Лінія “ціна – споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, пов”язані із зміною ціни одного із товарів. Вона лежить в основі побудови кривої попиту.Функція корисності – співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем. Функція пропозиції – функція, яка визначає величину пропозиції залежно від факторів, що впливають на неї. Цінова війна – циклічне, послідовне зниження ціни продукту з метою витіснення конкурентів з олігополістичного ринку. Часткова рівновага – рівновага, що встановилася на окремому ринку. Чиста монополія – монополія, за якої на ринку існує єдиний продавець товару, в якого немає близьких замінників. Явні витрати – це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів.
Ep= ( (Q2-Q1)/(P2-P1) ) * ( (P1+P2)/(Q1+Q2) ) Бюджетна лінія – пряма: В=РхХ+РуУ. Нахил бюджетної лінії tgx=Qy/Qx=Px/Py Віддача від маштаба TC3/TC1: Q3/Q1 Гран. норма тех-го заміщення працею капітала (MRTSLK) MRTSLK= -(D К/ D L), капіталом праці MRTSK L = -(D L/ D К) Гранична норма заміщення MRSxy=(-DY)/DX тому MRSxy= Px/Py (MUx/MUy=Px/Py,MUx/ Px= MUy/Py) Граничний виторг(MR) MR = DTR/DQ Граничний продукт(МР) МР = DТР/DX, Граничні витрати (МС) МС= D ТС/ D Q. Економічний прибуток(збиток) П = TR – TC максимізація прибутку MR = MC = P Еластичність пропозиції ES = DQ*P/DP*Q Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (EXY) обчислюється за формулою: EXY=(DQY*PY)/(DPX*QX) Нахил ізокости дорівнює PL/ Pk Постійні витрати (TFC) Змінні витрати(TVC) Сукупні витрати підприємства(TC) TC(Q) = TFC + TVC(Q) Принцип раціональності MUx/Px = MUy/Py (MU – гранична корисність “ютель” ) Рівноважна ринкова ціна PE P = AR = MR = D Загальний виторг TR збільшується зі збільшенням випуску продукції. Рівняння ізокости ТС = L*PL +K*Pk в точці дотику MRTSLK= -(D К/ D L) = MPl/MPk = PL/Pk Середні змінні витрати(AVC) AVC = TVC/Q Середні постійні витрати (AFC) AFC = TFC/Q Середні сукупні витрати (АТС) АТС=ТС/Q Середні сукупні витрати (ATC) ATC(Q) = AFC(Q) + AVC(Q) Середній виторг(AR) AR = TR/Q Середній продукт (AР) AP = TP/X TP – сукупний продукт Сукупний(валовий) виторг(TR) TR = P*Q Ціноутворення монополіста P=MC/(1-1/|ED|). Ціну продукції(монопольна) Р за формулою Р=МС/(1+1/Еd)
Який бюджет споживача, якщо ціна товару А 4 грн.? -В\Р=100;В=400 б) за яких умов відбувається зсув бюджетної лінії В1 в положення В2? -↓Рв в) побудуйте криву попиту на товар Б;-В=400; В\Р=80; Р=5; В\Р=50; Р=8 г) чому дорівнює гранична норма заміщення в точці Х2?-товар А- товаром Б 40\50; товар Б- товаром А 50\40 д) яку кількість товару А купить споживач, який прагне максимізувати корисність, в точці Х1?
а) в якому періоді (довгостроковому чи короткостроковому) функціонує фірма?-коротк. б) визначте суму грошей, яку необхідно авансувати, щоб забезпечити виробництво 100 одиниць продукції, якщо ринкова вартість одиниці капіталу 100 грн., одиниці праці - 50 грн.;-ТС=LPL=Kmax*Pk=400 в) яка гранична норма технологічного заміщення капітала працею в точці В?-5\10 г) який ефект віддачі від росту масштабів виробництва при збільшенні обсягів виробництва з 100 до 200 одиниць?-зрост. а) в якому періоді (довгостроковому чи короткостроковому) функціонує фірма?-коротк.
