МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ТЕМИ. До високоліквідних активів відносять грошові кошти в касі та на рахунках в банках

До високоліквідних активів відносять грошові кошти в касі та на рахунках в банках. Порядок оформлення та обліку касових операцій в Ук­раїні здійснюється згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні: постанова Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (за станом на 06.06.2013 р.). Відповідно до цього доку­мента підприємство може мати у своїй касі готівку в межах установлених норм. Готівка з каси підприємства має витрачатися строго за призначенням.

Надходження готівки та видача її з каси підприємства оформлюються прибутковими та видатковими касовими ор­дерами, які виписуються бухгалтерією. Разом з іншими рек­візитами в ордерах зазначається, на підставі яких розпоряд­чих документів їх складено.

Усі готівкові операції реєструються касиром у пронуме­рованій та прошнурованій касовій книзі, яка опечатана пе­чаткою. Кількість аркушів у касовій книзі завіряється підписами керівника підприємства та головного бухгалте­ра. Аркуші книги заповнюються в двох примірниках. Дру­гий примірник є касовим звітом. Він містить дані про зали­шок готівки на початок робочого дня, перелік всіх прибут­кових та видаткових операцій, залишок на кінець робочого дня. Звіт під розписку передається в бухгалтерію.

Згідно з наведеним вище Положенням ліміти залишку го­тівки в касі встановлюються для всіх підприємств, які ма­ють рахунки в установах банків і здійснюють касові операції з готівкою.

Готівкову виручку, одержану від реалізації товарів (робіт, послуг), та інші касові надходження підприємств може бути використано у необхідних розмірах для забезпечення госпо­дарських потреб, зокрема й на оплату праці та виплату диві­дендів. З цією метою підприємство має право послугуватися також готівкою, одержаною з кас банків. Згідно з п. 7 згада­ного Порядку видача готівки під звіт здійснюється з кас підприємства за умови повного звіту конкретної особи за ран­іше видані під звіт суми. Касові операції оформлюються доку­ментами, типові форми яких затверджені наказом Міністер­ства статистики України і мають застосовуватися без змін на всіх підприємствах незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості й форми власності.

Приймання готівки касою підприєм­ства здійснюється за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, ним упов­новаженою. Факт приймання готівки засвідчується квитан­цією за підписами головного бухгалтера або особи, ним упов­новаженої, і касира, яка засвідчена печаткою касира або відбитком касового апарату.

Видача готівки з каси підприємств здійснюється за ви­датковими касовими ордерами або належно оформленими відомостями на виплату грошей (видатковими документами).

У прибуткових і видаткових касових ордерах зазначаєть­ся підстава для їхнього складання і перелічуються додані до них документи.

Касові документи можуть бути вилучені у підприємства за постановою слідчих, судових органів, прокуратури, арбі­тражного суду, Державної контрольно-ревізійної служби і Державної податкової адміністрації.

Не частіше ніж один раз на квартал на кожному підпри­ємстві проводиться раптова ревізія каси з покупюрним пере­рахуванням усієї готівки і перевіркою інших наявних у касі цінностей.

Найпоширеніші способи розкрадання готівки з каси:

- розкрадання грошових коштів шляхом привласнення депонованих сум;

- розкрадання грошових коштів, призначених для заробітної плати, шляхом - підроблення розрахунково-платіжної відомості;

- розкрадання готівкових грошових коштів з каси шляхом підроблення авансового звіту по відрядженню;

- розкрадання грошових коштів шляхом часткового або повного їх не оприбуткування по касі підприємства.

Застосування безготівкового обігу збільшує можливості проведення всебічного контролю у сфері обігу грошей та мінімізацію правопорушень.

Правові основи організації безготівкових розрахунків в економіці України визначені законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про підприємництво в Україні", у Постанові Верховної Ради України "Про використанні векселів в господарському обороті", а також в нормативних актах Національного банку України.

Основним нормативним актом Національного банку України, що визначає принципи і методи організації безготівкових розрахунків, є "Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті". Вимоги цієї інструкції розповсюджуються на підприємства і установи всіх форм власності, банки і їх відділення, підприємців без створення юридичної особи і на фізичні їх осіб.

Порядок використання банківських платіжних карток регулюється "Положенням про порядок здійснення бухгалтерських операцій з банківськими платіжними картками національної системи", "Положенням про впровадження платіжних карток міжнародних платіжних систем в розрахунках за товари, надані послуги і при видачі готівки", "Положенням про емісію платіжних карток і здійсненням операцій з їх використанням".

Організація міжбанківських розрахунків регулюється Положенням НБУ "Про міжбанківські розрахунки в Україні". Відповідно до цього положення міжбанківські розрахунки - це система безготівкових розрахунків по грошових вимогах і зобов'язаннях, що виникають між банківськими установами або їх клієнтами в процесі їх діяльності.

В статті 341 Господарського кодексу зазначається, що безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються в міжнародній банківській практиці.

Водночас, у Цивільному кодексі поняття «форми безготівкових розрахунків» відсутнє як таке. Натомість, вживається поняття «види безготівкових розрахунків». Відповідно до статті 1088 Цивільного кодексу України, яка має назву «види безготівкових розрахунків», при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони в договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд.

Стаття 4 Закону «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», яка має назву «форми та види розрахунків, що застосовуються при проведенні переказу», підтримує позицію Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної статті, для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, організа­ціями та установами всіх форм власності, банками та їхніми установами, підприємцями без статусу юридичної особи здійснюються в національній валюті України через банк шляхом перерахування коштів з рахунку платника на ра­хунок одержувача коштів. Форми розрахунків обумовлю­ються сторонами під час підписання договору.

Існують такі форми розрахунків:

1) платіжні доручення;

2) платіжні вимоги-доручення;

3)чеки;

4)акредитиви;

5) векселі;

6) зарахування взаємозаборгованості;

7) акцептна форма розрахунків.

Джерела, рекомендовані до заняття: