Понятие книжной серии. Особенности ф-ия на росс книжном рынке

adidas создает кроссовки для спринта из кожи акулы и полуподошвой из полиамида для лучшего контакта с поверхностью. Немецкая сборная выигрывает на Чемпионате Европы по футболу.

 

 

7. Расcчитайте Вашу зп, (возможно использование книги розничной мотивации)

 

ЗП= гарантированная часть+бонусNSst+бонусS

 

Траєкторія, шлях, переміщення. Середня та миттєва швидкість. Прискорення. Розрахунок шляху, який прошла матеріальна точка.

Траєкторія — крива, що задає зміну положення матеріальної точки в просторі. Шлях — довжина кривої, що задає траєкторію руху тіла. Позначається здебільшого літерою S, вимірюється в одиницях довжини (метр, сантиметр). Шлях можна обчислити, знаючи закон зміни швидкості тіла з часом —: Переміщення - зміна положення якогось матеріального об'єкту. довжина відрізка, що сполучає початкову й кінцеву точку, вимірюеться в метрах у системі СІ. Якщо відома залежність швидкості точки від часу й початкове положення точки, то переміщення дорівнює. Середньою швидкістю руху за даний проміжок часу називається векторна величина, яка чисельно дорівнює відношенню вектора переміщення до проміжку часу, за яке це переміщення відбулось. Вимірюють середню швидкість у системі СІ у метрах за секунду (м/с). Миттєва швидкість тіла — це його середня швидкість за такий малий відрізок часу, який включає цей момент, що протягом цього відрізка рух тіла можна вважати рівномірним.. Приско́рення — векторна фізична величина, похідна швидкості по часу та за величиною дорівнює зміні швидкості тіла за одиницю часу.. розр.шляху см вше.

3. Прискорення при криволінійному русі. Нормальне, тангенціальне та повне прискорення. Рух, траєкторія якого крива лінія, називають криволінійним. У криволінійному русі переміщення тіла не збігається з траєкторією його руху, тому модуль переміщення не дорівнює шляху. Прикладами криволінійного руху є рух тіла по колу, еліпсу, параболі, гіперболі.

 

Миттєва швидкість тіла в будь-якій точці криволінійної траєкторії напрямлена по дотичній до траєкторії в цій точці і визначається за формулою: υ = lіm = - тангенціальна складова прискорення спрямована по дотичній до траєкторії точки й рівна

. -нормальна складова прискорення (нормальне прискорення) спрямована по нормалі до траєкторії й розглянутій точці убік до центру кривизни траєкторії. Криволінійну траєкторію можна представити як сукупність елементарних ділянок, кожний з яких може розглядатися як дуга окружності деякого радіуса R (називаного радіусом кривизни кривій в окружності даної точки траєкторії) . Модуль повного прискорення: .

4. Обертальний рух. Кут оберту, кутова швидкість, кутове прискорення. Зв’язок між кутовими та лінійними характеристиками руху. Обертальний рух - вид механічного руху. При обертальному русі абсолютно твердого тіла його точки описують кола, розташовані в паралельних площинах. Центри всіх кіл лежать при цьому на одній прямій, перпендикулярній до площин кіл і званої віссю обертання. Вісь обертання може розташовуватися усередині тіла і за його межами. Вісь обертання в даній системі відліку може бути як рухомий, так і нерухомою. Зміну положення матеріальної точки під час руху по колі характеризує шлях (довжина дуги) або кут повороту рухомого радіуса, який з’єднує рухоме тіло із центром обертання.Кут повороту рухомого радіуса вимірюють у радіанах. Повний кут повороту дорівнює 2π радіанів. Кутова швидкість – векторна величина, напрямлена вздовж осі обертання. ЇЇ напрям визначається за правилом свердлика. У СІ кутова швидкість вимірюється в радіанах за секунду (рад/с).Модуль лінійної швидкості точки при рівномірному русі по колу υ = = 2 π r ν, де r – радіус кола траєкторії руху. Кутове прискорення - похідна від кутової швидкості по часу Де - кутове прискорення, - кутова швидкість, t - час. Вимірюється в рад/c2.

