Змістовий модуль9 (2ч) Інституційний вимір політики

Інституційний поворот в політичній науці кінця 60-х – початку 70-х рр. ХХ ст. та його чинники. Б.Ротстайн про специфічні характеристики політичних інститутів як основну проблему політичної науки. Старий і новий інституціоналізм. Класичне бачення інститутів в працях М.Вебера, Е.Дюркгейма, Г.Міда, Т.Парсонса як встановлень, установ, впорядкованої діяльності. Політичні інститути за М.Дюверже. Подолання правового нормативізму. Особливості конвенціоналістського і реалістичного напрямків інституціоналізму. Специфіка поглядів на інститути С.Гантінгтона, Р.Дарендорфа, Ч.Мілза, П.Блау.Інституційні угоди та правила гри. Інститути і культура.

Інституційна ситуація в умовах індивідуалізації політики, невизначеності та ризиків постсучасності. Перехід від гетерономного до автономного суспільства за К.Касторіадісом. Сегментація соціумів та інституційний аналіз. Термінологічні зміни у визначенні інститутів як середовища, угод, практики.

Інституціоналізація, її зміст і атрибути. Функції та властивості політичних інститутів.

Вплив інститутів на вибір акторами стратегій їх поведінки. Індивідуалістично-економічний підхід до інституційної гри. Інститути і переваги. Ідея максимізації корисності. Ринкова логіка міжіндивідуальної взаємодії. Культуролого-соціологічне потрактування інститутів і пропагованої ними логіки відповідності. Інституційні сценарії та шаблони, рольові впливи на індивіда.

Особливості поглядів на проблему створення, збереження і змін інститутів: аргументи представників індивідуалістично-економічної та культуролого-соціологічної версій. Проблема нормативності інститутів.

Метаінститут комунікативного дискурсу Дж.Ролза і Ю.Габермаса як чинник оновлення демократії. Поняття „життєвий світ” і „система”, оцінка специфіки взаємодії між ними в умовах сучасної західної демократії. Характеристики дискурсивної комунікації і засади її вкорінення у соціумі. Суспільна згода стосовно норм і цінностей – провідна мета дискурсу.

Змістовий модуль10 (2ч) Учасники політичних відносин.

Політика як спосіб людського існування, тип спілкування та відносин між індивідами, що утворюють цілісний соціум. Суб’єкт – об’єктний підхід до аналізу учасників політичного життя в класичній філософії і політології. Суб’єктне за Р.Декартом, І.Кантом, Г.Гегелем. Особливості класового, групового, лідерсько - елітарного бачення суб’єктів політики, чинники його обмеженості. Прості та складні суб’єкти, їх ознаки. Логіка бігейвіоралізму. Суб’єкт – суб’єктна модель Ю.Габермаса.

Категорія „актор” та її специфіка. Оновлене бачення політичності щодо раціонального, масового, діяльнісного. Критерії соціального актора за А.Туреном, визначальні риси його поведінкової активності за М.Крозьє і Е.Фрайдбергом. Акторство у концепції раціонального вибору. Теорія держави – актора. Політика як гра. Форми і рівні акторства.

Тема агента і агентності в соціальних науках, підстави її актуалізації. Проблема взаємодії між агентами та інститутами (структурами) в працях П.Бурдьє і Е.Гіденса. Дуалізм дії – структури. Характеристики агента. Індивідуальна і колективна агентність.

Основні версії концептуалізації учасників політичного життя. Організаційно – інституційний підхід і його особливості. Роль державних і недержавних структур. Інституційні зміни і правила гри за Д.Нортом. Типи інституційного спілкування Р.Патнема. Проблема конституціоналізму в працях С.Гантінгтона, Д.Бела і Ю.Габермаса.

Соціально-редуктивний підхід і його специфіка. Марксистська логіка політичного аналізу. Структура влади та інструменталізм (Ч.Р.Мілз, У.Домхоф, Р.Мілібенд). Політичний структуралізм А.Грамші, Н.Пулантцаса, Л.Альтюсера. Класовий аналіз сучасної світ-системи І.Валерстайна. Проблеми класотворення в працях Д.Локвуда, А.Соренсена, Е.О.Райта, Д.Голдторпа. Майбутнє класів. Плюралістична теорія. Концепція груп за інтересами А.Бентлі і Д.Трумена. Е.Латам, Дж.Елдерсвелд і Г.Алмонд про групові засади політики. Логіка колективної дії М.Олсона, О.Янга, Н.Фроліха. М.Дюверже і Р.Престус про групи тиску.

Індивідуально-особистісна модель політики. Бігейвіоралізм. Г.Ласуел про особистість як базового і основного суб’єкта політичної активності. Індивід в теорії раціонального вибору.

Принципи і критерії класифікації учасників політичних відносин. Типології політичних акторів М.Дюверже, Г.Алмонда і Г.Пауела, Ж.Блонделя.Класи та різновиди політичного акторства Дж.Розенау. Марксистська традиція типологізації