Место психофизиологии в системе наук. Структура психофизиологии.

Перевтома — це патологічний стан, що розвивається в людини внаслідок хронічної фізичної чи психологічної перенапруги, клінічну картину якого визначають функціональні порушення в центральній нервовій системі.

В основі захворювання лежить перенапруга збуджувального чи гальмового процесів, порушення їхнього співвідношення в корі великих півкуль головного мозку. При неврозі змінюється також функціональний стан відділів ЦНС. При цьому вісцеральні розлади, що спостерігаються часто при перевтомі, можна розглядати як наслідок змін функціонального стану мозку, що регулюють нейрогуморальні процеси в організмі і контролюють вегетативні, гормональні і вісцеральні функції. Виділяють нечітко відмежовані одну від одної стадії.

I стадія. Для неї характерна відсутність скарг, зрідка людина скаржиться на порушення сну, що виражається в поганому засипанні і частих пробудженнях.

II стадія. Для неї характерні численні скарги, функціональні порушення в багатьох органах і системах організму і зниження фізичної працездатності(апатія, млявість, сонливість, підвищена дратівливість, зниження апетиту,блідість).

III стадія. Для неї характерний розвиток неврастенії і різке погіршення загального стану. Стан характеризується підвищеною нервовою збудливістю, почуттям втоми, втомлення, загальною слабістю, безсонням, апатією і сонливістю вдень.

89. Характеристика трьох видів функціональних систем.

 

Функціональні системи - це динамічні організації, що саморегулюються, діяльність усіх складових компонентів яких сприяє отриманню життєво важливих для організму пристосувальних результатів.

Функціональна система являє собою універсальну модель для розуміння і побудови будь-якої системи в різних класах явищ, включаючи організми, машини й соціально-економічні організації.

. Для досягнення корисних для організму результатів у функціональних системах вибірково об'єднуються елементи різних рівнів. В організмі це тканини різних органів, механізми нервової і гуморальної регуляції.. Регуляторні взаємини, властиві функціональним системам, забезпечують необхідну адаптивну стійкість результатів їх діяльності та взаємодії окремих елементів для досягнення корисних результатів для всього організму в цілому. Їх роль можуть виконувати результати метаболічних реакцій в тканинах, а також різні показники внутрішнього середовища організму, що забезпечують різні боки метаболічних процесів; результати поведінкової діяльності, що задовольняють провідні біологічні потреби живих істот у воді, їжі, розмноженні, уникненні небезпеки і т.д.; задоволення біологічних потреб, отримання освіти, задоволення духовних потреб, захист суспільства і т.д., тобто на досягнення людиною соціально значущих результатів (спеціальні функціональні системи соціального рівня).

90. Характеристика функціональних станів організму

Функціона́льний стан органі́зму — стан живої системи, який визначає рівень життєдіяльності організму, системну відповідь на фізичне навантаження, і дає змогу оцінити рівень адаптації організму до навколишнього середовища і до поставлених йому задач.

Особливістю нормального функціонального стану є те, що витрати функціональних ресурсів в організмі людини не виходять за межу працездатності. нормальний функціональний стан — це стан сформованої координації, коли процес збудження є рушійною силою лише для основної функціональної системи.

Для граничного функціонального стану характерні значні затрати функціональних ресурсів, які виходять за межу працездатності. У результаті загострюється нейрофізіологічний конфлікт між основною, побічною і відновлювальною функціональними системами.

Внаслідок цього трудова діяльність сповільнюється, при виконанні роботи виникають зайві і неточні дії та рухи, розсіюється увага, погіршується мислення, посилюються реакції на побічні подразники, наростає нервово-емоційне напруження.

Патологічний функціональний стан організму характеризується крайнім загостренням нейрофізіологічного конфлікту між функціональними системами. Відновлювальна функціональна система досягає значної сили і за допомогою гальмування намагається виключити активний стан мозку і перевести організм у сон. Щоб змусити себе працювати, працівникові потрібні велике напруження і вольові зусилля.

Він виявляється у вигляді різних функціональних порушень. У зв’язку з затратами «заборонених» енергетичних ресурсів відбуваються значні зрушення в показниках серцево-судинної системи, газообміну і діяльності інших внутрішніх органів а також дискоординація

Место психофизиологии в системе наук. Структура психофизиологии.

Структурно психофизиология подразделяется на психофизиологию органов чувств, поведения, дифференциальную и возрастную. В ней можно также выделить раздел, связанный с изучением общих механизмов организации психических явлений, независимо от их формы и уровня.
1.Психосоматика
2.Физиологическая
психология.
3.Нейрофизиология
4.Нейробиология
5.Психофармакология
Психофизиология
органов
чувств
1.Психофизиология поведения
2.Нейропсихология
Дифференциальная и возрастная психофизиология
Математика

№3исследование в психофизиологии организовано так же, как и в любой другой экспериментальной науке, и в нем можно выделить такие этапы, как постановка проблемы, выбор "опорной" концепции, планирование, собственно эксперимент, обработка, интерпретация и формулировка выводов, включение полученных данных в общенаучную систему знаний. В то же время следует помнить, что применяемые физиологические методы исследования для психолога не являются самоцелью, а служат только индикатором некоторого скрытого, недоступного прямому наблюдению психического явления.

