Предмет статистичної науки

Статистика в XX ст. стала всеосяжною. Відомий англійський вче­ний в галузі економічної статистики У. Дж. Рейхман писав, що ми живемо в еру статистики, зараз кожен з аспектів явищ природи, а також людська й інша діяльність піддаються виміру за допомогою статистичних показників.

Дійсно, про будь-яке явище ми можемо судити лише на базі тих чи інших статистичних показників.

Предмет статистичного пізнання за своєю природою є склад­ним і суперечливим. Досліджувані сукупності постійно змінюють­ся і розвиваються. Разом з тим на певний історичний період вони залишаються стійкими і незмінними. Все це існує в реальній дійсності об’єктивно. Таким чином, об’єктом дослідження статис­тичної науки є явища, які, з одного боку, стабільні, а з іншого — знаходяться у постійному розвитку і зміні у часі і просторі. Крім того, кожна сукупність є носієм різноманітних властивостей і яко­стей, які взаємодіють у варіаційному співвідношенні, породжую­чи нові типи явищ. До того ж слід звернути увагу і на вивчення інтенсивності такої взаємодії і розподіл помилок, які залежать від кількості спостережень.

Статистика вивчає кількісну сторону масових явищ суспільно­го життя в нерозривному зв’язку з їх якісною стороною в конкрет­них умовах простору і часу.

Існують й інші точки зору на предмет статистичної науки. Одні вчені вважають, що статистика — це універсальна наука, тому вона повинна вивчати усі явища в повному обсязі; на думку інших, ста­тистика є лише методом пізнання дійсності. Такі визначення пред­мета статичної науки не відповідають реаліям сьогодення і завдан­ням наукового пізнання. Дійсно, деякі науки (фізика, хімія, біоло­гія та ін.) застосовують статистичні методи при дослідженні явищ, але це свідчить лише про те, що існує тісний зв’язок між науками. Явища природи статистика, з нашої точки зору, вивчає лише в тому разі, коли вони вплинули на рівень суспільного явища (наприклад, кількість автотранспортних пригод, вчинених внаслідок несприятливих погодних умов).

3 наведеного тлумачення предмета статистичної науки можна зрозуміти, що статистика вивчає лише суспільні явища, але не по-одинокі, а обов’язково масові. Вона вивчає закономірності в розвитку того чи іншого суспільного явища з точки зору його кількісної характеристики, використовуючи свої специфічні прийоми. Але вивчення кількісної сторони явища обов’язково доповнює і якісні властивості сукупності, бо кількість завжди переходить в якість при достатньо значній кількості одиниць сукупності. Кількісна сторо­на суспільних явищ — це перш за все їх розміри. Коли змінюється кількість, то обов’язково змінюється і якість, і цей процес є невідво­ротним.

Під якістю ми розуміємо внутрішню сутність і особливість усієї сукупності явищ та їх природну розмірність, завдяки чому всі яви­ща відрізняються одне від одного, а також те, що робить їх тим, чим вони є в реальній дійсності. Так, адміністративні правопорушення і злочини відрізняються за ступенем суспільної небезпечності, тобто за якісною ознакою. Але завжди треба мати на увазі, що якість не існує окремо від кількості.

Кількість — це така характеристика явища, яка характеризує і відображає сукупність у числах — показниках і відрізняє конкрет­ну міру явищ, встановлює загальні властивості, виявляє схожість і відмінність окремих рис. Завдяки цьому сукупність можна поділити на однорідні частини, а також виявити певні типи явищ і об’єдна­ти їх в інші групи.

Істотним у визначенні предмета статистики є те, що вона вив­чає явища в конкретних умовах простору і часу Це в першу чергу обумовлено тим, що явища суспільного життя безперервно зміню­ються, розвиваються, тому для їх вимірювання і встановлення за­кономірностей обов’язково необхідно конкретизувати, на якій те­риторії (наприклад, район міста або області, області в цілому чи вся Україна) і за який проміжок часу (місяць, квартал, рік) або на яку дату (на 1 січня або на 15 січня чи на якусь іншу) ми вивчатимемо явище.

Таким чином, предметом статистичної науки є кількісна сторона різноманітних масових суспільних і природних явищ в їх нерозривно­му зв’язку з якісною стороною в конкретних умовах простору і часу.