а) в умоваххипу ринку функціонує дана фірма?-доск. конкуренцiя б) в якому часовому інтервалі (довгостроковому чи короткостро-ковому) діє фірма?-короткост. в) який обсяг продукції та за якою ціною буде продавати фірма на цьому ринку, якщо вона прагне максимізувати прибуток?-g3;Р=А г) площа якого прямокутника відображає величину постійних витрат фірми за умов максимізації прибутку?-АВEF д) який відрізок буде відповідати лінії пропозиції фірми на обраному в п.б) часовому інтервалі?-g1→g3;EJ
Що трапиться на ринку, якщо верхній рівень цін буде встановлений на рівні Р1? Р3? Чим пояснюється перехід з точки F в точку С? Чи вірно ствердження, що еластичність Еd однакова в кожній точці прямої D1? Що може привести до зсуву лінії D1 в положення D2? Які наслідки цього зсуву? Що відбувається при зміщенні точки А в точку В
а) визначте величину середніх постійних витрат виробництва100 од. продукції;-AFC=TFC\Q=18\100 б) який обсяг продукції та за якою ціною буде продавати підприємство, яке прагне максимізувати прибуток?-TR-TC Q=160 R=36000\160=225 в) який обсяг продукції забезпечить беззбиткове виробництво?-100-200од г) чи можна стверджувати, що граничні витрати менш граничного доходу, якщо випуск продукції менш 160 одиниць? (Обгрунтуйте свою відповідь.)-3-я фаза виробництва так МR=MC=Pmax Pmin=MC=ATC, ATC-minATC↓MR д) чи буде виробник нарощувати обсяги виробництва понад 160 одиниць?-так до 200од, поки буде отримув. Прибут
Аналіз змін у попиті й у величині (обсязі) попиту. Чинники попиту. –14 Аналіз змін у пропозиції і у величині (обсязі) пропозиції. Чинники пропозиції. –37 Бюджетне обмеження вибору споживача та його зміни під впливом зміни доходів і цін. -8 Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага. –38 Визначення ефектів доходу та заміщення для різних благ. -12 Виробнича функція: поняття і параметри. –20 Віддача (продуктивність) змінного фактора виробництва: поняття, закономірності зміни. –21 Віддача від збільшення масштабів виробництва і структура галузі. –34 Вплив зміни цін на сукупну виручку товаровиробників за умов різної еластичності попиту. – 16 Економічна ефективність монополії. –49 «Економічний» та «бухгалтерський» підходи до визначення витрат і прибутку підприємства. –26 Еластичність попиту за доходом. – 17 Еластичність попиту на ринку ресурсів. Ефект доходу та ефект заміщення. –59 Ефект від збільшення масштабу виробництва та його відображення в характері виробничої функції. –24 Ефекти доходу та заміщення товарів як обгрунтування закону попиту. - 9 Ефективність ринків досконалої конкуренції. –44 Залежність споживання благ від зміни доходу споживача. Лінія Енгеля. -10 Залежність споживання від варіацій цін на блага. Побудова ліній «ціна—споживання» та ліній попиту. -11 Земля як фактор виробництва. Економічна та земельна рента. –64 Зміст поняття «попит». Індивідуальний і ринковий попит. Закон попиту та обгрунтування його дії. –13 Ізокоста: поняття, графічна побудова, зміна положення під впливом варіацій цін виробничих факторів. – 29 Інвестування. Визначення поточної (дисконтованої) вартості активу довгострокового і безстрокового (довічного) володіння. - 62 Інституціональна природа сучасної фірми. Загальні, специфічні, інтерспецифічні ресурси фірми. Трансакційні витрати. –69 Капітал як фактор виробництва. –61 Картельні угоди: визначення квот, умови реалізації, протиріччя, ефективність. – 56 Концептуальні основи сучасної теоретичної економіки. Мікроекономіка як її складова частина. - 1 Концепція витрат «втрачених можливостей». Альтернативні витрати: поняття і склад. –25 Мета, роль і особливості функціонування мікросистем у ринковій економіці. - 3 Механізм встановлення рівноваги підприємства у довгостроковому періоді за умов монополістичної конкуренції. –52 Мікроекономічна модель підприємства. Поняття «виробничі фактори». –19 Можливі варіанти поведінки фірм за умов олігополістичного ринку. Причини і механізм «цінових війн». –55 Нецінова конкуренція на ринку монополістичної конкуренції. – 51 Обгрунтування рівноваги виробника на основі спільного