретизація цілей навчального пред­мету на основі даної таксономії проводиться у два етапи. На першому виділяються цілі навчального курсу, на другому – цілі на рівні конкретної теми.

Детальна специфікація цілей оформлюється у вигляді таблиці, ряд­ки якої представляють елементи змісту навчального матеріалу, а стовпчики – провідні типи інтелектуальної діяльності учнів під час засвоєння цих елементів. Нижче як приклад подається матриця цілей навчальної групи до теми " Спадковість і мінливість" із курсу загальної біології.

	Елементи засвоєння
Елементи знань	Розуміння	Відтворення	Застосування	Аналіз	Синтез	Оцінка
Спадковість - загальна властивість організмів	+	+	+
Формування генотипу	+	+	+	+	+	+
Що таке мінливість	+	+	+	+	+	+
Механізм неспадкової мінливості	+	+	+
Механізм спадкової мінливості	+	+	+
Співвідносний характер спадкової мінливості	+	+	+
Мутації як вид спадкової мінливості	+	+	+	+	+

Як видно, для того, щоб подати цілі навчальної групи через еле­менти "знання", "розуміння", "застосування", "аналіз", "синтез", "оц­інка", необхідно здійснити глибокий науково-методичний аналіз змісту навчального матеріалу, його структури, послідовності вивчення і співвіднести кожен елемент змісту з елементами засвоєння.

Підсумок. Після Другої світової війни група американських пе­дагогів і психологів під керівництвом Б. Блума розробила правила чіткого й однозначного формулювання і впорядкування цілей навчан­ня. Вони визначили цілі когнітивної групи, цілі афективної групи (вони виражаються через сприймання, інтереси, нахили, здібності тощо) та цілі психомоторні (навички письма, мовні, фізичні, трудові навички). Цілі когнітивної групи можуть бути виражені через такі елементи засвоєння, як розуміння, відтворення, застосування, аналіз, синтез, оцінка.