5.Закони Ньютона. Поняття сили та маси. Одиниці вимірювання. (1з-н) Існують такі системи відліку, в яких центр мас будь-якого тіла, на яке не діють ніякі сили або рівнодійна діючих на нього сил дорівнює нулю, зберігає стан спокою або рівномірного прямолінійного руху, допоки цей стан не змінять сили, застосовані до нього.

 

Цей закон є спеціальним випадком другого закону Ньютона, але його значення полягає в тому, що він визначає системи відліку, в яких справедливі наступні два закони. Ці системи відліку мають назву інерційних або Галілеєвих, тобто таких, які рухаються зі сталою швидкістю одна відносно іншої. (2 з-н) Прискорення матеріальної точки прямо пропорційне силі, що на неї діє, та направлене в сторону дії цієї сили. . (3 з-н) Сили, що виникають при взаємодії двох тіл, є рівними за модулем і протилежними за напрямом. . Сила є векторною величиною — крім числа, що позначає більшу чи меншу дію, вона характеризується ще й точкою прикладання та напрямком дії. Силу здебільшого позначають латинською літерою F. Ма́са — фізична величина, яка є однією з основних характеристик матерії, що визначає її інерційні, енергетичні та гравітаційні властивості. Маса зазвичай позначається латинською літерою m. Основною одиницею вимірювання маси є кіллограм, коротке позначення — кг. 1 г = 1000 мг чи 1 мг = 0,001 г, 1 кг = 1000 г чи 1 г = 0,001 кг,

1 кг = 1 000 000 мг чи 1 мг = 0,000001 кг.Великі за масою величини вимірюють у тоннах (т) і центнерах (ц):

1 т = 10 ц = 1000 кг = 1 000 000 г чи 1 ц = 0,1 т, 1 кг = 0,001 т,

1 г = 0,000001 т, 1 ц = 100 кг = 100 000 г чи 1 кг = 0,01 ц, 1 г = 0,00001 ц.

6. Імпульс матеріальної точки. Імпульс системи матеріальних точок. Закони зміни та збереження імпульсу системи матеріальних точок. Імпульсом в класичній механіці називається міра механічного руху тіла, векторна величина, що для матеріальної точки дорівнює добутку маси точки на її швидкість та має напрямок швидкості.У системі СІ одиницею вимірювання імпульсу є кг·м/с.. В класичній механіці імпульс (традиційно позначається p) визначається як добуток маси тіла m та його швидкості v: p = m v. Імпульсом системи n матеріальних точок називається вектор P, що дорівнює геометричній сумі імпульсів всіх точок системи та є добутком сумарної маси системи M на швидкість її центру інерції vc: . Зміна імпульсу тіла пропорційна до сили, яка викликає цю зміну, та проміжку часу, за який ця зміна відбувається (другий закон Ньютона): .

7. Механічна робота. Потужність. Одиниці вимірювання. Механическая работа — это физическая величина, являющаяся скалярной количественной мерой действия силы или сил на тело или систему, зависящая от численной величины, направления силы (сил) и от перемещения точки (точек) тела или системы. Потужність — робота, що виконана за одиницю часу, або енергія, передана за одиницю часу.Зазвичай позначається латинською літерою W, вимірюється у Ватах. Іншою одиницею вимірювання, яка ще й досі широко використовується, є кінська сила.

Якщо на рухоме тіло діє сила, то ця сила здійснює роботу. Потужність в цьому випадку рівна скалярному добутку вектора сили на вектор швидкості, з якою рухається тіло: . Окремий випадок потужності при обертальному русі: .

8.Поле сил. Потенційне поле сил. Сили консервативні та неконсервативні. Центральне поле сил. Потенціальна енергія

Потенційне поле, консервативне поле, векторне поле, циркуляція якого уздовж будь-якої замкнутої траєкторії дорівнює нулю. Якщо П. п. — силове поле, то це означає рівність нулю роботи сил поля уздовж замкнутої траєкторії. Для П. п. а (М-код) існує така однозначна функція u (М-код) (потенціал поля), що а = grad u (див. Градієнт). Якщо П. п. задано в одинзв'язної області W, то потенціал цього поля може бути знайдений по формулі Консервативні сили - сили, для яких виконується закон збереження механічної енергії.