аналізу виробничої функції та витрат. –30 Обгрунтування розширення виробничої діяльності підприємства. Графічна побудова лінії «експансії». –35 Олігополістична структура ринку і взаємообумовленість дій партнерів. –53 Перехресна еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери використання. –18 Позаринкові ефекти, їх регулювання. -70 Поняття «нормальний прибуток», «чистий економічний прибуток». Вплив зміни їх кількісних значень на ділову активність підприємців. –32 Поняття «пропозиція». Індивідуальна і ринкова пропозиція. Закон пропозиції та обгрунтування його дії. –36 Поняття і види монополій. Умови довгострокової рівноваги монополістів різних видів. –45 Поняття: корисність блага; сукупна та гранична корисність; принцип спадної граничної корисності. - 5 Похідний попит і принцип оплати факторів. – 57 Праця як фактор виробництва. Формування ціни праці у різних ринкових ситуаціях. –60 Предмет, суб’єкт і методологія мікроекономіки. - 2 Принцип неухильного зростання граничних витрат: сутність, графічна інтерпретація, значення в діяльності підприємства. –28 Проблеми оптимальності та загальна економічна рівновага. –68 Реакція ринку на одночасні одно- та різноспрямовані зміни попиту і пропозиції. –39 Ринково-продуктова стратегія підприємства у короткостроковому періоді на ринку з монополістичною конкуренцією. –50 Ринково-продуктова стратегія підприємства-монополіста (визначення ціни та обсягу виробництва). –46 Рівновага в економіці обміну. – 66 Рівновага виробника на ринку ресурсів. –58 Рівновага на ринку капітальних благ у коротко- і довгостроковому періодах. –63 Рівновага споживача: сутність та обгрунтування з кардиналістських позицій. - 6 Рівновага споживача: сутність та обгрунтування з ординалістських позицій. - 7 Рівновага споживача: технологічний та економічний вибір. –33 Рівновага у виробничій сфері. –67 Рівновага фірми, галузі, ринку в довгостроковому періоді за умов досконалої конкуренції –43 Стратегія поведінки конкурентної фірми за певних витрат виробництва та варіаціях ринкових цін на її продукцію. –42 Стратегія поведінки підприємства за умов досконалої конкуренції. Два підходи до максимізації прибутку. –41 Сутність і взаємозв’язок показників середньої і граничної виручки з ціною продукції за умов досконалої конкуренції. –40 Технічне заміщення факторів виробництва: допустимі межі, норма заміщення. –23 Типовий характер зміни витрат виробництва у довгостроковому періоді. –31 Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді. – 27 Характеристика виробничої функції з двома змінними факторами. –22 Характеристика основних моделей ринкових структур. - 4 Цінова дискримінація: поняття, умови, види. –48 Цінова еластичність попиту і поведінка монополіста. –47 Цінова еластичність попиту: суть, зміни, чинники. –15 Ціноутворення за олігополії: загальна характеристика. –54 Часткова і загальна рівновага ринкової економічної системи. –65
Гр.блага вирізняються також невинятковістю – пропонуються всім без винітку членам сусп-ва. Готовність сусп-ва платити за гр.благо – це сума індивідуальних бажань платити за нього, бо кожен має можливість спожити сумарну кількість виробленого товару. Крива попиту – вертикальне підсумовування кривих індивідуального попиту. Еф-ним буде той обсяг вир-ва гр.блага, який відповідає точці перетину кривої сукупного попиту та кривої гранич.витрат. Лінія “ціна – споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, пов”язані із зміною ціни одного із товарів. Вона лежить в основі побудови кривої попиту. Ефекти впливу зміни доходу та цін на обсяг попиту споживача: Ефект заміщення – це ефект, який вказує на те, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став дешевшим (х), інші більш дорогі товари (у,…). Ця показується рухом вздовж кривої байдужості Un. Ефект доходу – це ефект, який виникає внаслідок впливу на попит споживача зміни обсягу його реального доходу. Зміна останнього викликана зміною ціни товару (х) без врахування ефекту заміщення. Ефект доходу показує переміщення від одної кривої байдужості U1 до іншої U2.
