Історичний та соціальний стан жінок у вікторіанській Англії

Англійська література XIX століття і, перш за все, вікторіанський роман, по праву вважається однією з найбільш значущих і викликають постійний науковий інтерес сторінок історії європейської літератури: письменники - вікторіанці, одночасно спираючись на традиції своїх попередників і розробляючи нові теми, мотиви і прийоми, збагатили англійську реалістичну прозу, їхні твори стали фундаментом для найважливіших відкриттів англомовної літератури XX століття. При цьому немає жодних сумнівів у тому, що найважливіша роль у становленні вікторіанського роману і ширше - реалістичної естетики - поряд з Ч. Діккенсом, У.М. Теккереєм, Т. Гарді та ін, належить і жінці - письменниці XIX століття Джейн Остін. Її переконаність у необхідності зміни ідеологічних установок епохи, суспільного устрою, традиційних сімейних норм та укладу, готовність до утвердження нових соціокультурних установок знайшли цілком закономірне і адекватне вираження в її художній творчості.

Проблема «жінка і суспільство» представляється складною і багатоаспектною і від того досі викликає численні дискусії. Зі сфери суспільної і соціально-політичної вона висунулася в даний час, в першу чергу, в область науково-теоретичних філософських, соціологічних, історичних, культурологічних і навіть економічних та юридичних досліджень, в яких знаходить застосування так званий гендерний підхід (який є, зауважимо, не тільки частиною сучасної гуманітарної науки, але безпосередньо впливає на аналіз відносин - соціальних, духовних і т. д., на структурно - функціональний статус чоловіка і жінки) до осмислення тих чи інших аспектів людської діяльності і буття: сфера почуттів, емоційні реакції, поведінкові стереотипи, специфіка взаємовідносин зі світом, форми освоєння і присвоєння культурних цінностей існують в чоловічому та жіночому варіантах.

Водночас повне наукове осмислення цієї проблеми в сучасному літературознавстві відбувається лише в останні десятиліття. Жіноча тема у всій її повноті (становище жінки в сім'ї та суспільстві, ідея жіночої емансипації, тема полегшення розлучення для жінок, їх права на цивільний шлюб), характерна для соціокультурної свідомості Західної Європи XIX ст., в тому числі, літератури та публіцистики, займає важливе місце у творчій спадщині вікторіанських письменників, будучи одним з вимірів історико - культурного процесу і закономірностей розвитку художньої свідомості і творчості. Як одна з домінуючих тем англійської літератури середини XIX століття вона дає ключ до розуміння місця жінки в суспільстві, її ролі в розвитку суспільного прогресу, з'ясуванню типовості або специфіки питання про її права та свободи.

Виявляючи значний інтерес до долі англійки, досліджуючи особливості жіночого начала, жіночого погляду на світ, жіночих цінностей, вивчаючи роль жінки в різних галузях суспільного життя, вікторіанська письменниця в своїх творах прагнула об'єктивно відобразити життя сучасниць, проблеми жіночої емансипації і зародження фемінізму, а також показати розвиток нових пріоритетів і суспільних цінностей, що дозволяє розглядати їх літературну творчість як своєрідну реакцію на зміни духовного змісту всієї вікторіанської епохи.

Характерною особливістю ситуації другої половини XIX століття і те, що в сімейній сфері жінка в Англії продовжувала залишатися експлуатованою істотою, а залучення її до професійної праці перетворило цю експлуатацію в подвійну, оскільки норми, що діяли в сім'ї і на виробництві, будувалися за патріархальною моделлю. Патріархальна орієнтація культури проявилася в тому, що влада, що розуміється в широкому сенсі як причетність до прийняття рішень, перебувала в руках чоловіків і здійснювалася по «чоловічому зразку». За твердженням Е. Фромма, «панування чоловіків над жінками - це перший акт завоювання і перше використання сили з метою експлуатації: у всіх патріархальних суспільствах після перемоги чоловіків над жінками ці принципи лягли в основу чоловічого характеру». [5,164-165]
В області моралі і моральності пріорітетне місце відводилося таким цінностям, як індивідуальна свобода, володіння правами, якими повною мірою можуть користуватися одні чоловіки, проте поступово у найбільш передовій і освіченій частині англійок дозріла рішучість добиватися рівних з чоловіками прав на освіту, свободу професійної діяльності, права розпоряджатися власністю і виховувати дітей, свободи розлучення, виборчого права. Ідея жіночої рівноправності в другій половині XIX ст. охопила досить широкі кола англійської громади і знайшла своє вираження в феміністському і суфражістскому рухах, які вперше звернули пильну увагу на жіночі проблеми, а також виявили соціальну детермінанту, пов'язану з соціостатевою приналежністю, точніше, тими ролями, які суспільство визначає чоловікам і жінкам. Змінювався не просто соціальний, але, перш за все - етичний, психологічний статус жінки, що вимагало безпосереднього опису та осмислення.

Безумовно, проблема місця жінки в суспільстві і, головним чином, питання про її права і свободи, чітко починає простежуватися в літературах Західної Європи та Америки лише на рубежі XIX -XX ст. Коли феміністські рухи набирають особливу силу і знаходять вельми значний соціальний вплив (досить згадати романи Е. Золя, Г. де Мопассана, Дж. Лондона, Т. Фонтані, драми Г. Ібсена і т.д.), проте в еволюції «жіночого питання» найважливіше місце як якоїсь вихідної точки належить саме вікторіанським письменницям, які раніше, ніж їх сучасники - чоловіки, звернулися до опису і дослідженню ролі і місця жінки не тільки в соціумі, але в самому порядку буття. І хоча тема жінки, її цінностей, моралі, співвідношення чоловічого і жіночого начала, художнє осмислення «жіночого питання» займала досить важливе місце у творчості цілого ряду англійських письменників, особливо «пізніх» вікторіанців (від Т. Гарді і Е. Троллопа до О. Уайльда), ми зосередили увагу на творчій спадщині Джейн Остін (не підпадає під хронологічні межі вікторіанської епохи, письменниця, зауважимо, тим не менш, досить органічно вписується в її соціокультурний і літературний контекст), на творах, найбільш репрезентативних з погляду заявленої проблеми та її відображення в літературі. Природно, що розгляд цих питань неможливо поза історико - та соціокультурного контексту, який, власне, і призначив, своєрідність формування та втілення жіночої теми в англійському вікторіанському романі.[6]