Правовая статистика

Наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства економіки України та Державного комітету статистики України від 17.05.2000р. затверджено Методику визначення прожиткового мінімуму на одну особу та для осіб, які відносяться до основних соціальних та демографічних груп населення. Для розрахунку вартісних величин набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів та набору послуг використовуються середні споживчі ціни (тарифи) (далі - ціни) в країні (регіоні). Ціни (крім тарифів на комунальні послуги, електроенергію, послуги зв'язку) розраховуються Державним комітетом статистики України, і відповідна інформація щомісячно надається Мінпраці. Інформація про тарифи на комунальні послуги надається Мінпраці Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", Національною комісією регулювання електроенергетики України, на послуги зв'язку - Державним комітетом зв'язку та інформатизації України.

 

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення. Конкретний розмір прожиткового мінімуму щороку затверджується Верховною Радою.

Значення прожиткового мінімуму у соціальній сфері

Прожитковий мінімум застосовується для:

загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;

встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог

Конституції України та законів України;

визначення права на призначення соціальної допомоги;

визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;

встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

100. Государственное социальное обеспечение за счет бюджетных средств как одна из форм социального обеспечения в Украине

 

Ця організаційно-правова форма соціального забезпечення передбачає виділення коштів на соціальне забезпечення з державного та місцевих бюджетів.

За рахунок коштів бюджетів здійснюється соціальне забезпечення незастрахованих осіб в системі соціального страхування. Коло цих осіб, а також види соціального забезпечення, які їм надаються визначаються спеціальними законами. Основна мета здійснення соціального забезпечення за рахунок бюджету – матеріальна підтримка осіб, в яких при настанні соціального ризику знижуються доходи, або підвищення доходів особам, в яких вони нижчі прожиткового мінімуму.

 

101. Негосударственное социальное обеспечение как форма социального обеспечения

 

Недержавне соціальне забезпечення може здійснюватись:

 

1. В рамках колективно-договірного чи індивідуально-договірного регулювання на підприємствах,установах, організаціях;

2. Як благодійна діяльність фізичних та юридичних осіб;

3. Через недержавні пенсійні фонди, які здійснюють діяльність з недержавного пенсійного страхування.

 

102. Смешанное социальное обеспечение отдельных категорий граждан Украины

 

103. Понятие и виды стажа

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа
підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку
сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із
цим Законом і за який сплачено страхові внески.

 

Трудовой стаж — время (продолжительность) трудовой или другой общественно-полезной деятельности работника. Является основанием для возникновения права на пенсионное обеспечение, отпуск, получение пособия по временной нетрудоспособности, а также в ряде случаев - заработной платы. Основным документом, подтверждающим трудовой стаж являетсятрудовая книжка. (общий, спеціальный, непрерывный).

104.Характеристика специального стажа. Непрерывный трудовой стаж

 

Спеціальний трудовий стаж — це сумарна тривалість трудової та іншої суспільно корисної діяльності, виокремлена із загального стажу за її змістом або за умовами праці, в тому числі й кліматичними.

Спеціальним стажем вважаються роботи визначені Списками № 1 та № 2. Список № 1 визначає підземні, особливо шкідливі та особливо тяжкі умови праці. Список № 2 визначає інші роботи зі шкідливими і важкими умовами праці.

У стаж, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, включається фактичний час виконання робіт безпосередньо у виробництвах, цехах, ділянках, відділеннях за професіями і посадами, визначеними Списками № 1 і № 2, якщо працівник зайнятий на цих роботах повний робочий день. Робота за сумісництвом не зараховується до спеціального трудового стажу. Крім названих робіт, віднесених до спеціального стажу, законодавством встановлено ряд інших видів робіт і професій, що за своїм змістом є спеціальним ста­жем (трактористи-машиністи, сільськогосподарські працівники — доярки, свинарки, робітниці текстильного виробництва).

Ст. 13—14 Закону «Про пенсійне забезпечення» чітко визначаються тривалість спеціального трудового стажу і вік працівника, що дають право на пенсію на пільгових умовах (тільки для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах і в металургії, вік не має значення).

Вислуга років — це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв’язку з утратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком. Пенсія призначається як компенсація втраченої працездатності за професією.

Неперервний трудовий стаж — це тривалість останньої неперервної діяльності працівника на тому самому підприємстві, в установі, організації, в який може зараховуватися час попередньої роботи у визначеному порядку. На сьогодні неперервний стаж втратив своє попереднє значення.

Основним документом, що підтверджує трудову діяльність працівника, є трудова книжка. Запис у трудовій книжці є доказом трудової діяльності у тому випадку, коли він зроблений на підставі документів.

Крім трудової книжки, доказом трудового стажу можуть бути інші документи, видані за місцем роботи або архівними установами. Порядок підтвердження наявного тудового стажу за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93. Доку­менти, що підтверджують трудовий стаж, можуть бути такі: довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу зарплати, архівні довідки, членські квитки профспілки.

