Стратегічні аспекти управління портфелем страхової компанії

У сучасній практиці господарювання оптимально сформований страховий портфель являється одним із найважливіших факторів забезпечення фінансової надійності страхової компанії. Огляд літературних джерел дозволив зробити висновок, що сучасна економічна думка, в основному, розглядає особливості управління страховим портфелем через призму фінансових аспектів, і приділяє значну увагу опису можливостей використання економіко-математичних моделей в даних цілях, тоді як питання стратегічного управління портфелем страхової компанії, залишається недостатньо вивченим.

Стратегічне управління страховим портфелем можна визначити як процес планування, аналізу та регулювання величини та структури страхового портфеля за допомогою математичних методів, певного набору фінансових інструментів, методів стратегічного управління з метою забезпечення фінансової стійкості самого портфеля, та досягнення стратегічних цілей компанії. Причому у процесі досягнення вказаної мети управління стратегічним портфелем, керівництво страхової компанії визначає та встановлює шляхи вирішення певних стратегічних та тактичних завдань управління портфелем, способи управління портфелем (активний чи пасивний). Для досягнення мети управління страховим портфелем менеджменту страхової компанії необхідно переглядати портфель не рідше 1 разу в рік. На основі такої оцінки фахівці мають робити висновки про необхідність коригування величини та структури страхового портфеля з метою впливу на зростання прибутковості страхового портфеля або зменшення величини його ризику. Крім цього, необхідно здійснювати поточне коригування структури портфеля протягом року на основі моніторингу чинників, що можуть викликати зміни в складових частинах портфеля.

Так, визначено, що на формування страхового портфеля і подальше управління ним впливають наступні чинники: стратегічні цілі страховика, андерайтинг, політика перестрахування, політика урегулювання страхових збитків (останні три чинники, зазвичай використовують як інструменти оптимізації портфелю страхової компанії). Вибір моделі та виду формування страхового портфелю залежить від того, які основні стратегічні цілі ставить перед собою страховик (максимізація прибутку, збереження існуючих позицій на ринку, збільшення частки присутності на ринку, приріст капіталу). На основі узагальнення літературних джерел та дослідження практики функціонування страхових компаній складено порівняльну характеристику трьох моделей формування страхових портфелів: агресивної, консервативної, диверсифікованої. Кожній з яких відповідають певні види страхових портфелів: спеціалізований, класичний, комбінований. Залежно від цілей страховика він вибирає певну модель страхового портфеля: для досягнення максимального рівня прибутковості – агресивну модель; для збереження своїх позицій на страховому ринку, свого капіталу – класичну; для збільшення частки присутності на страховому ринку – диверсифікований. Але задля досягнення поставленої мети недостатньо лише вибрати певний тип страхового портфеля. Страховик повинен створити систему, модель з управління сформованим страховим портфелем.

Іншим важливим стратегічним аспектом управління страховим портфелем є те, що страховий портфель можна описати як сукупність трьох груп продуктів, які дозволяють визначати перспективи розвитку страхових операцій на певній території діяльності страховика: перша група — основні страхові продукти (забезпечують найбільший обсяг надходження страхових премій, мають низький рівень ризику та користуються попитом на страховому ринку); друга група— додаткові страхові продукти (підтримують стабільний обсяг збору страхових внесків, мають різний рівень ризикованості страхових операцій, потребують додаткових витрат для залучення страхувальників); третя група — стратегічні страхові продукти (передбачають забезпечення в перспективі надходження значного обсягу страхових премій). Конкурентні переваги, кожної з груп страхових продуктів в портфелі (що можуть характеризуватися розмірами страховим тарифів за видами страхування, правилами страхування, кількістю нових страховим продуктів, терміном страхування, обсягами страхової відповідальності страхової компанії та ін.) мають вагоме значення у визначенні стратегічної позиції страхової компанії на ринку. Зокрема даний індикатор можна використати при побудові матриці стратегічної позиції страхової компанії в галузі (SPACE-аналіз), за результатами якої визначається одна з 4 можливих стратегічних позицій: агресивна, конкурентна, консервативна, оборонна. Аналіз стратегічної позиції страхової компанії за використання даної матриці (при збереженні індикатора – конкурентні переваги страхового портфелю) дозволяє моделювати бажану стратегічну позицію страхової компанії на ринку, приймаючи ті чи інші рішення стосовно управління страховим портфелем.

У практичній діяльності, управляти портфелем страхової компанії відокремлено від інших сторін діяльності недоцільно. Зокрема, важливо проводити зіставлення структури страхового портфеля страховика з його інвестиційною політикою. У даному випадку має діяти основний принцип – чим більше в портфелі договорів короткострокового страхування, тим більше має бути в структурі активів ліквідних засобів. Окрім того, структура страхового портфелю відображається і в організаційній структурі компанії (наявність Відділів Асистанс, Методології і ін.).

Аналіз наукової літератури з проблематики дослідження довів, що поставлені стратегічні цілі компанії не завжди узгоджені із практикою формування страхового портфеля. Вперше на збалансованість страхового портфеля українські компанії почали звертати увагу у 2005 році. Знову актуальним дане питання стало у 2009 — 2010 pp. у зв’язку із наслідками фінансової кризи, і продовжує таким бути, зважаючи на досить значні рівні збитковості портфелів українських страхових компаній типу «non-life». Так основними чинниками неадекватної структури страхового портфелю можна вказати наступні: структура страхового портфеля не забезпечує балансу між більш збитковими та менш збитковими видами страхування; невідповідність розміру і структури страхового портфеля страховим резервам.

Отже, стратегічне управління страховим портфелем можна визначити як процес планування, аналізу та регулювання величини та структури страхового портфеля за допомогою математичних методів, певного набору фінансових інструментів, методів стратегічного управління з метою забезпечення фінансової стійкості самого портфеля, та досягнення стратегічних цілей компанії. Стратегічні аспекти управління портфелем страхової компанії можна описати наступними положеннями: оптимальне поєднання видів страхування з різними доходами й ступенем ризику — як елемент збалансованого страхового портфеля; структура страхового портфеля за видами та частками певних видів страхування відповідає стратегічним намірам керівництва компанії; конкурентні переваги страхового портфелю – як один із індикаторів за яким визначають стратегічне положення компанії на ринку (аналіз або моделювання матриці стратегічної позиції страхової компанії дозволяє приймати відповідні управлінські рішення стосовно управління страховим портфелем).