САМОСТІЙНА АУДИТОРНА РОБОТА

Для роботи отримайте зразки «летких» отрут у чергового лаборанта або викладача. Виконайте реакції виявлення «летких» отрут.

 

на синильну кислоту:

- утворення берлінської блакиті;

Методика. До 1 мл лужного дистиляту додають 2 — 3 краплі 40 % розчину сульфату заліза (II), що містить сліди заліза (III). Суміш збовтують, нагрівають майже до кипіння, в потім охолоджують до кімнатної температури і додають 10 % розчин хлористоводневої кислоти до слабокислої реакції. Спостерігають при малих кількостях синильної кислоти (ціанідів) появу зеленого або блакитного забарвлення, при більших —синє забарвлення або синій осад. При малих кількостях синильної кислот в досліджуваних розчинах сине забарвлення з'являєтя лише через 24 — 48 год. Додавання до суміші 5 % розчину хлориду барію викликає співосадження берлінської лазурі із сульфатом барію,

Оцінка чутливості і специфічності. Реакція чутлива (20 мкг в 1 мл розчину) і достатньо специфічна. Осад берлінської лазурі може бути представлений судово-слідчим органам як речовий доказ наявності синильної кислоти в досліджуваному об'єкті.

на формальдегід:

- з фуксинсірчаною кислотою,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 2 — 3 краплі концентрованої сірчаної або хлористоводневої кислоти. Вміст пробірки перемішують і охолоджують, а потім добавляють 1 мл фуксиносірчистої кислоти. Спостерігають у присутності формальдегіду зразу або через 10 — 15 хв. синьо-фіолетове або червоно-фіолетове забарвлення.

Оцінка чутливості та специфічності. В сильнокислому середовищі (рН 1) з фуксиносірчистою кислотою реагує тільки формальдегід. Поява забарвлення через ЗО хв. не повинна розглядатися як позитивний результат

- з хромотроповою кислотою,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 3 — 4 краплі 1 % розчину хромотропової кислоти в концентрованій сірчаній кислоті, а потім 5мл концентрованої сірчаної кислоти і обережно перемішують розчин. Спостерігають у присутності формальдегіду фіолетове або червоно-фіолетове забарвлення розчину.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція високо чутлива (1 мкг в пробі) і специфічна при відсутності речовин, що дають формальдегід Позитивний результат дослідження підкріплюють іншими чутливими та специфічними реакціями,

- кодеїном та концентрованою сірчаною кислотою,

Методика. У фарфоровій чашці змішують 1 об'єм (5 — 10 крапель) досліджуваного розчину з 5 об'ємами концентрованої сірчаної кислоти. Кристалик кодеїну розчиняють у декількох краплях концентрованої сірчаної кислоти і одержаний реактив акуратно (по стінках) наливають на досліджувану суміш. Спостерігають у присутності формальдегіду зразу або через 5—10 хв. синьої-фіолетове чи червоно-фіолетове забарвлення.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція високо чутлива (0,02 мкг у пробі) і специфічна.

Оцінка результатів дослідження. За умови одержання потизивних результатів 1 — 3 реакцій можна зробити висновки про виявлення формальдегіду в досліджуваному матеріалі.

- лужним розчином резорцину,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 1 мл свіжопри-готовленого реактиву: 1 % розчин резорцину змішують з рівним об'ємом 10 % розчину гідроксиду натрію. Паралельно ставлять «сліпий» дослід з реактивами. Вміст обох пробірок нагрівають на водяній бані. Спостерігають у присутності формальдегіду рожеве або малинове забарвлення розчину. «Сліпий» дослід може бути забарвлений у слабко-жовтий або зеленуватий колір.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція чутлива, але неспецифічна, її дають оцтовий альдегід, акролеїн, фурфурол, хлорофос, галагенопохідні вуглеводні (хлороформ, хлоралгідрат, чотирихлористий вуглець).

- реактивом Фелінга;

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 2 краплі розчину гідроксиду натрію до лужної реакції та 1 — 2 краплі реактиву Фелінга. вміст пробірки перемішують і нагрівають на голому полум'ї. Спостерігають у присутності формальдегіду жовтий або червоний осад.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція чутлива, але неспецифічна заважають відновники (ацетальдегід, хлоралгідрат та ін.).

 

на хлороформ, хлоралгідрат, чотирихлористий вуглець, дихлоретан:

- по хлорид-іону після нагрівання з розчином лугу

Методика. До 1 — 2 мл досліджуваного розчину додають 1 мл 10%спиртового розчину натрію гідроксиду. Пробірку з вмістом нагрівають на киплячій водяній бані ЗО хв або на голову полум'ї 3 — 5 хв. Розчин охолоджують, додають 10 % розчин азотної кислоти до кислої реакції, 0,5мл 1% розчину срібла нітрату. Спостерігають у присутності алкілгалогенідів білу муть або білий осад, розчинний у розчині аміаку.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція чутлива для хлороформу та хлоралгідрату (0,15 — 0,20 мг у пробі), менш чутлива для дихлоретану та чотирихлористого вуглецю (2,5 та 6,8 мг відповідно).

