Анализ потребителей предприятия и их структура

На основі локальних особливостей традиційної матеріальної і духовної культури та побуту народу визначаються певні етнографічні групи й історико-етнографічні зони чи регіони території його розселення. Локальні відмінності та різновиди традиційної культури характерні для всіх відносно великих народів, що займають значну територію. Так, у німців вирізняються нижньо-саксонці, шваби, баварці; у французів — бретонці, нормандці, провансальці; в італійців — флорентійці, сіцілійці, генуезці; в англійців — валлійці; у поляків — мазури, підгаляни, краков'яки, кашуби та ін. Росіяни з погляду етнографічного районування поділяються на три великі підрозділи: північне-, середньо- і південно-російські етнографічні групи. До складу кожної з них входять менші етнографічні групи (помори у північній тощо). Навіть у такого, порівняно невеликого етносу, як естонський, свої етнографічні групи (наприклад, сету).

Етнографічна група як частина народу, етносу визначається певними локальними особливостями традиційно-побутової культури, місцевого діалекту, нерідко вони мають свої локальні назви, етніконіми і самоназви. Але визначальною для етнографічної групи є етнокультурна спільність з усім народом, до якого вона належить.

Історико-етнографічні регіони чи зони у межах етносу часто збігаються з територією, заселеною представниками певних етнографічних груп. Але ними визначаються також і ширші у просторовому плані внутріетнічні історико-культурні категорії, що можуть охоплювати й кілька суміжних етнографічних груп.

Етнографічна зона як певний історико-культурний ареал характерна загальнішою, ніж етнографічна група, спільністю й однотипністю рис традиційної матеріальної та духовної культури, зумовленими значною мірою однаковим природним середовищем (не випадково такі історико-етнографічні зони нерідко збігаються з відповідними фізико-географічними ареалами), однотипними умовами економічного розвитку, заселення, колонізації краю тощо.

Традиційно-культурні спільноти етнографічних регіонівтакож змінні в просторі та в часі. Вони зазвичай не усвідомлюються самими носіями регіональних особливостей.

І. Центрально-східний регіон охоплює велику територію центральної та південно-східної України. До нього належать сучасні Київська, крім північної частини. Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Харківська, південні райони Чернігівської і Сумської областей, вся південно-степова частина України (Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська, Херсонська, Миколаївська, Одеська області), південно-східні райони Житомирської, східні Вінницької та північні райони Автономної Республіки Крим.

У складі цього етнографічного регіону виділяються три райони: Середнє Подніпров'я, Слобідська Україна, або Слобожанщина, і Південна степова частина.

Середнє Подніпров'я (більша частина Київської та Полтавської, Черкаська і південна частина Чернігівської, південно-східна Житомирської, південно-західна Сумської, східна Вінницької, північна Кіровоградської та північно-західна Дніпропетровської областей) один з найдавніше заселених районів української землі, осереддя інтенсивного процесу формування русько-українського етносу.

Слобожанщина (Слобідщина) охоплює східну частину України теперішні Харківську, південно-східну частину Сумської, північно-східні райони Дніпропетровської, східні Полтавської, північні Донецької, Луганської областей та суміжні західні райони Білгородської і Воронезької областей, які тепер входять до складу Росії. Назва цього історико-етнографічного району походить від того, що в період інтенсивного його заселення (XVII XVIII ст.) переселенці з Лівобережної та Правобережної України, з Росії, отримавши тут на певний час різні пільги ("свободи"), засновували поселення слободи або поселення ни "слободах ";.

Південь України. Слобідська Україна з етнографічного погляду — своєрідна перехідна зона між середнім Подніпров'ям, зокрема лівобережним, і південним (причорноморським) історико-етнографічним районом України. Останній охоплює територію Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Одеської, південні райони Дніпропетровської, Кіровоградської, Донецької, Луганської областей та північні Кримської АР.

Це степова частина України, яка в давнину була тереном проживання різних кочівників. Однак з давньоруського часу вона слугує оперативним простором просування русичів на південь, політичного й економічно-господарського освоєння ними Причорномор'я. Зі Середньовіччя ця територія відома як Дике поле —так вона названа, зокрема, і на мапі України Г.Боплана.