№11.Залежність споживання від варіацій цін на блага. Побудова ліній “ціна-споживання” та “лінії попиту”. Kpивa, щo пpoxoдить чepeз yci тoчки piвнoвaги, якi вiдпoвiдaють piзним вeличинaм дoxoдy, нaзивaєтьcя лiнiєю «дoxiд—cпoживaння» (pис.4.1). Зaлeжнo вiд змiни дoxoдy мoжe змiнитиcя i cтaвлeння cпoживaчa дo блaгa X: як дo блaгa з нopмaльнoю cпoживчoю цiннicтю (пoвнoцiннoro) aбo ж блaгa з низькoю cпoживчoю цiннicтю (нeпoвнoцiннoгo). Cпoживaння пoвнoцiнниx блaг пpи збiльшeннi дoxoдy зpocтaє, щo зyмoвлює дoдaтний нaxил лiнiї «дoxiд—cпoживaння». Cпoживaння нeпoвнoцiнниx, блaг пpи збiльшeннi дoxoдy cкopoчyєтьcя, щo зyмoвлює вiд’ємний нaxил лiнiї «дoxiд—cпoживaння». Якщo зa нeзмiннoї вeличини бюджeтy змiнюєтьcя цiнa блara X, тo бюджeтнa лiнiя здiйcнює пoвopoт нaвкpyги тoчки cвoгo пepeтинy з вepтикaльнoю вiccю, дocягaючи бiльш вiддaлeниx кpивиx бaйдyжocтi. Bci тoчки oптимyмy, якi yтвopюютьcя дoтикoм бюджeтнoї лiнiї, щo пoвepтaєтьcя, дo кpивиx бaйдyжocтi, визнaчaють лiнiю «цiнa—cпoживaння». Boнa пoкaзyє, як pearyє cпoживaч нa змiнy цiни oднoгo iз блaг. Piзнoвид тaкoгo взaємoзв’язкy, в cвoю чepгy, зaлeжить вiд пoв’язaнocтi блaг y cпoживaннi. Для блaгозaмiнникiв лiнiя «цiнa—cпoживaння» мaє вiдмний нaxил, a для дoпoвнюючиx блaг—дoдaтний (pиc. 4.3 i 4.4). Лiнiя «цiнa—cпoживaння» мoжe бyти викopиcтaнa для пoбyдoви лiнiї iндивiдyaльнoгo пoпитy шляxoм вcтaнoвлeння гpaфiчнoї вiдпo-вiднocтi пeвниx oптимaльниx кiлькocтeй дaнoгo блaгa i цiн цьoгo ж блaгa (pиc. 4.5).
12.Визначення ефектів доходу та заміщення для різних благ. Реакція споживача на зміну ціни може бути поділена на два моменти. У відповідь на зміну відносних цін споживач замінює блага, які відносно подорожчали, на ті, які відносно подешевшали, має місце ефект заміни. У відповідь на зміну реального доходу споживач змінює обсяг благ залежно від їх різновиду (повноцінні чи неповноцінні) – має місце ефект доходу. Якщо благо вважається споживачем повноцінним, обсяг його споживання при зростанні ціни зменшується, якщо неповноцінним – обсяг споживання збільшується. Результати спільного впливу ефекту заміни та ефекту доходу для різних благ подано на рис.4.6 і рис.4.7 ст.33.
Ефект заміщення – це ефект, який вказує на те, що споживач у процесі споживання заміщує товаром, що став дешевшим (х), інші більш дорогі товари (у,…). Це показується рухом вздовж кривої байдужості Un. Ефект доходу – це ефект, який виникає внаслідок впливу на попит споживача зміни обсягу його реального доходу. Зміна останнього викликана зміною ціни товару (х) без врахування ефекту заміщення. Ефект доходу показує переміщення від одноїкривої байдужості U1 до іншої U2.
13.Зміст поняття “попит”. Індивідуальний та ринковий попит. Закон попиту ті обгрунтування його дії. Уподобання окремого споживача на ринку товарів визначають його біжання придбати товар, а бюджетні можливості в порівнянні з цінами – можливість придбання. Процес виявлення бажання та можливостей завжди відбувається в певний проміжок часу за інших незмінних умов. Функція, на якій базується модель попиту, має вигляд: QD=f(P), де QD– обсяг попиту, або кількість одиниць товару, яка може бути придбана покупцем; Р – ціна одиниці товару. Попит окремого споживача наз. індивідуальним попитом.
