Кафедра гистологии, цитологии и эмбриологии
Вільгельм Райх (1897-1957) – народився в Галичині, у родині онімеччиного єврея, який до того ж був ще й запеклим нацистом. У 17 років Вільгельм залишився абсолютно самотнім. Коли йому було 14 років його матір через нього закінчила життя самогубством. Вільгельм розповів батькові про роман матері з домашнім учителем. Батько через три роки після цієї трагедії помер від туберкульозу. Трохи згодом від цієї ж хвороби помер старший брат. У 1918 році Вільгельм Райх вступає на медичний факультет Віденського університету, і через рік стає членом психоаналітичної асоціації. На відміну від багатьох критиків Фройда Райх поділяв думку Фройда про те, що причиною неврозу часто є дитяча сексуальна травма, витіснена зі свідомості і нібито забута. Поряд із психоаналізом Райх водночас зацікавився марксизмом. Він вважав, що марксизм і психоаналіз є дуже близькими, тому, що марксизм показує як буржуазне суспільство економічно калічить людину своїми нагромаджувальними принципами, своїм споживацьким підходом, а психоаналіз показує, як буржуазна мораль калічить психіку людини. Райх, разом з Горні та Саліваном, починає читати лекції на сексуальні теми й теми статевої безпеки на території всієї Німеччини, виступаючи на заводах та робітничих кварталах, відкриває різні безплатні клініки для робітників. Вимагав відмінити всі заборони на аборти. Райх був переконаний, що життя у законному шлюбі з не коханим подружжям через матеріальну залежність, це та ж сама проституція, а секс як „виконання подружнього обов’язку” набагато більше є аморальним, ніж близькість позашлюбного кохання. Але Райх не врахував інертності мислення людей, від нього відмежовуються як марксисти так і психоаналітики. Райх завжди був безкомпромісним, надзвичайно емоційним, що призводило до частих розривів як із колегами так і з жінками. З 1939 року він працює в США. Але і тут він згодом нажив собі багато ворогів. Райх зазначає, що культурна людина нашої епохи перетворилася на істоту з трьохшаровою структурою. На поверхні вона носить штучну маску самоопанованості, примусової, нещирої ввічливості та комунікативності. Під цією маскою вона приховує другий шар, фройдівське „несвідоме”, у якому стримуються садизм, жадність, заздрість, різні збочення. Цей шар є штучним продуктом культури, яка заперечує сексуальність, і свідомо відчувається здебільшого як внутрішня порожнеча і туск. За ним, в глибині, живе і проявляється природна комунікабельність та сексуальність, стихійна втіха праці, здатність любити. Цей третій і останній шар, який є біологічним ядром структури людського характеру, не усвідомлюється і викликає страх. Саме його існування суперечить авторитарному вихованню та пануванню. Водночас він є єдиним реальним сподіванням на те, що людина колись подолає суспільну злиденність. Антисоціальні дії спричиняються впливом вторинних потягів, які виникли у результаті подавлення природного життя і таких, що суперечать природній сексуальності. Людина, яка вихована у дусі неприйняття проявів життя і сексуальності, набуває страху перед задоволенням, а психологічна причина цього страху укорінення у хронічній напрузі м’язів. Райх прийшов до висновку, що лікування від неврозів та розв’язання багатьох психологічних проблем клієнтів можуть відбуватися набагато швидше і без такого глибокого проникнення у психіку як це робить класичний психоаналіз. Він вважав, що для цього достатньо зняти з людини м’язовий панцир неадекватної напруги і тим самим вивільнити енергію яка поки що знаходиться під панциром і немає прямого виходу, веде руйнівну роботу у вигляді утворення й поглиблення неврозів та інших психологічних і психосоматичних проблем. Александр Лоуен – перший біоенергетик у свій час був пацієнтом Райха (биття подушки).
Кафедра гистологии, цитологии и эмбриологии
Для студентов2-го курса лечебно-профилактического и педиатрического факультетов
|