II. Українське Полісся — це етнографічний регіон, що зі сходу на захід простягається всім північним краєм України і разом із суміжним Білоруським Поліссям, так званим Брянсько-Жиздринським Поліссям у Росії, Люблінським Поліссям у Польщі належить до однієї зі своєрідних географічних та історико-етнографічних областей слов'янського світу — Полісся.

Залежно від положення щодо Дніпра Українське Полісся поділяється на правобережне й лівобережне. Відповідно поширені назви Східне і Західне Полісся. Західне називають також Прип'ятським, Східне — Наддеснянським. Наукова література подає і поділ Полісся відповідно до адміністративного районування: в минулому — на Волинське, Київське, Чернігівське (за назвою губернії), а в наш час — Волинське, Рівненське, Житомирське, Київське, Чернігівське (за назвою області).

III. Західний (південно-західний) регіон. З етнографічного погляду він найскладніший і дуже різноманітний. У межах сучасної державної території України це Львівська, Тернопільська, Хмельницька, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська, південні райони Волинської і Рівненської областей, а також частина Вінницької.

У межах різних природно-географічних зон західноукраїнського регіону (волинсько-подільської, підкарпатської, карпатської і закарпатської) виділяється кілька історико-етнографічних районів і підрайонів, що мають виразні локальні особливості культурно-побутових традицій: Волинь, Поділля, Прикарпаття, Гуцульщина, Бойківщина, Лемківщина, Закарпаття. Ці етнографічні райони переважно збігаються з ареалами групування локальних діалектно-говіркових рис української народної мови.

Волинь охоплює басейн верхів'я правих приток і середнього поріччя Західного Бугу — південні райони теперішніх Волинської і Рівненської, південно-західні райони Житомирської, північно-західну смугу Хмельницької, північні райони Тернопільської і Львівської областей.

До етнографічної Волині прилягає на заході лівобережне Побужжя — Холмщина, корінне населення якої з історичного етногенетичного й етнокультурного поглядів однорідне зі суміжними волинянами. Сьогодні Холмщина належить до Хелмського воєводства Польщі, її українське населення після Другої світової війни було насильно депортоване з рідної землі.

Поділля — історико-етнографічний район, що займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівобережного середнього Придністров'я. Він охоплює більшу частину Вінницької, Хмельницької, Тернопільської та суміжну з ними на півдні — частину Чернівецької, на заході — частини Івано-Франківської та Львівської областей. В етнографічній літературі Поділля розділяють на Східне, Західне, Буковинське.

Своєрідним західним продовженням подільського етнографічного ареалу, що входить у зону Прикарпаття, є Опілля. Це поняття більш відоме в географії, ніж в етнографії. Ним визначається територія північно-західної частини Подільської височини у межах Львівської, Івано-Франківської і центрального західного виступу Тернопільської областей. З етнографічного погляду ця територія вивчена досі дуже слабо.

Своєрідним етнографічним районом зони Прикарпаття є Покуття. Визначення території з цією назвою у різних джерелах і авторів неоднакове. Але завжди назва Покуття стосується південно-східної низинної частини теперішньої Івано-Франківської області, його північною межею вважається Дністер, південною — гори, південно-східною — кордон з Буковиною. Певні розходження стосуються лише окреслення західної межі.

Ще одним підрайоном Прикарпаття є Українська Буковина. Цією назвою історично визначається південно-східна частина західноукраїнської землі, політико-адміністративна одиниця, що переважно просторово збігається зі серединною частиною сучасної Чернівецької області.

Яскравою етнографічною своєрідністю вирізняється карпатська зона західноукраїнського регіону. Вона поділяється на три історико-етнографічні райони: Гуцульщину, Бойківщину і Лемківщину. На відміну від попередніх випадків, коли локальна назва населення того чи іншого регіону (слобожанці, полтавці, подоляни, поліщуки та ін.) є похідною від найменування останнього, тут навпаки: назва району походить від найменування етнографічної групи: гуцули, бойки, лемки. Останні — давнішого походження, а похідні від них — Гуцульщина, Бойківщина, Лемківщина — поняття, введені у науковий обіг другої половини ХІХ-початку XX ст. для визначення території, яку заселяє кожна з цих етнографічних груп.

Гуцульщина. Поселення гуцулів займають східну частину Українських Карпат: теперішні Верховинський, Косівський (без північної смуги), південна частина Надвірнянського та Богородчанського районів Івано-Франківської, суміжні Путильський і південна частина Вижницького та Сторожинецький райони Чернівецької і Рахівський Закарпатської областей. До історико-етнографічної Гуцульщини належать у південно-східній частині північні місцевості Сигота і Вишіва, що тепер входять до території Румунії.

Бойківшина — суміжний з Гуцульщиною на заході етнографічний район, що займає центральну частину Українських Карпат. Гуцульсько-бойківське пограниччя проходить приблизно по межиріччі Лімниці та Бистриці-Солотвинської на північних схилах Карпат і Тересви у Закарпатті, на заході межує з Лемківщиною у верхів'ях Сяну й Ужа. Північна межа проходить карпатським передгір'ям, а південною можна вважати південні схили Карпат у Закарпатті. Окреслена територія охоплює південно-західну частину Рожнятівського і Долинського районів Івано-Франківської області, Сколівський, Турківський, південну смугу Стрийського, Дрогобицького, Самбірського і більшу частину Старосамбірського районів Львівської області, північну частину Великоберезівського, Воловецький і Міжгірський райони Закарпатської області. У верхів'ї Стривігору частина етнографічної Бойківщини належить тепер до території Польщі.

Лемківщина — найдалі висунутий на захід історичний край української землі. Займає західну частину Карпат по обох схилах так званих Низьких Бескидів. З усієї цієї території лише частина південно-східної етнографічної Лемківщини належить тепер до України (частина Великоберезнянського і Перечинського районів Закарпатської області), основна ж частина — вся північна Лемківщина — до Польщі, а південно-східна — Пряшівщина — до Словаччини.

Закарпаття. Приблизно – сучасна Закарпатська область. Значну частину українського Закарпаття займає територія розселення трьох етнографічних груп українських горян, що разом з північною (галицькою) зоною творить історико-етнографічні райони Гуцульщини, Бойківщини і Лемківщини. Підгірська й низовинна частина Закарпаття поза територією розселення гуцулів, бойків і лемків характерна тим, що тут поряд з українцями значно густіше, ніж у гірській частині, проживають розсіяно і компактними групами представники сусідніх етносів, зокрема угорців, румун, словаків, чехів, а також німецькі колоністи і цигани.

Підсумок:

І все-таки навіть стосовно нашого часу не можна сказати, що етнографічні райони України, етнографічні групи українського народу — це пережитки, реальності минулого, оскільки в побуті місцевого населення різних регіонів збереглися і діють немало традиційних елементів, зокрема в сфері духовної культури і народного мистецтва. Зберігають їх і розпорошені в різних місцевостях України та поза її межами лемки, особливо в місцях їх більш-менш скупченого теперішнього поселення (у Львівській, Тернопільській, Миколаївській областях).

Маючи більш чи менш виразні регіональні особливості побуту і традиційної культури, корінне населення етнографічних районів України й етнографічні та локальні групи українського народу і в минулому і, тим паче, у новіший час усвідомлювало себе не відособлено, а складовими частинами єдиного українського етносу. Ця свідомість здавен ґрунтувалася на спільності етногенетичного походження, історичної долі, мови, тісних економічних і культурних зв'язках населення різних частин України, утверджувалася і розвивалася в процесі боротьби проти соціального і національного поневолення.

Практика штучного розривання українського народу на основі спекулятивної гіпертрофії регіональних етнографічних рис і тенденційного нехтування спільними для українського народу етновизначальними ознаками не перевелася і дотепер. Вона — у сучасних спробах певними гореполітиками штучного розмежування Західної та Східної України, трактування Півдня України як так званого Новоросійського краю, в реанімації закарпатського політичного русинства, яке протиставляється українству, в упертому відстоюванні деякими авторами окремішності лемків від українського народу. Тому винятково важливим при вивченні етнографічного розмаїття традиційно-побутової культури українців різних регіонів є бачення того спільного, що визначає етнічну і духовну соборність всього українського народу в Україні та поза її межами.

