Книжкові оправи

Книжкові оправи діляться на типи (номери) за конструкцією (цільна чи складена, тверда чи м'яка, обрізна чи з кантом) і за зовнішнім матеріалом (картон, папір з покривним шаром, технічна чинатуральна тканина, шкіра, пластмаса).

 

Рис. 2. Конструкція оправи: а — суцільнокрита; б — складена

 

Тепер застосовуються такі типи (номери) оправ:

№ 5 — складена, з кантами, тверді сторонки покриті папером, спинка — тканиною;

№ 6 — цільнокрита, гнучка з кантами чи без них;

№ 7 — цільнокрита, тверда з кантами, часто з прямим корінцем (картонний відстав), покриття може бути тка­ниною чи синтетичним матеріалом або папером (масою не менше 100 г);

№ 8 — складена, тверда з кантами, деталі оправи можуть бути покриті двома різними покривними матеріалами;

№ 9 — всі види синтетичних оправ, які не мають відстава і приклеюються до корінця блока.

Книги в оправах розраховані на довгий термін корис­тування.

Складені книжкові оправи, виготовлені з використанням паперового покриття і тканинної спинки, застосовуються для підручників, окремих видань художньої літератури, книг для дітей, вчених записок та праць інститутів.

Ціл ьнокриті оправи на тканинній основі дістали поширен­ня при виготовленні передплатних видань художньої літера­тури, альбомів, енциклопедій та інших книг, розрахованих на довгий термін користування.

Цільнокриті оправи, покриті папером і завчасно задруко-вані шрифтовим чи ілюстративним зображенням з припресу-ванням прозорої полімерної плівки, використовуються для видання великими тиражами дитячої, художньої літератури, а також мистецьких книг і альбомів.

Книжкові обкладинки № 1, № 2, № 3, № 4 застосовуються для покриття брошур. Види покриття брошур можуть бути: вкладанням в обкладинку, покриття обкладинкою звичайне, криття врозпуск і покриття з кантом.

Вкладанням в обкладинку (внакидку) випускаються видання обсягом до 68 сторінок при папері вагою 1 м² менше 80 г і до 52 сторінок — при папері від 80 г і більше. Неповні частини друкованого аркуша при комплектуванні вкладан­ням повинні накидатися на повний зошит. Внутрішній зошит обов'язково залишається повним.З усіх видів криття брошур основним є криття врозпуск, при якому на обкладинці роблять чотири рубчики і приклею­ють її не тільки до корінця, а й до першої сторінки блока.

Рис. 4. Види покриття книжкових обкладинок:

№ 1 — вкладання в обкладинку, № 2 — криття звичайне,

№ 3 — криття врозпуск, №4 — криття з кантами

 

Обкладинка з кантами використовується лише для мало-обсягових (до 5—6 аркушів) та малотиражних рекламно-довідкових брошур.

Розміри приклейки обкладинки до першої та останньої сторінок блока при критті врозпуск — 5—7 мм з обов'язко­вим закривання дроту чи кінців ниток холостих стібків при шитті на ниткошвейних машинах.

В обкладинках випускають книги, розраховані на корот­кий термін використання при інтенсивному користуванні або на середній термін використання при малій інтенсивності користування, а також невідповідальні видання індиві­дуального користування.

Суперобкладинка — елемент зовнішнього оформлення книги, який являє собою прямокутний аркуш паперу, що за висотою дорівнює висоті оправи чи обкладинки і несе додаткову інформацію (текст, зображення) та обгортає книгу. За шириною суперобкладинка ширша за оправу чи обкладин­ку на ширину, достатню для загину під них.

Частини суперобкладинки, що завертаються (загинають­ся) під оправу чи обкладинку, називаються клапанами. Клапани часто оформляються текстом чи ілюстраціями. Первісна функція суперобкладинки -- захист книги від пошкоджень і забруднення — зберігається і сьогодні, але її інформативне та естетичне завдання переважає.

Відносна самостійність суперобкладинки стосовно оправи дозволяє оформляти її багатше. На ній розміщують інформа­цію про саму книгу, про серію книг, про видавництво та його діяльність, про автора і т. ін., що робить суперобкладинку важливим засобом реклами. На естетику суперобкладинки і її роль у книжковому ансамблі впливають рекламна функ­ція, цільність поверхні, яка дозволяє зробити єдине компо­зиційне вирішення, можливість п'ятичастинного членування (дві сторонки, спинка і два клапани), тонкість і гнучкість паперу. Деколи використовують внутрішній бік суперобкла­динки. Додатково суперобкладинку лакують або наклеюють на неї прозору плівку, що підвищує міцність і покращує її естетичні якості.

Суперобкладинка виникла внаслідок бажання захистити книгу від пилу). Спочатку це була не більше ніж звичайна обгортковий папір, яка не виконувала презентаційної ролі аж до першої світової війни. Потім суперобкладинка стала не тільки захищати книгу, а й допомагати її продавати. Типові елементи суперобкладинки - назва книги, ім'я автора на передній стороні і фотографія автора на звороті. Опис книги та інформація про автора зазвичай розташовуються на одворотах суперобкладинки. Назва книги та ім'я її автора розміщуються зліва направо на корінці книги, якщо вона досить товста, або одним рядком знизу вгору, якщо книга тонка і місця недостатньо (в західному книжковому дизайні на суперобкладинці і на корінці звичайно розташовують рядок зверху вниз). Суперобкладинка повинна виражати єдину ідею, відображати настрій і характер книги і в той же час запрошувати зазирнути в неї. Іноді ім'я автора має більше значення, ніж назва, іноді навпаки. Колись видавництво Стооуе Ргезз для однієї зі своїх книг вперше розробило відразу три суперобкладинки. Цей набір був відісланий оптовому продавцю; його попросили вибрати ту суперобкладинку, яка, на його думку, допоможе краще продавати книгу. Цей прийом залучає книгопродавців у виробничий процес і робить їх більш зацікавленими в даній книзі.

Книги можуть, окрім того, одночасно виходити в двох суперобкладинка, що дозволяє влаштувати двоколірну композицію в магазині і залучити покупця. На початку 90-х років видавці книг в твердій палітурці стали використовувати помітні суперобкладинки, схожі на м'які обкладинки, конкуруючи за місце на полицях магазинів. На деяких суперобкладинка стали використовуватися більш чотирьох кольорів, металізовані фарби, рельєф і інші виробничі прийоми. Суперобкладинка дає видавцеві можливість використовувати повнокольоровий друк для книг у твердій палітурці, а також застосовувати різні суперобкладинки для однієї і тієї ж книги.

Суперобкладинки можуть бути двоколірними - чорний плюс додатковий. Для зменшення вартості видавці іноді друкують їх в один колір на тонованій папері. Використовувана папір лакується або ламінується тільки з одного боку. З тією, де розташоване зображення. Сторона яка прилягає до самої книзі, зазвичай залишається шорсткою для того, щоб суперобкладинка не ковзала по палітурки. Видавці зазвичай друкують суперобкладинки тиражем, більшим, ніж тираж самої книги. Додаткові примірники використовуються для реклами, а також для заміни суперобкладинок, пошкоджених при перевезеннях, доставках та продажу.