Ринковий попит – це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни. Крива ринкового попиту характеризує сукупність обсягів товару, на який пред”являється попит, при умові, що ціна задовольняє всіх покупців товару. Ця крива визначається сумою індивідуальних попитів при кожній ціні. Обсяг (величина) попиту є саме такою кількістю товару, яку бажає і може придбати споживач (споживачі) в певний проміжок часу за деякою ціною (з діапазону можливих цін) за інших незмінних умов.
Якщо змінюється ціна товару, то спостерігається зміщення вздовж лінії попиту (а–>в), а якщо змінюється якась з нецінових детермінант – зміщення самої лінії попиту (D1–> D2). Ці зміни діагностуються по-різному і називаються, відповідно, змінами обсягу попиту та змінами умов попиту (або попиту в цілому).
14.Аналіз змін у попиті й у величині (обсязі) попиту. Чинники попиту. Обсяг (величина) попиту є саме такою кількістю товару, яку бажає і може придбати споживач (споживачі) в певний проміжок часу за деякою ціною (з діапазону можливих цін) за інших незмінних умов. Закон попиту – зростання ціни за інших незмінних умов призводить до зменшення обсягу попиту, і навпаки. Графічно така залежність має вигляд лінії з від”ємним нахилом (рис.5.1 ст.41).
Умови, в яких форм-ся попит, хар-ть середовище, в якому здійснюють свій вибір споживачі. Основними чинниками (детермінантами) попиту, окрім ціни даного товару (QD=f(P)), вважаються: · Ціни товарів-замінників (ст.40); · Ціни доповнюючих товарів (ст.40); · Дохід споживачів (І); · Уподобання споживачів (М); · Очікування споживачів щодо змін на ринку (О); · Природні (зовнішні) умови споживання (Z). Зазначені чинники (ст.41), що їх називають неціновими детермінантами попиту, визначають умови, в яких форм-ся попит.
№15 Цінова еластичність попиту: суть, методика обчислення, чинники. Важливу роль у вивченні можливих реакцій економічних суб”єктів на зміну ціни відіграє поняття еластичності. Еластичність – це чутливість однієї економічної змінної до зміни іншої економічної змінної, її здатність реагувати на цю зміну. Еластичність попиту відносно ціни (цінова еластичність) показує, наскільки змінюється обсяг попиту залежно від зміни ціни. При зміні еластичності попиту практичне значення мають не абсолютні величини, а відносні. Тому де ЕDP – цінова еластичність попиту; DQ – зміна обсягу попиту; DР – зміна ціни. Якщо зміна ціни на 1% викликає зміну обсягу попиту більшу, ніж 1%, - маємо еластичний попит, Е DP>1 Якщо зміна ціни на 1% призводить до зміни в обсязі попиту меншої,, ніж 1%, - маємо нееластичний попит, Е DP<1. Попит одинично-еластичний, коли ЕDP=1 (це означає, що попит зростає (спадає) відповідно до зміни ціни). Якщо зміна ціни не викликає ніякої зміни попиту (тобто ЕDP=0), тоді ми маємо досконало нееластичний попит. Якщо ж нескінченно мала змінна ціни викликає незкінченне розширення попиту (тобто ЕDP=¥;), тоді ми маємо досконало еластичний попит. Точкова ел-ть характеризує відносну зміну попиту при нескінченно малій зміні ціни. Дугова ел-ть –ел-ть між двома точками і визначаеться як середня ел-ть за формулою центральної точки. Формула центральної точки цінової ел-ті Фактори цінової еластичності: · Важливість товару для споживача (предмети розкошу- ел., хліб – неел.) · Рівень замінюваності товару (чим більше субститутів – тим більша ел. попиту) · Питома вага товару в доході споживача (чим більша – тим ел-ше) Фактор часу (попит на товар біль еластичний в довгостроковому періоді)
16.Вплив зміни цін на сукупну виручку товаровиробників за умов різної еластичності попиту. За умов різної еластичності попиту зміна ціни викликає відповідну реакцію покупців на зміну обсягів покупок і сукупного виторгу. Так, при зниженні ціни за еластичного попиту обсяг покупок різко зростає, зростає і сукупний виторг. При зниженні ціни за нееластичного попиту попит зростає дуже повільно, а сукупний виторг спадає. Існує загальне правило: якщо попит нееластичний, то сукупний виторг продавця змінюється в тому ж напрямі, що і ціна. За еластичного попиту напрями зміни цих величин протилежні.
