Іграшки-забави викликають у дітей допитливість, радість, розвивають почуття гумору. Вони об'єднують дітей різного віку, дітей і дорослих у хвилини відпочинку, спільних розваг

В ігровому середовищі мають бути представлені і прототипні, або умовні, іграшки. Це можуть бути:

• малюнок, контур, у яких виділена характерна риса (телевізор з яскравими кнопками керування) або позначена образність (лялька-конус у косинці, будинок-коробка з вікнами);

• відповідні до розміру руки фішки або кубики з нанесеним на них у верхній частині схематичним зображенням людських облич із різним емоційним виразом);

• намальовані фрагменти реальних предметів (кабіна автомобіля, вітрина магазину, кафе, зображення кімнати чи якоїсь її частини).1'

До умовних іграшок можна віднести руховий фланелеграф (Т.В. Ірадовських). Готується він так: зшивається полотно з кусків тканини різного кольору. Це полотно згортається в рулон, який підвішується на такі висоті, щоб дитина змогла його дістати.

Принцип його дії: дитина відмотує собі тканину потрібного для гри кольору (синій — якщо грає в моряків або льотчиків, космонавтів; зелений — у мисливців, лісничих; жовтий — у хліборобів).

На цьому фоні кріпляться різні предмети, які відтворюють сюжет (риби, кораблі, птахи, дерева тощо).

У ранньому віці іграшка визначає і тему гри дитини, і характер ігрових дій. Для освоєння дитиною елементарних ігрових дій, за думкою Н.Я.Михайленко та К.В. Зворигіної, — більш важливі прототипні іграшки, бо вони яскраво виділяють основні специфічні функції предметів. Наприклад, якщо дворічній дитині дати реалістичну іграшкову плиту, то вона замість того, щоб "готувати обід" на ній, буде безперервно відкривати й закривати дверці духовки, крутити кран тощо.

Прототипна іграшка, яка обмежує можливості маніпулювання, спонукає дитину на розгортання сюжету, хоча б і елементарного: приготування каші для ляльки, потім її годування.

Гарна лялька — із золотистим волоссям, очами, які закриваються, "справжніми" віями, звичайно приверне увагу малюка 2-2,5 років. Але як? Він доторкнеться пальчиком до очей, надавить на них, дослідить, чи міцно приклеєні вії тощо. Як наслідок таких дій, ляльки швидко перетворюються з красунь у сліпих потвор, батьки засмучуються, діти плачуть, і, звичайно, тут уже не до сюжетної гри.

Усіх цих непорозумінь можна уникнути, якщо запропонувати малюку прототипну ляльку-голячка (з намальованим обличчям, з наліпленою перукою), яку можна (без страху пошкодження) годувати, сповивати, укладати спати тощо. Іншими словами, реалістична іграшка часто може заважати сюжетній грі дітей раннього й молодшого дошкільного віку.

 

ПРЕДМЕТИ-ЗАМІННИКИ

Це предмети, не призначені спеціально для гри, як, наприклад, сюжетні іграшки, але використовуються дитиною (різноманітний предметний матеріал: клаптики тканини, бруски, дерев'яні дошки, поролон, палички, шишки, камінчики, мотузки тощо, які заміняють необхідні в грі справжні предмети).

Трансформацію ігрового простору можливо забезпечити через використання різних за величиною картонних коробок, які обклеєні тканиною або кольоровим папером. Такі коробки можуть виготовити діти разом із вихователем. Навіть зовсім маленькі діти люблять гру з картонними коробками: посидіти в них або пролізти через тунель, який можна виготовити за їхньою допомогою. Коробки є багатофункціональними предметними опорами, які дозволяють дітям розгорнути практично будь-який сюжет, підказаний їхнім досвідом та уявою.