Зміст освіти глухих та слабочуючих дітей в умовах інклюзивного навчання

Вимоги сучасних державних і освітніх програм і законо­давчих документів останніх років передбачають забезпечен­ня вільного вибору навчального закладу для дітей з особливими потребами, зокрема для дітей зі зниженим слухом. Гуманістичні засади реформування освіти ста­ли передумовою пошуку нових форм навчання слабочуючих дітей. В останні роки у багатьох країнах світу спостері­гається тенденція до збільшення кількості дітей зі зниженим слу­хом, які навчаються серед одно­літків зі збереженою слуховою функцією. У найближче десятиліття передбачається охопити інтегро­ваним навчанням значний відсо­ток таких дітей в Україні. Воно можливе і доцільне за відповідної дош­кільної підготовки та створення сприятливих умов для розвитку і навчання у школі та вдома. Обов'язко­вою умовою для комфортного перебування та якісного навчан­ня у масовій школі є такий мов­леннєвий розвиток дитини з роз­ладом слух, який максимально наближений до вікових норм.

За умови відповідного висновку ПМПК в інклюзивних класах загальноосвітніх навчальних закладів можуть навчатися діти з порушенням слуху (із втратою слуху від 30 і більше децибел – глухі).

У класі (групі) може бути не більше трьох дітей з порушенням слуху. При цьому доцільно комплектувати дітей, які мають порушення однієї категорії (слуху). Час перебування дітей з особливостями розвитку взагальноосвітньо­му навчальному закладі може змінюватися наказом директора цього закла­ду на підставі висновків психолого-медико-педагогічної консультації про стан психофізич­ного розвитку кожної дитини (за результата­ми обов'язкового щорічного обстеження).

Зміст, форми та методи навчання і виховання дітей з порушенням слуху мають бути корекційно спрямо­ваними. Це означає, що кожна тема, яка вив­чається в школі, кожний метод і прийом, ви­користаний вчителем чи вихователем, мають сприяти не лише засвоєнню знань, умінь, на­вичок, формуванню поведінки, а й виправлен­ню вад слуху.

Для дітей із порушенням слухової функції характерна складність сприймання та вторинне відставан­ня у мовленнєвому розвитку, що спричиняють специфічне розуміння мовленнєвого матері­алу.

Основ­ним принципом навчання мовлення дітей зі зниженим слухом е максимальне збагачення мовленнєвої практики. Принцип збагачення мовленнєвої практики реалізується за такими напрямами:

— мовленнєвий контакт з дітьми зі збере­женим слухом як носіями правильного мовлення в умовах безпосереднього спілкування;

— спеціальна робота із засвоєння основ­них мовних закономірностей.

Інтегроване середовище є оптимальним для реалізації пер­шого напряму. Відбувається природна мовленнєва діяль­ність, необхідність якої зумов­лена реальною ситуацією спіль­ного перебування, спільних дій, умовами спілкування, а відтак і наявністю мовленнєвих сти­мулів. Мовленнєва практика забезпечується єдністю внут­рішніх і зовнішніх мотивів спіл­кування дітей зі зниженим і збереженим слухом. Таким чи­ном, в інтегрованому середо-відбувається формування «мовленнєвої поведінки» комунікативно спрямова­ного мовлення, у процесі яко­го вдосконалюється мовлення.

Реалізація другого напряму передбачає впровадження спе­ціально організованого педа­гогічного процесу. Дитина з по­рушенням слуху потребує особливої уваги у класі, застосуван­ня специфічних прийомів і за­собів, спрямованих на запобі­гання та подолання негативних вторинних наслідків порушен­ня слухової функції. Необхід­ність додаткової роботи з та­кою дитиною передусім стосу­ється мовленнєвою розвитку як функції, що найбільше по­терпає через порушення слуху. В умовах масової школи це за­вдання покладається на вчите­ля. Однак розв'язати його без спеціальної дефектологічної підготовки педагогові надзви­чайно складно або взагалі не­можливо. Запобігання та корек­ція недоліків мовлення дитини з порушенням слуху потребує застосування специфічних при­йомів навчання. Традиційні ме­тодики не можуть повністю розв'язати завдання методич­ного керування розвитком мов­лення дитини з порушеним слу­хом у звичайному класі, оскіль­ки їх застосування розраховане на використання сурдопедаго­гами в умовах спеціальної школи-інтернату, де весь навчаль­но-виховний процес підпоряд­кований корекційній меті.