17.Еластичність попиту за доходом. Коефіцієнт еластичноcті попиту за доходом EI характеризує міру реакції обсягу попиту на товар за зміни величини доходу споживача. EI показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту на товар за зміни доходу споживача на 1%. Коефіцієнт еластичноcті попиту за доходом EI обчислюється за формулою: EI=(DQ*I)/(DI*Q). Якщо EI>0, товар вважається “неповноцінним”. Серед повноцінних товарів виділяють товари першої необхідності (0<EI<1) та предмети розкоші (EI>1).
18.Перехресна еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери використання. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (EXY) характеризує міру реакції обсягу попиту на один товар (X) на зміну ціни іншого товару (Y). EXY показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту на товар X за зміни ціни товару Y на 1%. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (EXY) обчислюється за формулою: EXY=(DQY*PY)/(DPX*QX). Для незалежних товарів EXY=0, для замінників, EXY>0, для взаємодоповнюючих товарів EXY<0.
19. Мікроекономічна модель підприємства. Поняття виробничих факторів. Мікроекономіка розглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів в готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем. Підприємство є ринково-виробничою системою. Воно в одночас виступає у ролі споживача факторів виробництва, та виробника і продавця продукції на ринку товарів і послуг. Ресурси або фактори виробництва – це блага, які потрібно придбати підприємству для забезпечення випуску інших благ – готової продукції. Розрізняють такі групи факторів виробництва: праця – всі розумові та фізичні витрати, що здійснюються в процесі виробництва, капітал – засоби виробництва, будівлі, споруди, устаткування тощо, природні ресурси – все, що може бути використане у виробництві в натуральному стані, без обробки. Як і в інших системах підприємство має свої входи та виходи. На вході в підприємство – фактори виробництва, а на виході – кінцеві результати: товари або послуги в грошовому вимірі. В залежності від можливості підприємства змінювати обсяг залучення ресурсів, виділяють тир періоди. 1) Миттєвий – період виробництва протягом якого не може бути змінений жоден з факторів, 2) Короткостроковий – період у виробничій діяльності підприємства, протягом якого один з факторів розглядається як змінний, а інші – постійні. 3) Довгостроковий – період в діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва. В мікроекономіці виходять з того припущення, що підприємство виробляє лише один продукт. Підприємство діє раціонально, тобто кожна фірма приймає всі рішення задля єдиної мети - максимізації прибутку. Досягнення цієї мети потребує відповісти на питання: що виробляти?, яким чином виробляти?, для кого призназначаються результати виробництва?. Підприємство суверенне у прийнятті рішень щодо власної діяльності, тобто воно незалежно ропводить свою виробничу політику.
20. Виробнича функція: поняття і параметри Сукупний, середній та граничний продукт. Виробнича функція є важливою характеристикою діяльності підприємства. Виробнича функція показує залежність між максимально можливим обсягом випуску продукції (Q) та обсягом ресурсів, які для цього використовуються. Наприклад, якщо для виробництва застосовуються два фактори робоча сила (L) та капітал (К), то виробнича функція матиме вигляд: Q = f (K,L) Ця функція відноситься до довгострокового періоду. Функція в короткостроковому періоді матиме лише одну змінну, і буде показувати максимально можливі обсяги випуску продукції за різних обсягів використання цього фактору при незмінних обсягах залучення інших факторів. Тому вона отримала назву однофакторної. Загальний обсяг виробництва, який досягається за певного залучення одного фактору при незмінному обсязі використання інших факторів, називається сукупним продуктом (TP). Середній продукт (МР) – показує середню віддачу (продуктивність) змінного фактора, тобто загальний обсяг продукції, що припадає на одиницю фактора (X). AP = TP/X Граничний продукт(МР) – це приріст загального обсягу продукції досягнутий завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва. МР = DТР/DX, де DТР – приріст виробництва, DX – приріст змінного фактору.
21. Віддача (продуктивність) змінного фактору виробництва: поняття, закономірності зміни, обгрунтування управлінських рішень щодо розширення та згортання виробництва.