Консервативні сили не обов'язково є потенціальними. Наприклад, сила Лоренца, що діє на рухомий електричний заряд в магнітному полі не може бути подана у вигляді градієнту він скалярного потенціалу, бо залежить від швидкості зарядженої частинки, однак вона є консервативною.Неконсервативними силами є сили, які призводять до втрати механічної енергії, перетворюючи її в теплову. До таких сил належить сила тертя. Центральная сила — сила, линия действия которой при любом положении тела, к которому она приложена, проходит через точку, называемую центром силы (точка на Рис.1). Тело при этом, как правило, рассматривается как материальная точка, а центр также считается точечным, обычно[1] совпадая с физическим источником силы; в простейшем случае он фиксирован в пространстве. Потенціа́льна ене́ргія — частина енергії фізичної системи, що виникає завдяки взаємодії між тілами, які складають систему, та із зовнішніми щодо цієї системи тілами, й зумовлена розташуванням тіл у просторі. Разом із кінетичною енергією, яка враховує не тільки положення тіл у просторі, а й рух, потенціальна енергія складає механічну енергію фізичної системи.

9.Кінетична енергія поступального руху. Її зв’язок з роботою зовнішніх сил. Її зв’язок з роботою внутрішніх сил.

Кінети́чна тео́рія або молекуля́рно-кінети́чна тео́рія — фізична теорія, що пояснює термодинамічні явища, виходячи затомістських уявлень. Теорія постулює, що тепло є наслідком хаотичного руху надзвичайно великої кількості мікроскопічних частинок (атомів та молекул). Успішне пояснення багатьох законів термодинаміки, виходячи з положень кінетичної теорії, стало одним із факторів на шляху до підтвердження атомарної будови речовин у природі. В сучасній фізиці молекулярно-кінетична теорія розглядається як складова частина статистичної механіки.

10.Повна механічна енергія системи тіл. Закони зміни та збереження повної механічної енергії.

Енергія – це скалярна фізична величина яка є мірою різних форм руху матерії та є характеристикою стану системи (тіла) і визначає максимальну роботу, котру може виконатитіло.. Закон збереження енергії (англ. energy conservation law;) - закон, який стверджує, що повна енергія в ізольованих системах не змінюється з часом. Проте енергія може перетворюватися з одного виду в інший. У термодинаміці закон збереження енергії відомий також під назвою першого закону термодинаміки. Закон збереження енергії є, мабуть, найважливішим із законів збереження, які застосовуються в фізиці.

11. Зв’язок між потенціальною енергією і силою. Напрямок вектора grad U.

Як і для випадку роботи сили тяжіння, робота сили пружності залежить не від форми траєкторії, а лише від початкової і кінцевої деформацій тіла.

Збільшення потенціальної енергії пружно деформованого тіла відбувається під час виконання роботи зовнішньої сили

Робота сили пружності дорівнює зміні потенціальної енергії пружно деформованого тіла, взятій з протилежним знаком.

12. Момент сили відносно точки та осі. Момент пари сил. Результуючий момент внутрішніх сил взаємодії. Моме́нт си́ли — векторна фізична величина, рівна векторному добутку радіус-вектора, проведеного від осі обертання до точки прикладення сили, на вектор цієї сили. Момент сили є мірою зусилля, направленого на обертання тіла. Момент сили зазвичай позначається латинською літерою і вимірюється в системі СІ в Н м, що збігається із розмірністю енергії. Проекція вектора вважається позитивною (+), якщо напрямок від початку до її кінця збігається з позитивним напрямом осі. Проекція вектора вважається негативною (-), якщо напрямок від початку проекції до її кінця протилежно позитивному напрямку осі. Результірующій момент кількості руху такої системи обумовлений частково орбітальним рухом і частково спіном електронів, з кожним з яких пов'язаний відповідний дипольний магнітний момент. Результірующій момент кількості руху щодо междуядерной осі позначається як Kh /2n, де К. Квантове число К є хорошим квантовим числом для будь-якого ступеня взаємодії, а Л і /зберігають приблизні значення тільки для малих ступеніввзаємодії.