№4Основная функция нервной системы —интеграция внешнего воздействия с соответствующей приспособительной реакцией организма.

Структурной единицей нервной системы является нервная клетка —нейрон. Он состоит из тела клетки, ядра, разветвленных отростков —дендритов —по ним нервные импульсы идут к телу клетки —и одного длинного отростка —аксона —по нему нервный импульс проходит от тела клетки к другим клеткам или эффекторам.

Отростки двух соседних нейронов соединяются особым образованием — синапсом. Он играет существенную роль в фильтрации нервных импульсов: пропускает одни импульсы и задерживает другие. Нейроны связаны друг с другом и осуществляют объединенную деятельность.

№5» Нейрон, его строение и функции

Нейрон – нервная клетка, основная структурная и функциональная единица нервной системы, принимающая, перерабатывающая и передающая сигналы от рецепторов и других нейронов; основа высокоорганизованных физиологических реакций, посредством которых осуществляется адаптация живых организмов к изменениям окружающей среды. Уникальными особенностями нейрона являются способность генерировать электрические разряды и передавать информацию с помощью специализированных окончаний – синапсов.
Размеры нейронов колеблются от 6 до 120 мкм в диаметре. На одном нейроне может быть до 10 000 синапсов.
Функционально в нейроне выделяют следующие части: воспринимающую – дендриты, мембрану сомы (тела) нейрона; интегративную – сому с аксонным холмиком; передающую – аксонный холмик с аксоном. Тело нейрона (сома), помимо информационной, выполняет трофическую функцию относительно своих отростков и их синапсов. Перерезка аксона или дендрита ведет к гибели отростков, лежащих дистальней перерезки, а следовательно, и синапсов этих отростков. Сома обеспечивает также рост дендритов и аксона.
Сома нейрона заключена в многослойную мембрану, обеспечивающую формирование и распространение электротонического потенциала к аксонному холмику.
Для различных структур мозга характерны определенные типы нейронной организации. Нейроны, организующие единую функцию, образуют так называемые группы, популяции, ансамбли, колонки, ядра. В коре большого мозга, мозжечке нейроны формируют слои клеток. Каждый слой имеет свою специфическую функцию.
Клеточные скопления образуют серое вещество мозга. Между ядрами, группами клеток и отдельными клетками проходят миелинизированные и немиелинизированные волокна.

 

№5Точной классификации нейронов нет. Но их условно разделяют по структуре и функциям на следующие группы:

1. По форме тела

а. Многоугольные

б. Пирамидные

в. Круглые

г. Овальные

.2. по количеству и характеру отростков:

а. Униполярные - имеющие один отросток

б Псевдоуниполярные - от тела отходит один отросток, который затем делится на 2 ветви.

с. Биполярные - 2 отростка, один дендритоподобный, другой аксон. -

г. Мультиполярные - имеют 1 аксон и много дендритов. 3. По медиатору, выделяемому нейроном в синапсе:

а. Холинергические

б. Адренергические

в Серотонинергические

г. Пептидергические и т.д.

4. По функциям:

а. Афферентные или чувствительные. Служат для восприятия сигналов из внешней и внутренней среды и передачи

в ЦНС. Вставочные или интернейроны, промежуточные. Обеспечивают переработку, хранение и передачу информация

к Афферентным нейронам. Их в ЦНС большинство. ^Эфферентные или двигательные. Формируют управляющие сигналы, и передают их к периферическим нейронам

и исполнительным органам.

По физиологической роли:

а. Возбуждающие

б. Тормозные

 

№6Когда импульс достигает конца основной части тела аксона, его необходимо передать либо следующему нижележащему нейрону, либо, если речь идет о нейронах головного мозга, по многочисленным ответвлениям многим другим нейронам. Для такой передачи используется абсолютно иной процесс, нежели для передачи импульса вдоль аксона. Каждый нейрон отделен от своего соседа небольшой щелью, называемой синапсом. Потенциал действия не может перескочить через эту щель, поэтому нужно найти какой-то другой способ для передачи импульса следующему нейрону. В конце каждого отростка имеются крошечные мешочки, называющие (пресинаптическими) пузырьками, в каждом из которых находятся особые соединения — нейромедиаторы. При поступлении потенциала действия из этих пузырьков высвобождаются молекулы нейромедиаторов, пересекающие синапс и присоединяющиеся к специфичным молекулярным рецепторам на мембране нижележащих нейронов. При присоединении нейромедиатора равновесие на мембране нейрона нарушается. Сейчас мы рассмотрим, возникает ли при таком нарушении равновесия новый потенциал действия (нейрофизиологи продолжают искать ответ на этот важный вопрос до сих пор).

После того как нейромедиаторы передадут нервный импульс от одного нейрона на следующий, они могут просто диффундировать, или подвергнуться химическому расщеплению, или вернуться обратно в свои пузырьки (этот процесс нескладно называется обратным захватом).

 

№7Возбуждение, возникнув в одном участке мембраны возбудимой клетки, обладает способностью распространяться. Длинный отросток нейрона – аксон (нервное волокно) выполняет в организме специфическую функцию проведения возбуждения на большие расстояния.