Загальний обсяг виробництва, який досягається за певного залучення одного фактору при незмінному обсязі використання інших факторів, називається сукупним продуктом (TP). Середній продукт (МР) – показує середню віддачу (продуктивність) змінного фактора, тобто загальний обсяг продукції, що припадає на одиницю фактора (X). AP = TP/X Граничний продукт(МР) – це приріст загального обсягу продукції досягнутий завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва. МР = DТР/DX, де DТР – приріст виробництва, DX – приріст змінного фактору. Якщо витрати змінного фактора збільшувати у нескінченно малих кількостях, то граничний продукт виражатиме граничну продуктивність фактора виробництва. Розглянемо випадок діяльності підприємства в короткостроковому періоді (підприємство змінює лише один фактор виробництва). Типова виробнича функція вигляжає таким чином: Змінюваними показниками тут є ТР, АР, МР. ТР збільшується і досягає свого максимума в точці А. Середній продукт досягає найбільшого значення в точці В, а потім зменшується. Граничний продук зростає до точки С а потім теж спадає. МР може навіть набувати від’ємеі значення, тобто залученння нових одиниць ресурсу веде до зменшення сукупного продукту. Таким чином виявляє свою дію закон спадної продуктивності (віддачі) змінного фактора виробництва. Згідно цього закону продуктивність залученні кожної наступної одиниці змінного ресурсу буде меншою за віддачу попередньої одиниці ресурсу. Най ефективніше використання ресурсу досягається в точці перетину АР і МР, тому що в цій точці средній продукт максимальний. Виділяють чотири стадії виробництва: 1) поки АР, ТР, МР збільшується треба обов’зково збільшувати залучення змінногоо фактору виробництва. 2) Починає знижуватись МР, але інші показники ще зростають. Необхідно збільшувати обсяги виробництва. 3) Обсяг продукції аксимальний, ТР все ще зростає, але АР вже знижується. 4) Слід припинити залучення ресурсу, тому що МР<0.
22. Характеристика виробничої функції з двома змінними факторами. Ізокванти та їх можливі конфігурації. Двофакторна виробнича функція, або ізоквантна варіація факторів виробництва характеризує виробничий процес, в якому змінним є обсяг використання двох факторів виробництва. Ізокванта – це лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації двох ресурсів, які дають змогу отримати однаковий обсяг виробництва продукції. Чим більша кількість використовуваних ресурсів, тим більший обсяг виробництва продукції, тим далі від початку координат знаходиться відповідна ізокванта. Сукупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу продукції, називається картою ізоквант. Фактори виробництва є в деякій мірі взаємозамінними, взаємозамінність ресурсів в різих точках ізоквант різна. Взаємозаміність ресурсів характеризується граничною нормою технологічної заміни (MRTS). Ця величина показує на скільки одиниць має зменшитись виробниче споживання одного ресурсу в обмін на збільшення споживання іншого ресурсу на одиницю при умові незмінного обсягу виробництва. Наприклад норма технологічної заміни праці капіталом виглядає таким чином: MRTSlk = -DL/DK На малюнку 2 показано карту ізоквант для факторів з ідеальною взаємозамінністю, на малюнку 3 – карта ізоквант факторів виробництва з фіксованою пропорцією їх використання.
Ізокванта для виробничої функції з фіксованою пропозицією факторів виробництва
Ізокванта для виробничої функції з ідеальною взаємозамінністю
23. Технічне заміщення факторів виробництва: допустимі межі, норма заміщення.
а капіталу працею
24. Ефект від збільшення масштабу виробництва та цого відображення в характері виробничої функції та функції витрат. Розширюючи обсяги виробництва для виготовлення більшої кількості продукції, виробники залучають все більшу і більшу кількість необхідних ресурсів, підприємство таким чином змінює масштаб виробництва. При цьому можливий різний ефект від масштабу виробництва. Якщо обсяг виробництва збільшується швидше за обсяги використання ресурсів, то ми маємо зростаючий ефект від масштабу виробництва. Якщо приріст обсягів виробництва відповідає темпам зростання витрат ресурсів, то це – постійний масштаб виробництва. Якщо темпи зростання випуску продукції менші за темпи зростання витрат виробництва, то це спостерігається ефект спадної віддачі від масштабу виробництва. На малюнках зображено взаємозв’язок виробничої функції з масштабом виробництва. Зверху-вниз показано спадний, постійний та зростаючий ефекти від масштабу виробництва.Ефект масштабу виробництва відповідним чином зв’язаний з динамікою середніх витра в довгостроковому періоді. Коли LAC зменшуються, це свідчить про зростаючий ефект масштабу, якщо збільшується то спадний ефект масштабу. Коли LAC=const, спостерігається постійний ефект масштабу.
