Дератизація
Дератизація – комплекс заходів боротьби з гризунами як резервуарами та джерелами збудників інфекційних (паразитарних) хвороб для людини, а також тими, що заподіюють істотні економічні збитки. Дератизацію залежно від мети та способу проведення поділяють на профілактичну і винищувальну. Профілактичну дератизацію проводять з метою недопущення реалізації ризиків стикання з гризунами у місцях проживання і діяльності людей шляхом організації санітарно-гігієнічних, санітарно-технічних й агротехнічних заходів. До санітарно-гігієнічних заходів належать правильне збирання та своєчасне видалення харчових залишків, сміття, підтримання належного санітарного стану території та приміщень, зберігання харчових продуктів за умов, коли гризуни не мають до них доступу. Санітарно-технічні заходи передбачають створення гризунонепроникливості житлових будинків та приміщень різного призначення (захист вікон та отворів підвальних і напівпідвальних приміщень металевими сітками, використання для будівництва суцільних блоків тощо). Агротехнічні заходи проводять у сільській місцевості для позбавлення гризунів кормової бази (своєчасне і без втрат збирання врожаю, захист скирт соломи чи сіна канавами, зберігання врожаю в герметичних приміщеннях тощо). Винищувальна дератизація – це комплекс заходів для звільнення території (об’єктів) від гризунів шляхом їх винищення. Розрізняють чотири форми організації та проведення дератизації у населених пунктах: - осередкова – на об’єктах високого ризику (харчоблоки, медичні та дитячі установах тощо) при загрозі погіршення епідситуації; - вибіркова – для встановлення факту заселеності мишовидними гризунами конкретного населеного пункту чи території; - суцільна однотурова (одномоментна) – при виявленні високої заселеності мишовидними гризунами території (переважно навесні та восени); - суцільна планова (систематична) – планово і систематично на всій території населеного пункту. Виділяють наступні етапи дератизації: 1. Обстеження об’єктів і території для визначення особливостей гризунів (чисельність; видовий склад; умови існування і гніздування; наявність кормової бази) і типу самого об’єкта. 2. Планування і проведення дератизації (відповідно до нормативних документів). 3. Оцінка ефективності дератизації. Комплекс профілактичних та винищувальних заходів передбачає використання різних методів дератизації: механічного, хімічного і біологічного. 1. Механічний метод (використання капканів, пасток тощо) є найдоступнішим для населення, на харчових підприємствах, у ДДЗ і ЛПУ. 2. Хімічний метод полягає у використанні отруйних речовин – родентицидів або ратицидів (від лат. rattus – пацюк) у вигляді отруєних принад; запилення отрутами нір, ходів, стежок та інших місць; газації, при якій хімічні речовини (фуміганти) потрапляють до легень гризунів при вдиханні. У практиці дератизації хімічний метод боротьби з гризунами найпоширеніший. Для хімічної дератизації застосовують кишкові отрути (гліфтор, цинку фосфід, монофторин, фторацетамід, ратиндан, зоокумарин), фуміганти (метилу бромід, сірчаний ангідрид хлорпікрин, препарати синильної кислоти – циклон Б і Д). 3. Біологічний метод базується на застосуванні патогенних для гризунів мікроорганізмів (бактерій, вірусів, грибів), якими обробляють харчові принади. До біологічного належить і генетичний метод – випуск в природну популяцію гризунів попередньо стерилізованих самців. Біологічним методом є також «заступництво», що забезпечується природними ворогами мишоподібних гризунів – хижими ссавцями і птахами. Оцінку ефективності дератизації у населених пунктах проводять візуальним методом (частка заселених гризунами об’єктів), за якістю хімічних і біологічних препаратів. У першому випадку виявляють сліди гризунів на вкритих пилом ділянках, або проводять облік використання пасток (частка виловлених гризунів на 1000 м2 площі, що заселена гризунами) і розрахунок пастко-діб – виловлення гризунів впродовж трьох діб. Якість родентицидів (хімічний метод) оцінюють за мінімальною летальною дозою для певних видів гризунів у співвідношенні її з токсичною дозою для людини; біологічний – за кількістю життєздатних мікроорганізмів, що були використані у препараті чи в одиниці маси принади.
|