13. Момент імпульсу відносно точки та осі. Закони зміни та збереження моменту імпульсу системи.

Моментом імпульсу відносно осі називають проекцію на цю вісь вектора , визначеного відносно довільної точки даної осі. Закон збереження моменту імпульсу стверджує, що момент кількості руху у замкненій системі зберігається під час еволюції цієї системи з часом.Момент імпульсу замкнутої системи тіл залишається незмінним при будь-яких взаємодіях тіл системи. Закон збереження кількості руху є наслідком ізотропності простору.

14. Основне рівняння динаміки обертального руху.

При повороті тіла під дією сили на нескінченно малий кут точка прикладання сили проходить шлях і робота дорівнює: Звідси рівняння динаміки обертального руху твердого тіла:

15. Момент інерції матеріальної точки та системи. Момент інерції диску. Теорема Штейнера.

Моме́нт іне́рції (одиниця виміру в системі СІ [кг м²]) — в фізиці є мірою інерції обертального руху, аналогічно масі для поступального.

В загальному випадку, значення моменту інерції об'єкта залежить від його форми та розподілу маси в об'ємі: чим більше маси сконцентровано далі від центра мас тіла, тим більшим є його момент інерції. Також його значення залежить від обраної осі обертання. еоре́ма Гю́йгенса-Штейнера, або теорема Штейнера (названа іменами швейцарського математика Якова Штейнера і нідерландського математика, фізика і астронома Хрістіана Гюйгенса): момент інерції тіла відносно довільної осі дорівнює сумі моменту інерції цього тіла відносно осі, що проходить через центр маси тіла паралельно до осі, що розглядається і добутку маси тіла на квадрат відстані між осями:

.

16. Кінетична енергія обертального руху. Робота при обертальному русі. Кінет енер об руху

17. Закон всесвітнього тяжіння. Напруженість гравітаційного поля. Потенціал гравітаційного поля. Зв’язок між напруженістю та потенціалом гравітаційного поля.

