Співвідношення соціального і правового принципів

Між правовим і соціальним принци­пами державного устрою існують як єдність, так і протиріччя. їх єдність полягає в тому, що вони покликані забезпечити благо індивіда, благо громадянина. Перший — фізичну безпеку громадян щодо влади і один одного, індиві­дуальну свободу й основоположні, головним чином, грома­дянські і політичні права особи за допомогою встановлення чітких меж державного втручання та гарантій проти сваволі для кожного. Суперечності між ними полягають у тому, що правова держава за своєю суттю не повинна втручатися в пи­тання розподілу соціального багатства, забезпечення матері­альних і культурних потреб громадян.

Соціальна ж держава безпосередньо турбується про це, хоча і прагне не підривати головні устої ринкового господарства, такі як приватна власність, конкуренція, підприємливість, ін­дивідуальна відповідальність і т. п.

Німецькі політологи (зокрема, Є. Френкель та ін.) розроби­ли концепцію "соціально-правової держави", яка покликана знайти міру оптимального поєднання правового і соціального принципів.

Основні принципи соціально-правової держави:

— можуть видаватися лише такі закони, які відповідають змістові прав, що закріплені в Основному Законі;

— збереження принципів правової держави підлягає пере­вірці судом; закони мають безумовно виконуватися на прак­тиці;

— визнання принципу "правової держави" не може бути ви­користане з політичною вигодою для будь-якої соціальної чи економічної доктрини, що слугує будь-чиїм інтересам;

— ідеї "правової держави" стосуються не лише сфери відно­син індивіда й публічної влади, а й відносин людства та соці­альних властей.

Концепція соціально-правової держави дістала широкий міжнародний резонанс завдяки практичному застосуванню форму­ли "соціальна держава — держава загального благоденства", де головний акцент робиться на функції держави, що полягає в наданні та забезпеченні соціально-економічних благ.

Водночас інші німецькі політологи зазначали, що принципи соціальної держави вступають у суперечність із принципами правової держави. Зокрема, ще М. Вебер вважав, що "правова держава ґрунтується на автономії й відповідальності індиві­да за свою долю, а соціальна держава позбавляє індивіда того й іншого, інтегрує його в систему задоволення колективних потреб". Перша грунтується на свободі індивіда, свободі еко­номіки й культури, друга — на зрівнялівці. Таким чином, за М. Вебером, виявляється, що соціальна й правова держава — суть взаємовиключні поняття.

Проте суспільно-політична практика вносить суттєві корек­тиви в різноманітні теорії та концепції. В реальному житті іс­нує певний зв'язок між правовою та соціальною державою, який виявляється, насамперед, у тому, що вихідним пунктом обох концепцій, їх основною категорією є індивід, вільний громадянин. Якщо правова держава ставить за мету захистити свободу й права індивіда, то соціальна держава покликана за­безпечити йому гідне існування.

За діючою Конституцією (ст. 1) Україна проголошується де­мократичною, правовою, соціальною державою.

Досвід цивілізованих країн вчить, що основи правової та со­ціальної держави мають розумно поєднуватися, не допускаю­чи однобічності ні в автономії та свободах індивідів, ні в гарантованому задоволенні потреб.

Звернімо увагу на досвід Швеції, де сформувалися грома­дянське суспільство та соціально-правова держава: 90 % усієї шведської промисловості становить приватний сектор, 75 % сільськогосподарської продукції проходить через закупівельні, переробні й торговельні кооперативи. З кооперативним рухом у Швеції пов'язані дві третини сімей. Приватновласницька основа господарства добре уживається з суспільною формою перерозподілу, адже на зарплату й інші виплати (суспільні фонди споживання) припадає 70 % валового продукту, капі­талу залишається 30 %. Безплатна освіта; дешева медична до­помога, що субсидується державою, доступна для всіх прошарків населення; п'ятиденна оплачувана відпустка; по­над 45 м житлової площі й майже по дві кімнати на одну людину; більш як 400 автомобілів, 390 телевізорів, 590 телефо­нів на 1000 мешканців — це лише деякі показники матеріаль-

ного становища шведів. У цій країні існує практично повна зайнятість населення — менш як 2 % безробітних (а таким вважається той, хто не зміг влаштуватися на роботу протягом п'яти днів), яким встановлено велику суму допомоги.

Але за цих загалом високих показників у Швеції наприкін­ці 80-х — на початку 90-х років виявилося певне перебільшен­ня ролі гарантованого задоволення колективних потреб, "перекіс" у бік соціальної держави. Це призвело до зниження заінтересованості частини населення Швеції у високопро­дуктивній, ефективній праці, позначилося на економічних і соціальних показниках. Саме тому соціал-демократичний уряд Швеції змушений був піти у відставку, поступившись місцем буржуазно-ліберальним і центристським партіям.