25 Концепція витрат “втрачених можливостей”. Поняття і склад альтернативних витрат. Сукупні, середні та граничні витрати.
26. “Економічний” та “бухгалтерський” підходи до визначення витрат та прибутку підприємства. В мікроекономіці розрізняють бухгалтерські та економічні витрати. Бухгалтерські витрати – це фактичні витрати підприємства на виробництво продукції у певному обсязі. Проте економічні ресурси можуть бути використані для виробництва іншого (альтернативного) товару. Витрати, які виникають як результат втрачених можливостей по альтернативному використанню ресурсів називаються альтернативними або економічними. Для окремого підприємства – це витрати на ресурси разом із недоотриманням виручки від недодержання найкращого альтернативного способу використання цих ресурсів. Бухгалтерські витрати відрізняються від економічних ще тим, що не містять в собі вартості тих послуг факторів виробництва, використовуваних у відповідному процесі, які є власністю підприємства. Витрати обумовлені використанням факторів виробництва, які знаходяться у власності підприємства, називають неявними витратами. Явні витрати – це витра
|
Виражаючи корисність блага в грашових одиницях, отримуємо цінність блага. Витрати споживання або вартість даної кількості блага – це грошові кошти або ринкова ціна одиниці блага помножена на кількість одиниць блага. Вигода (цінність) перевищує витрати (вартість), оскільки споживач готовий заплатити за попередні одиниці блага більш високу ціну, ніж ту, яку він реально платить при купівлі. Різниця між цінністю і вартістю блага наз. споживчим надлишком (надлишок споживача). Його можна розглядати як різницю між максимальною ціною, яку споживач заплатив би за кожну кількість блага Х, і ринковою вартістю цієі кількості.
Матем.дослідження моделі попиту здійсн-ся за функц-ою залежністю, ща враховує вплив чинників (ціни товарів-замінників, доповнюючих товарів, дохід споживачів, їх уподобання та очікування, зовнішні умови спож-ня), але найчастіше – цінової детермінанти (QD=f(P)). Закон попиту – зростання ціни за інших незмінних умов призводить до зменшення обсягу попиту, і навпаки. Графічно така залежність має вигляд лінії з від”ємним нахилом (рис.5.1 ст.41).
Гранична норма технологічного заміщення працею капітала (MRTSLK) визначається величиною капіталу,що може замінити кожна одиниця праці, не викликаючи збільшення чи зменшення виробництва. Цей показник подібний до граничної норми заміщення,що використовується при аналізі поведінки споживачів. MRTSLK= -(зміна К/зміна L).Випукла форма ізоквант показує, що гранична норма технологічного заміщення працею капіталу зменшується по мірі руху по ізокванті. Це означає,що кожна година праці може заміщувати все менше і меншу кількість годин роботи машин, коли капітал витісняється працею, а виробництво залишається на тому ж самому рівні.Причина зменшення граничної норми технологічного заміщення в тому, що фактори доповнюють один одного.Взаємодоповнення факторів вир-ва - одна з основних передтеч теорії виробництва. Можливості взаємозаміщення факторів вир-ва знаходяться в діапазоні від випадку, коли фактори ідеально взаємозамінні, до виробничої функції із жорстко фіксованою пропорцією їх використання.
Важливими параметрами підприємства як мікроекономічної моделі є витрати. Використання кожного ресурсу можливе у виробництві іншого (альтернативного) товару. Витрати, які виникають в наслідок втрачених можливостей по альтернативному використанню ресурсів називаються альтернативними або економічними. Альтернативні витрати включають явні і неявні витрати. Явні виьтрати – це витрати, спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів. Неявні ресурси - це витрати ресурсів, які є власністю підприємства. Витрати для виробництва певного обсягу продукції Q називаються сукупними витратами (ТС). Середні сукупні витрати (АТС) – це кількість сукупних витрат, які припадають на втробництво одиниці продукції. АТС=ТС/Q. Граничні витрати (МС) – це приріст сукупних витрат підприємства, пов’язаний із виробництвом додаткової одиниці продукуції. Як правило, під граничнимивитратами розуміють витрати пов’язані з виробництвом останньої одиниці продукції. МС= ∆ТС/∆Q.