Зако́н всесві́тнього тяжі́ння — фізичний закон, що описує гравітаційну взаємодію в рамках Ньютонівської механіки. Закон стверджує, щосила притягання між двома тілами (матеріальними точками) прямо пропорційна добутку їхніх мас, і обернено пропорційна квадрату відстані між ними. . Напруженість гравітаційного поля - векторна величина, що характеризує гравітаційне поле в даній точці і чисельно дорівнює відношенню сили тяжіння, що діє на тіло, поміщене в дану точку поля, до гравітаційної масі цього тіла: .
18. Основні положення молекулярно-кінетичної теорії. Молекулярна фізика та термодинаміка. Термодинамічні параметри. Рівноважні стан та процеси.Мета МКТ – пояснення властивостей макроскопічних тіл і теплових процесів, що відбуваються в них, на основі уявлень про те, що всі тіла складаються з окремих частинок, які рухаються хаотично.Явища, зумовлені тепловим рухом атомів і молекул, називають тепловими. Вони відіграють важливу роль у природі. Зі зміною температури повітря змінюється все - температура тіла, розміри твердих тіл і рідин.Молекулярно-кінетична теорія пояснює теплові явища в макроскопічних тілах на основі уявлень, що всі тіла складаються з окремих частинок, які рухаються хаотично.Теорію, яка пояснює будову і властивості тіл на основі закономірностей руху і взаємодії молекул, називають молекулярно-кінетичною теорією. Значний внесок у створення МКТ зробили: Лавуаз'є, Ломоносов, Больцман (друга половина ХІХ ст.Молекуля́рна фі́зика — розділ фізики, який вивчає речовину на рівні молекул. Речовину на рівні атомів вивчає атомна фізика. Термодинáміка — розділ теоретичної фізики, що стосується законів явищ поширення та збереження тепла. Розрізняють феноменологічну та статистичну термодинаміки. Остання в свою чергу поділяється на класичну й квантову.Термодинаміка вивчає процеси, які відбуваються в тілах, що перебувають у тепловій рівновазі з іншими тілами. Важливою характеристикою теплової рівноваги є температура. Рівняння стану пов'язує між собою такі характеристики тіл, як тиск, об'єм та температуру.Зміни термодинамічного стану фізичних систем вивчаються при рогзляді термодинамічних процесів.Термодинаміка вводить феноменологічно таке поняття, як ентропія.Термодинаміка була створена завдяки потребі побудови теоретичного підґрунтя для опису роботи теплових двигунів.Термодинам́ічні парáметри — це величини, що можуть змінюватися із зміною самої системи внаслідок її взаємовпливу з навколишнім середовищем. Термодинамічні параметри можна поділити на основні та допоміжні. До основних термодинамічних параметрів належать такі, які легко визначити простими технічними засобами, як-от тиск, температура та питомий об'єм. Сукупність зазначених основних термодинамічних параметрів визначає стан системи у даний момент. Рівноважний процес в термодинаміці, процес переходу термодинамічної системи з одного рівноважного стану в інше, настільки повільний, що всі проміжні стани можна розглядати як рівноважні. Р. п. характеризується дуже повільним, в межі нескінченно повільним, зміною термодинамічних параметрів стану. Всякий Р. п. є оборотним процесом, і, навпаки, будь-який оборотний процес є рівноважним.

19. Ідеальний газ та його дослідні закони. Рівняння Менделєєва-Клапейрона.

Рівн́яння стáну ідеáльного гáзу — формула, що встановлює залежність між тиском, молярним об'ємом і абсолютною температурою класичного ідеального газу. Рівняння має вигляд:

, де:

— тиск,

— молярний об'єм,

— абсолютна температура,

— універсальна газова стала.

Ця форма запису носить назву рівняння (закона) Клапейрона—Менделєєва. .

20. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії для тиску. Середня кінетична енергія одноатомних молекул. Тиск суміш газів. Парціальний тиск газу. Закон Дальтона.

Молекулярно-кинетическая теория (сокращённо МКТ) — теория, возникшая в XIX веке и рассматривающая строение вещества, в основном газов, с точки зрения трёх основных приближенно верных положений:

все тела состоят из частиц: атомов, молекул и ионов;

частицы находятся в непрерывном хаотическом движении (тепловом);

частицы взаимодействуют друг с другом путём абсолютно упругих столкновений.

МКТ стала одной из самых успешных физических теорий и была подтверждена целым рядом опытных фактов. Основными доказательствами положений МКТ стали:

Диффузия

Броуновское движение

Изменение агрегатных состояний вещества

На основе МКТ развит целый ряд разделов современной физики, в частности, физическая кинетика и статистическая механика. В этих разделах физики изучаются не только молекулярные (атомные или ионные) системы, находящиеся не только в «тепловом» движении, и взаимодействующие не только через абсолютно упругие столкновения. Термин же молекулярно-кинетическая теория в современной теоретической физике уже практически не используется, хотя он встречается в учебниках по курсу общей физики.

Парціа́льний тиск — внесок газу певного роду в загальний тиск суміші газів.

Згідно із законом Дальтона у випадку ідеальних газів парціальні тиски окремих компонент суміші газів сумуються

Парціальний тиск кожної із компонент, пропорційний долі цієї компоненти в суміші газів.

,

де

,

— кількість молів i-го газу в суміші, — загальна кількість молів газу.

 

Зако́н Дальтон́а (закон парціальних тисків) — загальний тиск P суміші ідеальних газів дорівнює сумі парціальних тисків компонентів у суміші:

чи

,

де — тиск сумші — парціальний тиск -ого газу — кількість окремих газів, що складаюь газову суміш.