Час роботи осіб, що займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності і винятково на їхній праці, установлюється згідно з довідками Пенсійного фонду України про сплату страхових зборів у фонд. Так само підтверджується творча діяльність працівників.

Час навчання у вищих навчальних закладах, ПТУ, аспірантурі підтверджується дипломами та іншими документами, виданими на підставі архівних даних про період навчання.

105. Страховой стаж как общее условие назначения пенсий и помощи. Понятие страхового стажа, его отличия от общего трудового стажа, правовые последствия приобретенного трудового стажа

Загальний трудовий стаж — це сумарна тривалість трудової та іншої суспільно корисної діяльності, незалежно від перерв.

Загальний трудовий стаж має значення для призначення пенсії, надбавки до пенсії, для надання деяких видів допомог. Законом України «Про пенсійне забезпечення» (ст. 56) встановлено, що до стажу включається будь-яка робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню. Це означає, що до пенсійного стажу включається індивідуальна трудова діяльність, у тому числі зайнятих у колективах орендарів, робота за цивільно-правовим договором, якщо сплачувалися внески в Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування. У стаж роботи включається творча діяльність письменників, художників, композиторів та інших творчих працівників.

У трудовий стаж включається навчання у вищих навчальних закладах, в аспірантурі, докторантурі. Раніше таке навчання включалось до загального стажу, якщо йому передувала робота чи служба в армії. До стажу входить час догляду за дітьми (до досягнення ними трьох років), за дитиною-інвалідом до досягнення нею 16 років, догляд за пенсіонером, який потребує постійного стороннього догляду за висновком медичної установи.

У стаж роботи при призначенні пенсії за віком включається час інвалідності в зв’язку з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням.

Зараховується у трудовий стаж і період проживання дружин військовослужбовців офіцерського складу з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їхнього працевлаштування за фахом (не більше 10 років).

Як правило, в стаж зараховується час фактичної роботи, але іноді він обчислюється в пільговому порядку. Так, сезонні роботи, визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей» від 28.03.97, зараховуються за повний рік роботи.

У зв’язку з проведенням пенсійної реформи інститут трудового стажу, імовірно, втратить своє значення. Його замінить інститут страхового стажу — це сумарна тривалість періодів трудової діяльності застрахованої особи протягом її життя, за які сплачувались страхові внески.

 

 

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа
підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку
сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає
загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із
цим Законом і за який сплачено страхові внески.

 

106. Понятие, принципы и виды общеобязательного государственного социального страхования

 

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.(Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням;

На випадок безробіття; Від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; Пенсійне страхування).

 

 

108. Пенсии по возрасту. Льготное пенсионное обеспечение

Стаття 26. Умови призначення пенсії за віком

1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після
досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше
15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті,
право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші
після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по
31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня
1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по
31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня
1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по
31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня
1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по
31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня
1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по
31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня
1961 року. { Текст статті 26 в редакції Закону N 3668-VI (3668-17) від
08.07.2011 }

Стаття 27. Розмір пенсії за віком

1. Розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена
відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія,
у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи,
визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

2. За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за
віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання
чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше
діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період
страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, -
відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за
раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних
розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій
пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за
віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що
діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим
законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом
до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та
другою статті 42 цього Закону.

3. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок,
підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії
за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до
пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок
окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед
Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів,
установлених для осіб, які втратили працездатність. { Частина третя статті 27 в редакції Закону N 107-VI (107-17)
від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008;
в редакції Закону N 3668-VI (3668-17) від 08.07.2011 }
{ Щодо дії частини третьої статті 27 додатково див. Закони
N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005, N 489-V (489-16) від
19.12.2006 }

Стаття 28. Мінімальний розмір пенсії за віком

1. Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у
чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу
встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які
втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати
застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом,
мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі
зменшується на розмір зазначеної пенсії. { Абзац перший частини
першої статті 28 в редакції Закону N 3668-VI (3668-17) від
08.07.2011 }

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років
чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1
відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього
Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії
за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. { Абзац
другий частини першої статті 28 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2505-IV (2505-15) від 25.03.2005; в редакції Закону
N 3668-VI (3668-17) від 08.07.2011 }

Мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія
Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці"
(345-17), та працівникам, зайнятим повний робочий день під
землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на
підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років
для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і
показників (36-2003-п), затвердженим Кабінетом Міністрів
України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у
розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не
менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб,
які втратили працездатність. { Частину першу статті 28 доповнено
абзацом третім згідно із Законом N 345-VI (345-17) від
02.09.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1564-VI
(1564-17) від 25.06.2009 } { Частина перша статті 28 в редакції Закону N 2291-IV (2291-15)
від 23.12.2004 }

2. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж
передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком
встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу,
виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

3. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом
першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для
визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
(Статтю 28 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 2505-IV
(2505-15) від 25.03.2005) (Дія статті 28 поширюється на пенсіонерів, яким пенсію призначено
до набрання чинності Законом N 2291-IV (2291-15) від
23.12.2004)

Стаття 29. Підвищення розміру пенсії за віком у разі
відстрочки часу її призначення

1. Особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до
цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого
абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила
бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку,
пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на
день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії
за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на
такий відсоток:

на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після
досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на
строк до 60 місяців;

на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після
досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на
строк понад 60 місяців. { Частина перша статті 29 в редакції Закону N 3668-VI (3668-17)
від 08.07.2011 }

2. При цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць
страхового стажу не здійснюється. { Частина друга статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3668-VI (3668-17) від 08.07.2011 }

3. Жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року,
після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії,
обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5
відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію,
починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку.

 

109. Пенсии по инвалидности

 

Стаття 30. Умови призначення пенсії по інвалідності

1. Пенсія по інвалідності призначається в разі настання
інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату
працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі
каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за
наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

2. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того,
коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на
роботу чи після припинення роботи.

3. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання призначається відповідно
до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14).

Стаття 31. Групи інвалідності

1. Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три
групи інвалідності.

Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який
встановлюється інвалідність, визначаються органом
медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

2. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право
в установленому законом порядку оскаржити рішення органів
медико-соціальної експертизи.

Стаття 32. Страховий стаж, необхідний для призначення
пенсії по інвалідності

1. Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по
інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого
страхового стажу на час настання інвалідності або на день
звернення за пенсією:

для інвалідів I групи:

до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;

від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно -
10 років;

для інвалідів II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно -
10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно -
11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно -
13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно -
14 років.

Особи, визнані інвалідами після досягнення пенсійного віку,
передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по
інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці
першому частини першої статті 26 цього Закону. { Частина перша статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3057-IV (3057-15) від 03.11.2005; в редакції Закону N 3668-VI
(3668-17) від 08.07.2011 }

2. Якщо інвалідність настала в період проходження строкової
військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі
незалежно від наявності страхового стажу.

Стаття 33. Розмір пенсії по інвалідності

1. Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності
призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків
пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за
віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком,
обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

2. Непрацюючі інваліди II групи за їх вибором мають право на
призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком,
обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності
такого страхового стажу:

у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше
встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;

у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше
встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;

у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше
встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;

у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше
встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;

у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше
встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;

у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше
встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.

Непрацюючі інваліди II групи, визнані інвалідами після
досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону,
та інваліди III групи за їх вибором мають право на призначення
пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої
відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового
стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього
Закону. { Статтю 33 доповнено частиною другою згідно із Законом N 2153-IV
(2153-15) від 04.11.2004; в редакції Закону N 3668-VI
(3668-17) від 08.07.2011 }
{ Дія статті 33 поширюється на інвалідів, які вийшли на пенсію до
набрання чинності Законом N 2153-IV (2153-15) від 04.11.2004 }

Стаття 34. Період, на який призначається пенсія
по інвалідності

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк
встановлення інвалідності. Інвалідам - чоловікам старше 60 років і
жінкам старше 55 років пенсії по інвалідності призначаються
довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх
заявою.

Стаття 35. Строк виплати пенсії по інвалідності в разі
зміни групи інвалідності або відновлення
працездатності

1. У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі
виплачується з дня зміни групи інвалідності.

Якщо особа визнана інвалідом нижчої групи, пенсія
виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому
змінено групу інвалідності.

У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою
пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено
інвалідність.

2. У разі якщо особа не з'явилася в органи медико-соціальної
експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк,
виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця,
наступного за місяцем, у якому вона мала з'явитися на повторний
огляд.

3. У разі якщо строк повторного огляду медико-соціальної
експертизи інвалідом пропущено з поважних причин або в разі
визнання його знову інвалідом виплата пенсії по інвалідності
відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного
огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної
експертизи визнає її за цей період інвалідом. При цьому якщо під
час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу
інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період
виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії інвалідові було припинено у зв'язку з
відновленням здоров'я або якщо він не отримував пенсії внаслідок
нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі
наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної
пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за
умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти
років. Якщо минуло більше п'яти років, пенсія призначається знову
на загальних підставах.

Органи медико-соціальної експертизи зобов'язані повідомляти
територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому
законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким
призначена пенсія по інвалідності, та про нез'явлення цих осіб на
зазначений огляд.