Оцінка результатів дослідження. Позитивний результат вказаної реакції спрямовує на пошук алкілгалогенідів.

- утворення ізонітрилу,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 10 крапель 10 % спиртового розчину натрію гідроксиду і краплю водного розчину аніліну. Пробірку нагрівають на водяній бані 1 — 2 хв. Спостерігають у присутності алкілгалогенідів появу неприємного запаху (для розкладу ізонітрилу в пробірку додають 10 % розчин сірчаної кислоти і кип'ятять до зникнення запаху).

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція високо чутлива (0,01 мг для хлороформу і хлоралгідрату, 2,3 мг для чотирихлористого вуглецю), Дихлоретан цієї реакції не дає. Реакція має самостійне хіміко-токсикологічне значення. У випадку негативного результату дослідження на хлороформ, хлоралгідрат і чотирихлористий вуглець припиняють.

- з лужним розчином резорцину,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 1 мл свіжопри-готовленого реактиву: 1 % розчин резорцину змішують з рівним об'ємом 10 % розчину гідроксиду натрію. Паралельно ставлять «сліпий» дослід з реактивами. Вміст обох пробірок нагрівають на водяній бані.

Оцінка чутливості та специфічності. Чутливістьреакції для хлороформу—О, З мг, хлоралгідрату—0,25 мг, чотирихлористого вуглецю—4,5мг у пробі. Дихлоретан не реагує з лужним розчином резорцину. З цієї реакції доцільно починати дослідження на хлороформ, хлоралгідрат, чотирихлористий вуглець і формальдегід.

- з реактивом Фелінга,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 2 краплі розчину гідроксиду натрію до лужної реакції та 1 — 2 краплі реактиву Фелінга. вміст пробірки перемішують і нагрівають на голому полум'ї.

Оцінка чутливості та слецифічності. Чутливістьреакції для хлороформу—З мг, хлоралгідрату — 2 мг в пробі. Чотирихлористий вуглець і дихлоретан не дають вказаної реакції.

Оцінка результаів дослідження на алкілгалогеніди. Висновок про виявлення хлороформу і хлоралгідрату можна зробити на основі реакції 1 —4. Враховуючи низьку чутливість і не специфічність реакції з реактивом Фелінга, чотирихлористий вуглець слід виключати з обережністю. Описані реакції набувають судово-хімічного значення лише в сукупності.

- з реактивом Несслєра, (спостереження узагальніть у вигляді таблиці);

Методика. До 0,5 мл досліджуваного розчину додають 2 — 3 краплі реактиву Неслера, перемішують рідини. Спостерігають у присутності хлоралгідрату осад цегельно-червоного кольору, який при стоянні стає брудно-зеленим, а потім сірим.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція високочутлива, але неспецифічна, її дають всі альдегіди та інші відновники. Практичне значення реакції: дозволяє відрізнити хлоралгідрат від хлороформу.

на етиловий спирт:

- утворення йодоформу,

Методика. До 1мл досліджуваного розчину додають 2 мл 5 % розчину натрій гідроксиду або калій карбонату і по краплям 1% розчин йоду в 2% розчині калій йодиду до жовтого забарвлення. Суміш нагрівають на водяній бані при 40-50°С. Відчувається в присутності етанолу характерний запах і утворюється муть або осад йодоформу.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція чутлива (0,04 мг/мл), але неспецифічна (речовини, що мають галоформне угрупування дають вказану пробу). Метанол і пентанол цієї реакції не дають. Пентанол-2 і ацетон можуть імітувати етанол. Реакція має самостійне значення у випадку негативного результату (випробування на етанол припиняють).

- утворення оцтовоетилового ефіру,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 0,03г висушеного ацетату натрію, потім подвійний об'єм концентрованої сірчаної кислоти. Суміш нагрівають на киплячій водяній бані. У присутності етанолу відчувається запах етилацетату (яблучної есенції).

- утворення ацетальдегіду;

Методика. До 2 мл досліджуваного розчину додають 10% розчин сірчаної кислоти до різко кислої реакції і 10% розчин калій дихромату до одержання оранжево-червоного забарвлення. Суміш заливають на декілька хвилин при кімнатній температурі. У присутності етанолу з'являється запах ацетальдегіду.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція не достатньо чутлива і специфічна, особливо при аналізі об'єктів, які знаходяться на стадії гниття.

на метиловий спирт:

- утворення метилсаліцилату,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 0,03г саліцилової кислоти, потім подвійний об'єм концентрованої сірчаної кислоти. Суміш нагрівають на киплячій водяній бані. У присутності метанолу відчувається запах метилсаліцилату.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція утворення метилсаліцилату чутлива, але не специфічна (етанол з саліциловою кислотою дає ефір з таким же запахом). Чутливість утворення метилсаліцилату складає 0,3 мг метанолу в пробі.