Джон Дальтон встановив цей закон емпірично в 1801. Закон справедливий для газів, близьких до ідеальних. В реальних газах, для яких суттєва взаємодія між молекулами суміші, можуть існувати суттєві відхилення від такого простого правила.

Випаровування над водною поверхнею визначають за допомогою емпіричних формул, одержаних при використанні закону Дальтона.

21. Число ступенів свободи молекул. Закон рівнорозподілу енергії за ступенями свободи молекул. Середня кінетична енергія молекул. Сту́пені ві́льності або ступені свободи — число незалежних змінних, які однозначно описують стан фізичної системи.Матеріальна точка в механіці описується трьома незалежними координатами. Для повної характеристики матеріальної точки та її переміщень в просторі необхідно ще знати три інші величини — компоненти її швидкості. Вищі похідні від координат розраховуються з рівнянь руху. Таким чином матеріальна точка має 6 ступенів свободи, тобто 3 координати й 3 компоненти швидкості. Якщо матеріальних точок в фізичній системі N, то кількість ступенів свободи дорівнює 6N. Закон рівнорозподілу — твердження класичної фізики про те, що в стані термодинамічної рівноваги на кожен ступінь вільності молекули припадає в середньому однакова енергія, де — стала Больцмана, T — температура.Одноатомний ідеальний газ складається з атомів, які мають три ступені вільності, пов'язані з поступальним рухом у трьох напрямках, тому за законом рівнорозподілу на кожен атом в середньому припадає енергія . Середня кінетична енергія є статистичним поняттям. Це усереднене значення кінетичних енергій всіх молекул, що входять в речовину. Середня кінетична енергія руху молекули ,де m — маса частинки, v — її швидкість, — стала Больцмана, T — температура.

22. Внутрішня енергія ідеального газу. Робота, що виконується при зміні об’єму. Вн́утрішня ене́ргія тіла (позначається як E або U) — повна енергія термодинамічної системи за винятком її кінетичної енергії як цілого і потенціальної енергії тіла в полі зовнішніх сил. Внутрішня енергія складається з кінетичної енергії хаотичного руху молекул, потенціальної енергії взаємодії між ними і внутрішньомолекулярної енергії. В рамках молекулярно-кінетичної теорії внутрішня енергія одноатомного ідеального газу визначається формулою ,де — стала Больцмана. Вона є середньою кінетичною енергією атома, помноженою на кількість атомів. Сила, яка виконує цю роботу, дорівнює добутку тиску на площу. . Оскільки – це зміна об’єму, то маємо або .

23. Перше начало термодинаміки та його вигляд для різних ізопроцесів. кількість енергії в природі незмінна, вона лише переходить від одних тіл до інших або перетворюється з одного виду в інший. Це твердження називають законом збереження і перетворення енергії. Цей закон універсальний та застосовний до всіх явищ природи. Закон збереження енергії, поширений на теплові явища, називають першим законом термодинаміки. За допомогою першого закону термодинаміки можна робити важливі висновки про характер процесів, що відбуваються. Розрізняють різні процеси, під час перебігу яких одна з фізичних величин залишається незмінною (ізопроцеси).Якщо термодинамічною системою є ідеальний газ і його об'єм не змінюється, (ізохорний процес), то A' = 0, а зміна внутрішньої енергії, згідно (3.2.5) дорівнюватиме кількості теплоти:DU = Q. Ізотермічний процес. Якщо T = const внутрішня енергія системи не змінюється. Уся передана газу кількість теплоти витрачається на виконання роботи над зовнішніми тілами:Q = A. Ізобарний процес. Кількість теплоти Q, передана газу за сталого тиску, витрачається на зміну його внутрішньої енергії і на виконання ним роботи над зовнішніми тілами:Q = DU + A. Адіабатний процес - процес, що відбувається в теплоізольованій системі (немає обміну енергією із зовнішніми тілами). При цьому Q = 0 і змінити внутрішню енергію системи можна лише за рахунок виконання над нею роботи:DU = A.