 

110. Пенсии в связи с потерей кормильца

 

 

Стаття 36. Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою
годувальника

1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається
непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на
його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті
страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення
пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або
осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, -
незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія
у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того,
чи були вони на утриманні годувальника. { Абзац перший частини
першої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3668-VI
(3668-17) від 08.07.2011 }

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його
утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника,
якщо втратили джерело засобів до існування.

2. Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами
або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього
Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10
місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не
досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами
до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у
загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої
освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, -
до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж
до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними
23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; { Абзац другий
пункту 2 частини другої статті 36 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 1543-VI (1543-17) від 23.06.2009 }

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з
батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого
годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона)
не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого
годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

3. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на
утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в
частині другій цієї статті, якщо вони:

1) були на повному утриманні померлого годувальника;

2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була
для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога
була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й
самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на
пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

4. Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою
годувальника нарівні з рідними дітьми.

5. Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з
втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не
одержували аліментів від батьків.

6. Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з
втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.

7. Положення цього Закону, що стосуються сім'ї померлого,
відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно
відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом
порядку.

8. Пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер
внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" (1105-14).

Стаття 37. Розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника

1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в
розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків
пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше
непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком
померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними
частками.

2. Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника
призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті,
виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.

Стаття 38. Період, на який призначається пенсія у зв'язку з
втратою годувальника. Зміна розміру пенсії

1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на
весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника
вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36
цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку,
передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

2. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам
сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у
якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або
припинення виплати пенсії.

Стаття 39. Призначення однієї пенсії у зв'язку з втратою
годувальника на всіх членів сім'ї. Виділення
частки пенсії

1. На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку
з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.

2. На вимогу члена сім'ї із загальної суми пенсії
виділяється його частка, яка виплачується окремо.

Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця,
що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки
пенсії.

111. Пенсии за выслугу лет

 

Пенсія за вислугу років за певними своїми ознаками дуже схожа на пенсію за віком, оскільки вона, як і пенсія за віком, призначається довічно, не залежить від фактичної працездат­ності особи, для призначення пенсії за вислугу років до уваги бе­реться трудовий стаж, а іноді враховується і вік. Але пенсія за вислугу років має і суттєві відмінності. Перш за все, відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати про­фесійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, право на цей вид пенсії має не загальне коло громадян, як на пенсії за віком, а лише окремі категорії працівників, перелік яких установлено в ст. 54 і 55 За­кону України «Про пенсійне забезпечення», а також в інших спеціальних нормативних актах.

Запровадження такого виду соціального забезпечення як пенсії за вислугу років головним чином пояснюється специфікою відповідної роботи, професії чи посади, які пов'язані з підвищени­ми фізичними і емоційними навантаженнями і тривале перебуван­ня на яких призводить до інтенсивного зношування людського ор­ганізму, в наслідок чого працівник втрачає свою професійну працездатність до настання віку, необхідного для призначення пенсії за віком. А подальше використання працівника на такій роботі чи посаді не завжди є доцільним, а інколи і взагалі немож­ливим і тому виникає необхідність звільнення такого працівника з цієї роботи та компенсувати йому в певній мірі втрачений за­робіток у зв'язку з переходом на іншу роботу чи повним припинен­ням трудової діяльності. Отже встановлення пенсії за вислугу років в певній мірі є пільгою.

Пенсію за вислугу років можна визначити, як щомісячні гро­шові виплати з Пенсійного фонду та Державного бюджету, що при­значаються довічно в розмірі, співвіднесеному з минулим за­робітком, визначеній законодавством категорії працівників, які мають спеціальний стаж - вислугу років, встановленої тривалості.

Для пенсійного забезпечення за вислугу років юридичне зна­чення надається насамперед видам і тривалості спеціального стажу роботи (служби). Тому основною умовою для призначення цього виду пенсії є наявність встановленої законом тривалості вислуги років. Слід зазначити, що умови призначення пенсії за вислугу років для кожної категорії громадян неоднакові. Одним вони при­значаються лише за наявності вислуги років, незалежно від віку, другим - крім вислуги років, встановлюється і вік, а для третіх, наприклад, державних службовців, враховується, крім всього, і за­гальний стаж. Але для всіх категорій працівників обов'язковою умовою виходу на пенсію за вислугу років є полишення роботи чи посади, перебування на яких дає право на цей вид пенсії.

 

112. Порядок назначения и перерасчета пенсий

 

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=3&nreg=1058-15

 

раздел 6(ничего сложного).

 

113. Общая характеристика социального страхования на случай безработицы

 

Важливим здобутком нашої країни на етапі становлення ринкової економіки є створення системи соціального захисту населення від безробіття, що ґрунтується на принципах соціального страхування [1, ст. 46].

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок кош