ПРАВОВА ДЕРЖАВА ТА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО
Україна є суверенна і незалежна Демократична, соціальна правова держава. Конституція України, cm. 1 На сучасному етапі розвитку державності в більшості країн світу на перший план висунулася проблема співвідношення громадянського суспільства та держави, зокрема, правової держави, їх взаємної залежності та взаємного впливу. Зрос- тання інтересу до цієї проблеми викликане тим, що становлення правової держави, її функціонування й розвиток нерозривно пов'язані з формуванням і вдосконаленням громадянського суспільства. Обумовлена розвитком самого суспільства правова держава стала можливою лише як результат народження громадянського суспільства. Тому важливо з'ясувати сутність і взаємозв'язок громадянського суспільства й правової держави. Категорію громадянського суспільства вчені трактують, спираючись на наукову традицію, що йде від Дж. Локка, М. Монтеск'є, А. Токвілля, І. Канта, Ф. Гегеля. Певне місце вона посідала і в марксизмі. Концепція співвідношення громадянського суспільства і держави розроблялась також українською політичною думкою. У найбільш розвинутій формі її представив В'ячеслав Липинський. Сам термін "громадянське суспільство" вживається в широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні громадянське суспільство включає всю ту частину суспільства, яку не охоплює держава чи її структури, тобто все те, до чого "не доходять руки" держави. Воно виникає і видозмінюється в процесі природно-історичного розвитку як автономна, безпосередньо незалежна від держави сфера. Громадянське суспільство в широкому значенні сумісне не тільки з демократією, але й з авторитаризмом, і лише тоталітаризм повністю або частково поглинає його політичною владою. Громадянське суспільство у вузькому, власному розумінні нерозривно пов'язане з правовою державою, вони не існують одне без одного. Громадянське суспільство представляє собою різноманіття взаємовідносин вільних і рівноправних індивідів в умовах ринку і демократичної правової державності як неопосередкованих державою. Це сфера вільної гри приватних чи колективних інтересів та індивідуалізму, спонтанного самоврядування індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян, яка захищається необхідними законами від прямого втручання й свавільної регламентації органами державної влади. Тобто, громадянське суспільство та правова держава ґрунтуються на суворому дотриманні законів, бо без надійної гарантії й захисту не можуть реалізувати права та свободи громадян. Економічною основою громадянського суспільства є власність в усій багатоманітності її форм, насамперед, приватна, кооперативна, асоційована, колективна тощо. Вона забезпечує реальну економічну свободу, без якої не може бути ні політичної, ні соціальної свободи. Й чим розвинутіше громадянське суспільство, тим ефективніша соціальна захищеність індивіда, тим ширші його можливості для самореалі-зації в різних галузях життєдіяльності суспільства. Громадянське суспільство передбачає і, насамперед, гарантує законом вільний вибір форм економічного й політичного буття людини, утверджує пріоритет прав людини, виключає монополію однієї ідеології, одного світогляду, забезпечує свободу совісті. В такому суспільстві взагалі відсутня державна ідеологія. В політичному житті таке суспільство надає всім громадянам доступ до участі в державних і суспільних справах. Тут держава та громадянин пов'язані взаємною відповідальністю за верховенство демократично прийнятих законів. Громадянське суспільство — продукт буржуазної епохи і формувалося переважно знизу, спонтанно, як результат розкріпачення індивідів, їх перетворення із просто підданих держави у вільних громадян-власників, що мають власну гідність, і готові взяти на себе господарчу і політичну відповідальність. ' Громадянське суспільство має складну структуру, охоплює господарчі, економічні, сімейно-родинні, етнічні, релігійні і правові зв'язки, мораль, а також опосередковані державою політичні відносини між індивідами як первинними суб'єктами влади, партіями, групами інтересів і т. д. В громадянському суспільстві, на відміну від державних структур, переважають не вертикальні (підпорядкованість), а горизонтальні зв'язки — відносини конкуренції і солідарності між юридично вільними і рівноправними партнерами. У сучасних умовах чітку грань між громадянським суспільством і державою проводити стає все важче у зв'язку з тим, що держава все більше втручається в економіку та соціальні відносини. Однак, незважаючи на це, розподіл соціальної системи на громадянське суспільство і державу необхідний і потрібен насамперед для запобігання етатистським і тоталітарним тенденціям, своєчасного виявлення їх, забезпечення суверенітету народу щодо влади, свободи особи. Для посткомуністичних країн, зокрема, для України, формування громадянського суспільства — необхідна умова переходу до ринку і правової державності. Розпочинати формування громадянського суспільства, природно, слід із власності, на ділі забезпечуючи можливість для утвердження та реалізації всіх її форм. А при цьому обов'язково враховувати, що приватна власність має два боки. З одного боку, вона дає змогу людині, яка володіє власністю з надійним її захистом, набути економічної свободи, впевненості в сучасному і майбутньому, гідно триматися перед будь-якою владою. В громадянському суспільстві, що ґрунтується на такій економічній основі й виступає як система, головною діючою особою є власник (співвласник) засобів виробництва або грошового капіталу, або акцій, або інформації, або просто робочої сили. Це свідчить про здатність приватної власності бути могутнім стимулом заінтересованої діяльності. З іншого боку, приватна власність позначена постійним прагненням самоприрощення, самопримноження, для чого нерідко використовуються будь-які засоби й методи, в тому числі крадіжки, насильства, війни... Саме цей бік приватної власності приніс людству неймовірні страждання та колосальні руйнування. Тому формування громадянського суспільства в умовах сучасної України має спиратися на якнайповніше використання світового досвіду, якнайефективнішу реалізацію прогресивної ролі приватної власності, функціонування демократичних політичних інститутів, виключаючи будь-які суспільні сутички. Для цього в Україні є всі можливості, їх розумна реалізація вимагає: по-перше, законодавчого і реального затвердження рівних прав приватної, змішаної, акціонерної, кооперативної, колективної, державної власності, що передбачено Конституцією України; по-друге, гарантованого забезпечення всіх прав і свобод громадян та їх організацій; по-третє, створення правової держави, єдино спроможної захистити всі ці форми власності, всі права та свободи громадян, забезпечити цілісність країни та недоторканість її кордонів, ефективний розвиток усебічних зв'язків з іншими державами та світовим співавторством. Для встановлення повного народовладдя держава має бути підпорядкована суспільству, стати справжнім виразником його інтересів, керуватися у своїй законодавчій діяльності загальнонародною волею.
|