24. Теплоємність ідеального газу. Види теплоємностей. Молярні теплоємності при сталому об’ємі та сталому тиску. Зв’язок між ними. Фізичний зміст універсальної газової сталої. Оскільки молекули ідеального газу на відстані не взаємодіють, внутрішня енергія такого газу складається лише з кінетичних енергій окремих молекул. Тоді внутрішня енергія моля ідеального газу дорівнюватиме добутку числа Авогадро на середню кінетичну енергію однієї молекули: . щоб дістати вираз для теплоємності моля ідеального газу при сталому об’ємі, треба здиференціювати за температурою вираз (4.17) для внутрішньої енергії газу. Виконавши диференціювання, дістанемо . Як випливає з цієї формули, теплоємність ідеального газу при сталому об’ємі залишається величиною сталою, що не залежить від параметрів стану газу, зокрема від температури. Молекулярна теплоємність тіла наз скал фіз. Велич яку необх надати 1 молю для нагрівання на 1 К . Питома теплоємність наз скал фіз вел,що необх надати одиниці масі величині при нагріванні на 1 К (таже ф-ла, только 1/m). Молярна теплоємність ідеального газу при сталому об’ємі С_V: Згідно з Q = dU: , а для одного : .(7.14) Згідно з : .(7.15)Прирівнявши праві частини(7,14)і(7,15)одержимо: . (7.16). молярна теплоємність при сталому тиску

25. Адіабатичний процес. Рівняння Пуассона. Адіаба́тний проце́с — в термодинаміці зміна стану тіла без обміну теплом з навколишнім середовищем. Його можна здійснити, проводячи стискання чи розширення тіла (наприклад, газу) дуже швидко. Під час адіабатного стискування тіла внутрішня енергія його збільшується, а при адіабатичному розширенні — зменшується. Виконана робота при цьому дорівнює за величиною і протилежна за знаком зміні внутрішньої енергії системи. Рівняння Пуассона - неоднорідне еліптичне рівняння в часткових похідних другого порядку.

 

Зокрема, в електростатиці рівняння, яке описує потенціал електричного поля в системі зарядів, заданих густиною . .

26.Робота розширення газу при різних ізопроцесах. ізопроцеси).Якщо термодинамічною системою є ідеальний газ і його об'єм не змінюється, (ізохорний процес), то A' = 0, а зміна внутрішньої енергії, згідно (3.2.5) дорівнюватиме кількості теплоти:DU = Q. Ізотермічний процес. Якщо T = const внутрішня енергія системи не змінюється. Уся передана газу кількість теплоти витрачається на виконання роботи над зовнішніми тілами:Q = A. Ізобарний процес. Кількість теплоти Q, передана газу за сталого тиску, витрачається на зміну його внутрішньої енергії і на виконання ним роботи над зовнішніми тілами:Q = DU + A. Адіабатний процес - процес, що відбувається в теплоізольованій системі (немає обміну енергією із зовнішніми тілами). При цьому Q = 0 і змінити внутрішню енергію системи можна лише за рахунок виконання над нею роботи:DU = A.

27. Електрична взаємодія тіл. Закон збереження електричного заряду. Точковий заряд. Взаємодія зарядів. Закон Кулона. Зако́н збере́ження електри́чного заря́ду — один із фундаментальних законів фізики. Він полягає в тому, що повний заряд (алгебраїчна сума зарядів) ізольованої замкнутої фізичної системи тіл залишається незмінним при будь-яких процесах, які відбуваються всередині цієї системи.Для неізольованих систем закон збереження заряду набирає вигляду рівняння неперервності де - густина заряду, - густина струму. Точко́вий заря́д — абстракція, що вводиться для спрощення опису поля зарядженого тіла або системи тіл. Іноді також визначається як електрично заряджена матеріальна точка.При практичних розрахунках точковий заряд — це заряд, розмірами носія якого в порівнянні з відстанню, на якому розглядається електростатична взаємодія, можна знехтувати.Саме для точкових зарядів сформульований закон Кулона. Електричні заряди взаємодіють між собою з силою, яка визначається законом Кулона. Електростатична сила взаємодії F12 двох точкових нерухомих зарядів q1 та q2 у вакуумі прямо пропорційна добутку абсолютних значень зарядів і обернено пропорційна квадрату відстані r12 між ними. , у векторній формі: . Сила взаємодії направлена вздовж прямої, що з'єднує заряди, причому однойменні заряди відштовхуються, а різнойменні притягуються. Сили, що визначаються законом Кулона адитивні.