 

 

Анализ потребителей предприятия и их структура

Потребителями услуги бесплатного размещения прайс-листов интернет-портала Farpost.ru являются компании, занимающиеся продажей товаров. Компании, предоставляющие услуги, не имеют доступа к размещению прайс-листов.

До 2013 года существовало правило, что прайс-лист должен содержать не менее 500 товарных позиций, в противном случае он не подлежал обработке. Таким образом, достигался эффект привлечения средних компаний и крупных. Однако, данное правило было отменено и теперь на сайте выкладываются компании с любым количеством товаров.

Наиболее популярные разделы, по которым присылаются прайс-листы на сайт:

- запчасти;

- шины и диски;

- строительство;

- одежда;

- другое.

Раздел запчасти включает в себя все товарные позиции, которые относятся к запасным частям для легковых автомобилей и спецтехники.

Шины и диски – раздел, который был обособлен для создания отдельной статистики в 2013 году. До этого момента он был частью раздела запчастей.

Прайс-листы на строительство, содержат товарные позиции, которые можно использовать при ремонте дома: материалы, инструменты и оборудование, крепежи и метизы, лакокрасочные материалы, сантехника и многое другое.

Одежда – раздел, в который присылают прайс-листы на женскую, мужскую одежду, одежду для детей и одежду для будущих мам.

Другое – раздел, в котором собраны прайс-листы с товарами, которые присылаются редко и для статистики не важны.

На рисунке 2.11 изображен график, отображающий количество прайс-листов, присылаемых по разным отраслям в период 2014-2015 гг.

Рисунок 2.11 – Количество присылаемых на обработку прайс-листов по отраслям

Как видно из графика, представленного на рисунке 2.11, наиболее часто на сайт присылают прайс-листы на запчасти. Вторым по количеству присланных прайс-листов, идет раздел шины и диски (рисунок 2.12).

Рисунок 2.12 – Статистика присылаемых на обработку прайс-листов по отраслям (2014-2015 гг.)

Таким образом, исходя из статистических данных, можно сделать вывод, что большинство клиентов услуги бесплатного размещения прайс-листов – это владельцы компаний по продаже автомобильных запчастей, шин и дисков.

Раздел строительство, также достаточно часто пополняется новыми прайс-листами, однако, среднее количество товарных позиций в них, значительно меньше, чем в прайс-листах на автомобильные запчасти, шины и диски (рисунок 2.13).

Анализ гистограммы, изображенной на рисунке 2.13, говорит, что прайс-листы на автомобильные запчасти содержат самое большое количество товарных позиций по среднему знаменателю. Количество товаров, выгружаемых через прайс-листы на автомобильные запчасти более чем в два раза превышает количество товарных позиций, выгружаемых через прайс-листы на шины и диски. Таким образом, компании, занимающиеся строительством, по общему количеству товарных позиций на сайте значительно уступают разделам автомобильных запчастей, шин и дисков.

Рисунок 2.13 – Статистика присылаемых на обработку прайс-листов по отраслям относительно среднего количества товарных позиций в прайс-листе

На рисунке 2.14 показано количество, присылаемых прайс-листов, относительно города, в котором расположена компания, направившая прайс-лист на обработку.

Рисунок 2.14 – Количество присылаемых на обработку прайс-листов по городам

Изначально, интернет-портал Farpost.ru позиционировался как сайт для жителей Дальнего Востока. На данный момент, сайт уже является проектом масштаба страны, однако, наибольшее количество прайс-листов размещается именно по Владивостоку.

Отталкиваясь от рассмотренных данных, можно сказать, что основными потребителями услуги бесплатного размещения прайс-листов являются компании Дальнего Востока, занимающиеся продажей автомобильных запчастей, шин и дисков.

Таким образом, можно сделать вывод, что основными требованиями, которые потребитель может предъявить к услуге будут:

1 Минимальная стоимость услуги. Услуга предоставления прайс-листов абсолютно бесплатна.

2 Максимально упрощенный способ подачи прайс-листа. Все что требуется от пользователя – это подать список товаров с ценами, и он будет разобран на различные товарные позиции на сайте.