- окислення до формальдегіду з наступним виявленням продукту реакції вищевказаними реакціями;

Методика. До 5 мл досліджуваного розчину додають 2 — 3 мл 10 % розчину сірчаної кислоти, рідину охолоджують і додають до неї 1% розчин калію перманганату до тих пір, поки рожеве забарвлення не буде зникати, не допускаючи надлишку реактиву. Через 15 — 20 хв. надлишок окислювача руйнують 15% розчином щавлевої кислоти або 15% розчином натрію сульфіту. З одержаним розчином без кольору виконують реакції на формальдегід.

Оцінка специфічності. Виявлення формальдегіду після окислення метилового спирту є специфічним на метанол.

 

на ізоаміловий спирт:

- з саліциловим альдегідом;

Методика. Ефірний екстракт з частини дистиляту упарюють до виділення ефіру. До залишку додають 1 мл 1% розчину саліцилового альдегіду і 3 мл концентрованої сірчаної кислоти. Після охолодження суміш у пробірці нагрівають на киплячій водяній бані на протязі 3 хв. Спостерігають у присутності ізопентанолу появу рожевого забарвлення.

Оцінка чутливості та специфічності. Чутливість–1,5 мг ізопентанолу в пробі, реакція неспецифічна. Метанол та етанол цієї реакції не дають. Проба має самостійне значення у випадку негативного результату (дослідження на ізопентанол припиняють).

- утворення ізоамілацетату,

Методика. Ефірний екстракт з частини дистиляту упарюють де виділення ефіру, змішують з двома краплями концентрованої сірчано кислоти і невеликою кількістю (0,03 г) висушеного ацетату натрію. Суміш нагрівають на водяній бані. У присутності ізопентанолу відчувається характерний запах грушевої

есенції.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція специфічна, але не досить чутлива для хіміко-токсикологічних досліджень.

- окислення до ізовалеріанової кислоти;

Методика. Ефірний екстракт з частини дистиляту упарюють до видалення ефіру і до залишку додають декілька крапель концентрованого розчину калію перманганату і рівний об'єм концентрованої сірчаної кислоти. Суміш нагрівають на протязі 2 хв. на водяній бані. В присутності ізопентанолу спочатку з'являється приємний запах ізовалеріанового альдегіду, далі — неприємний запах гнилого сиру (ізовалеріанова кислота).

Оцінка чутливості та специфічності. Чутливість реакції — 0,11 мг у пробі. Реакція специфічна для ізопентанолу.

 

на фенол:

з бромною водою.

Методика. До 0,5 — 1 мл досліджуваного розчину додають 2 — 4 краплі насиченого розчину бромної води. Спостерігають у присутності фенолу жовтувато-білу муть чи осад.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція високочутлива (позитивна при концентрації фенолу 1: 50000), але неспецифічна (заважає ендогенний фенол, анілін та інші речовини, які містять бензольне кільце, що здатне бромуватися). Реакція має самостійне значення у випадку негативного результату (дослідження на фенол закінчують).

- з хлоридом заліза (III),

Методика. У фарфорову чашку вміщують краплю досліджуваного розчину, потім — краплю свіжоприготовленого розчину хлориду заліза(ІІІ). Поряд ставлять «сліпий» дослід. Спостерігають у присутності фенолу утворення синьо-фіолетового чи брудно-зеленого забарвлення (в «сліпому» досліді — жовте забарвлення). Синьо-фіолетове забарвлення зникає при додаванні води, спирту, кислоти.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція позитивна при розведенні 1:1000. Кількість фенолу, що утворюється в трупі в результаті процесів гниття, нею не визначається.

 

на оцтову кислоту:

- з хлоридом заліза (ПІ),

Методика. До 2 — 3 мл досліджуваного розчину додають 1 краплю свіжоприготовленого 5 % розчину хлориду заліза (III). Поряд ставлять «сліпий» дослід. Спостерігають у присутності оцтової кислоти появу червоного забарвлення чи слабко-оранжевого, яке відрізняється від жовтого забарвлення «сліпого» досліду.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція чутлива (1,25 мг ацетат іонів в 1 мл дистиляту), але неспецифічна (заважають фенол, крезол, саліцилова кислота).

- утворення оцтовоетилового ефіру.

Методика. 1 мл досліджуваного розчину змішують з 1 мл етанолу та 2мл концентрованої сірчаної кислоти. Пробірку з сумішшю розчинів нагрівають на киплячій водяній бані. У присутності оцтової кислоти відчувається фруктовий запах.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція недостатньо чутлива для хіміко-токсикологічних досліджень, але специфічна.

Оцінка результатів дослідження. Характерний запах оцтової кислоті який відчувається від об'єктів дослідження, разом з позитивним результатом двох вищеназваних реакцій дозволяє зробити висновок про її виявлення.

Результати роботи запишіть у робочий журнал.