28. Електричне поле. Напруженість електричного поля. Принцип суперпозиції полів. Поле диполя. Електричне поле — одна зі складових електромагнітного поля, що існує навколо тіл або частинок, що мають електричний заряд, а також у вільному вигляді при зміні магнітного поля (наприклад, в електромагнітних хвилях). Електричне поле може спостерігатися завдяки силовому впливу на заряджені тіла.Кількісними характеристиками електричного поля є вектор напруженості електричного поля E й вектор електричної індукції D. У випадку, коли електричне поле не змінюється з часом, його називають електростатичним полем. Напру́женість електри́чного по́ля — це векторна фізична величина, яка дорівнює силі, яка діє у даній точці простору у даний момент часу на пробний одиничний електричний заряд у електричному полі. . При́нцип суперпози́ції - одна із фундаментальних засад квантової механіки. Згідно з принципом суперпозиції, якщо квантова система може знаходитися в станах і , то вона може знаходитися також і в стані , де та - будь-які комплексні числа. Поле диполя-це диполь в однорідному та неоднорідному електричних полях.

29. Лінії напруженості електростатичного поля. Потік вектора напруженості. Теорема Гаусса для електростатичного поля. Лінії напруженості електростатичного поля Ознакою однорідності поля є паралельність його силових ліній.  Теорема Гауса - один із основних законів електростатики, еквівалентний закону Кулона, твердження про зв'язок між потоком вектора електричної індукції через замкнену поверхню, і сумарним зарядом, в об'ємі, оточеному цією поверхнею. Теорема Гауса справедлива також для змінних полів і є одним із основних законів електродинаміки.В системі СІ теорема Гауса має вигляд: .

31. Робота сил електростатичного поля. Циркуляція вектора напруженості електростатичного поля. роботу сили електростатичного поля запишемо як роботу змінної сили: циркуляція вектора…

32. Потенціальний характер електростатичного поля. Потенціал електростатичного поля. Еквіпотенціальні поверхні електростатичного поля. Зв’язок між напруженістю та потенціалом. Потенціальність електростатичного поля. Робота будь-якого електростатичного поля у разі переміщення в ньому зарядженого тіла з однієї точки в іншу не залежить від форми траєкторії. По замкнутій траєкторії робота електростатичного поля завжди дорівнює нулю. Поля, що мають таку властивість, називаються потенціальними. Отже, електростатичне поле — потенціальне. Еквіпотенціальна поверхня - поняття, яке застосовується до будь-якого потенційному векторному полю, наприклад, до статичної електричному полю або до ньютонова гравітаційному полю (Гравітації). Еквіпотенціальна поверхня - це поверхня, на якій скалярний потенціал даного потенційного поля приймає постійне значення. Інше, еквівалентну, визначення - поверхня, в будь-якій своїй точці ортогональна силовим лініям поля. Поверхня провідника в електростатиці є еквіпотенціальної поверхнею. Крім того, приміщення провідника на еквіпотенціальних поверхня не викликає зміни конфігурації електростатичного поля. Цей факт використовується в методі зображень, який дозволяє розраховувати електростатичне поле для складних конфігурацій.

33. Диполь в однорідному та неоднорідному електростатичних полях. Неоднородное , однородное

34. Полярізація діелектриків. Деформаційна та орієнтаційна поляризація. Вектор поляризації, його зв’язок з напруженістю електростатичного поля. Діелектрична сприйнятливість. Поляризация диэлектриков — явление, связанное с ограниченным смещением связанных зарядов в д