3 Наиболее качественный разбор, исходя из минимального количества, предоставляемых данных. Прайс-листы, присылаемые на обработку, могут иметь самую различную структуру. Вне зависимости от этого, товарная позиция заполняется данными из наименования максимально полно, при надобности, добирает данные из базы данных сайта.

4 Детальный парсинг позиций, позволяющий проводить наиболее точный поиск товарных позиций на сайте. Выгруженные на сайт товарные позиции, не только заполняются данными, но и содержат разбор, позволяющий искать по определенным критериям. Именно для разделов продажи автозапчастей, шин и дисков предусмотрены такие атрибуты как: OEM-номер, фирма, модель, кузов, двигатель, состояние товара (новое, б/у, контрактное), радиус шины, сезонность, шиповка и другие. По всем атрибутам проводится поиск.

5 Возможность обогнать конкурентов. Изначально, ранжирование объявлений, выгруженных с помощью прайс-листов, проводилось по наполненности – чем больше данных предоставил продавец, тем выше его объявление в общем списке. Объявления, содержащие изображения располагались выше прочих. Однако, такая ситуация не устраивала компании, поступало огромное количество просьб ввести платную услугу, благодаря которой появилась бы возможность «поднимать» свои товары выше конкурентов. Подобная услуга была введена в марте 2015 года и активно используется.

6 Возможность проведения акций. На сайте есть услуга – предоставление скидки посетителям Farpost.ru. Таким образом компания обязуется предоставить скидку каждому, предъявившему подтверждение, что он нашел товар на сайте. При ранжировании, позиции со скидками ставятся выше всех (если конкурентами не используется услуга платного размещения).

7 Просмотр подробной статистики по просмотренным товарам. К сожалению, данный пункт пользователей не удовлетворяет. Статистика, представленная на сайте, недостаточно полно позволяет оценивать ситуацию по просмотрам товаров.

Основные жалобы, поступающие от клиентов:

1 Слишком дорогое платное размещение. Суть новой услуги платного размещения прайс-листов, состоит в том, что компания платит установленную ставку за каждый просмотр своего товара. Минимальная ставка 10 копеек. При этом, товары компании, выгруженные через прайс-листы, находятся выше всех товаров, выгруженных через прайс-листы, но неподключенных к услуге платного размещения. Однако, платные и бесплатные одиночные объявления, всегда выше товаров из прайс-листов. При установленной ставке в 5 руб., товарные позиции из прайс-листов переходят в раздел выше бесплатных одиночных объявлений, но ниже платных одиночных объявлений. Стоимость данной услуги считается завышенной. Однако, проводя анализ стоимости подобных услуг конкурентов, было выявлено, что Яндекс.Маркет устанавливает минимальную ставку в 7 руб. Таким образом, подобного рода жалобы не несут угрозы отказа от услуги, а являются попытками «сбить цену».

2 Нет подробной статистики. Данная жалоба рассматривается как важная. Задача перед разработчиками поставлена, ведутся работы по модернизации.

3 Поиск ведется по сайту только по точно-написанным фразам. Данная жалоба рассматривается как важная. Задача перед разработчиками поставлена, ведутся работы по модернизации.

4 Некорректный разбор товарных позиций. Некорректный разбор происходит в ситуации, когда предоставлено слишком мало данных о товарной позиции. Пополнение базы ведется, алгоритм работы сервиса разбора товарных позиций модернизируется регулярно.

5 Товары находятся в неправильном разделе. Редкая жалоба. Распределение товарных позиций по разделам осуществляется специалистами отдела парсинга вручную, таким образом ошибки возможны. Данная процедура не автоматизирована. Задачи на автоматизацию не стоит.

На рисунке 2.15 изображена гистограмма, демонстрирующая количество наиболее популярных жалоб, присланных за 2015 г.

Рисунок 2.15 – Статистика жалоб за 2015 г.

Таким образом, исходя из информации, представленной на рисунке 2.15, можно сделать вывод, что первостепенными задачами, стоящими перед разработчиками, являются модернизация статистики и создание нового алгоритма поиска по сайту.