Міф як перша історична форма культури.
Київська Русь мала великий міжнародний авторитет і широкі зовнішні зв'язки, з її можновладцями ріднилися представники королівських династій Європи і навіть могутні візантійські василевси. У час християнізації Русь могла диктувати власні умови Візантії, державі, звідки до Києва прийшло християнство і мистецтво якої було тоді передовим у Європі. Тому й сам процес запровадження християнства, і запозичення тих чи тих елементів культури відбувалися не механічно, вони постійно переосмислювалися в контексті дійсності, творчо перероблялися, набуваючи нового національного забарвлення. повнювала його. Церкви та собори ставали головними осередками громадського й освітнього життя. При церквах та монастирях засновувалися і діяли школи, переписувалися й зберігалися книги, творилися літописи. Духівництво впливало на все суспільне життя: єпископи брали участь у радах князів, а князі шанували їх за великий розум і кмітливість; митрополити часто керували київським віче і мали більший вплив на їх рішення, ніж слабосильні київські князі другої половини XII ст. Вони ставали символом колишньої єдиної Русі. Відповідно до зростання ролі й авторитету духівництва, зростала й кількість єпархій. На 1240 рік їх у нас було вже 16. Християнізація Русі відіграла прогресивну роль в історичному розвиткові українського народу, сприяла зміцненню єдності держави, всебічному збагаченню культури, встановленню та зміцненню державно-політичних і культурних зв'язків Київської Русі з країнами Близького Сходу й Західної Європи. Органічно увійшовши в давню українську культуру, християнство посутньо визначало зміст і особливості становлення й утвердження українського національного духу, найхарактерніших рис нашої національної ментальності.
Лесь Курбас – режисер-реформатор Лесь Ку́рбас (повністю — Олександр-Зенон Степанович Курбас; * 25 лютого 1887, Самбір — 3 листопада 1937, Сандармох) Навчався він у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр. Назва «Молодий театр» з'явилася вже влітку 1917 року. Молодий театр — це театр пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. Він також спирався на досвід режисерів-новаторів К. Станіславського, Б. Брехта та ін. Творча програма Леся Курбаса відзначилася історичною далекоглядністю. Митець уперше в історії українського професійного театру розробив комплексну програму театральної реформи, що включала виховання нового актора — громадянина, нового типу режисера — ідейного і творчого інтерпретатора п'єси, вистави. Лесь Курбас був закоханий в Україну і створив свій театр на рівні кращих театрів Європи. У 1922 році діячі «Молодого театру» створюють у Києві творче мистецьке об'єднання — модерний український театр «Березіль». Це було ціле об'єднання, яке мало шість майстерень-лабораторій, де проводилися дослідження з технології сцени. Робота цехів мала два напрямки: студійне навчання і практичну діяльність. Найцікавішою була режисерська лабораторія, в якій вибирався репертуар, обговорювалися п'єси, визначалися концепції, жанрово-стильові особливості майбутньої вистави та мізансцени, проводилась робота з акторами, художниками, інспекторами сцени, глядачами. Втіленням творчих пошуків театру стали вистави, постановку яких Лесь Курбас здійснює в різних стилях: традиційно-реалістичному, народного гротеску, імресіоністичному. Етапною у творчості українського театру стала вистава «Гайдамаки» Т. Шевченка. Міф як перша історична форма культури. Міфологія - історично перша форма духовної культури. Вона виникає на самій ранній стадії суспільного розвитку. Тоді людство у формі міфів, тобто оповідей, переказів намагалося дати відповідь на всі хвилюючі людей питання. Значну частину міфології складали космологічні міфи, присвячені пристрою світобудови, виникнення найбільш важливих явищ природи, тварин і людей. Разом з тим велика увага в міфах приділялася різним стадіям життя людей, таємницям народження і смерті, всіляким випробуванням, які підстерігають людину на її життєвому шляху. Особливе місце займають міфи про досягнення людей: добування вогню, винахід ремесел, розвитку землеробства, приручення домашніх тварин. У міфі переплетені зародкові елементи релігії, філософії, науки, мистецтва. Органічний зв'язок міфу з ритуалом, що здійснювалася музично-хореографічними, "предтеатральнимі" і словесними засобами, мала свою приховану, не усвідомлену естетику. Мистецтво, навіть повністю емансипувалися від міфу і ритуалу, зберегло специфічне поєднання узагальнень з конкретними образами(не кажучи вже про широкий оперуванні міфологічними темами та мотивами).
|
